2. Міжнародний суд.

Міжнародний суд ООН - один із шести головних органів Організації Об'єднаних Націй, заснований Статутом ООН для досягнення однієї з головних цілей ООН «проводити мирними засобами, у згоді з принципами справедливості і міжнародного права, залагодження або дозвіл міжнародних суперечок або ситуацій, які можуть призвести до порушення світу». Суд функціонує відповідно до Статуту, який є частиною Статуту ООН, і своїм Регламентом. Перше засідання було проведено 18 квітня 1946 р.

Міжнародний суд складається з 15 незалежних суддів, обраних незалежно від їх громадянства, з числа осіб високих моральних якостей, що задовольняють вимогам, що пред'являються в їхніх країнах для призначення на вищі судові посади або є юристами з визнаним авторитетом в області міжнародного права.

Судді обираються на термін дев'ять років, з правом переобрання, Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки ООН, члени якого не володіють правом вето для цілей виборів. Ці органи проводять голосування одночасно, але незалежно один від одного.

Одним з головних принципів формування складу суду є принцип представництва в Суді найголовніших форм цивілізації і основних правових систем світу. Так, місця в Суді неформально розподілені по головним регіонам світу: три члени від Африки, два члени від Латинської Америки, три члени від Азії, п'ять членів від «Західної Європи та інших держав» (ця група включає Канаду, Сполучені Штати, Австралію і Нову Зеландію) і два члени від Східної Європи. При цьому 5 місць суддів неформально закріплені за державами-постійними членами Ради Безпеки ООН.

Регламентом Суду передбачено, що держава, яка є стороною по даній справі і не має у складі суддів свого громадянина, може вибрати суддю ad hoc для цієї конкретної справи. Це є правом сторони, а не її обов'язком. При цьому такий суддя не обов'язково повинен бути громадянином цієї держави.

На Суд покладена подвійна функція: вирішення у відповідності з міжнародним правом юридичних суперечок, переданих йому на розгляд державами, і винесення консультативних висновків з юридичних питань. Згідно зі статтею 96 Статуту ООН, Генеральна Асамблея ООН або Рада Безпеки ООН можуть запитувати у Міжнародного суду консультативні висновки по кожному юридичному питанню.

Середня тривалість розгляду справи в суді приблизно 4 роки. Суд засідає у повному складі, достатній кворум у 9 суддів. Статут передбачає (ст.26), що Суд може, в міру потреби, утворити одну або кілька палат (chambers), в складі трьох або більше суддів, на розсуд Суду, для розбору певних категорій справ, наприклад, трудових справ та справ, що стосуються транзиту та зв'язку. Він може в будь-який час утворити палату для розгляду окремої справи, при цьому кількість суддів, що утворюють таку палату, визначається Судом з схвалення сторін. Рішення, прийняте однією з палат, вважається винесеним самим Судом. Палати, за згодою сторін, можуть засідати і виконувати свої функції в інших місцях, крім Гааги. З метою прискорення вирішення справ Суд щорічно утворює палату у складі п'яти суддів, яка, на прохання сторін, може розглядати і вирішувати справи у порядку спрощеного судочинства.

До відання Суду належать усі справи, які будуть передані йому сторонами, і всі питання, спеціально передбачені Статутом Об'єднаних Націй або чинними договорами і конвенціями.

Юрисдикція Суду є обов'язковою по всіх правових спорах, що стосуються: a) тлумачення договору; b) будь-якого питання міжнародного права; c) наявності факту, який, якщо він буде встановлений, представить собою порушення міжнародного зобов'язання; d) характеру і розмірів відшкодування, яке належить за порушення міжнародного зобов'язання.

При розгляд справи і винесення рішень Суд застосовує джерела права, які визначені у статті 38 його Статуту, а саме: • міжнародні конвенції і договори; • міжнародний звичай; • загальні принципи права, визнані цивілізованими націями; • судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з міжнародного права.

Крім того, у випадку домовленості сторін спору, Суд може вирішувати справу на основі принципу ex aequo et bono, тобто по справедливості, не обмежуючи себе діючими нормами міжнародного права.

Сторонам в Суді можуть бути тільки держави! Справи порушуються в Суді, в залежності від обставин, або нотифікацією спеціальної угоди, або письмовою заявою на ім'я Секретаря. В обох випадках повинні бути зазначені предмет спору і сторони. Секретар негайно повідомляє заяву всім зацікавленим особам. Він також сповіщає Членів Об'єднаних Націй, за посередництвом Генерального Секретаря, а також інші держави, що мають право доступу до Суду.

Рішення підписується Головою та Секретарем Суду. Воно оголошується у відкритому засіданні Суду після належного повідомлення представників сторін. Рішення Суду обов'язкове лише для сторін у справі сторін і лише у даній справі. Рішення остаточне і не підлягає оскарженню. У разі спору про сенс або обсязі рішення тлумачення його належить Суду за вимогою кожної сторони. Прохання про перегляд рішення може бути заявлено лише на підставі ново виявлених обставин, які за своїм характером можуть зробити вирішальний вплив на результат справи і що при винесенні рішення не були відомі ні Суду, ні стороні, яка просить про перегляд, при тій неодмінній умові, що така необізнаність не була наслідком недбалості.