Тема 11. Природа як предмет філософського дослідження

1. Поняття природи і суспільства.

2. Проблема взаємозв'язку природи і суспільства.

3. Екологічна криза і шляхи виходу з неї.

При розгляді питання "Поняття природи і суспільства" слід виходити з того, що проблеми взаємозв'язку природи і суспільст­ва стали сьогодні глобальними, такими, що пов'язують воєдино увесь світ.

Природа у широкому розумінні - це об'єктивна дійсність в усьому різноманітті її форм, тобто весь матеріальний світ, що оточує людину.

Не всі структурні частини цього світу - Земля, сонячна сис­тема, Галактика і Всесвіт у цілому, є однаково актуальними для людини. Вони по-різному впливають на життя людей. Тому у ву­зькому значенні, під природою розуміють сукупність природних умов існування і розвитку людини і суспільства (географічне се­редовище).

Останнім часом, говорячи про природу, використовується поняття навколишнього середовища (довкілля). Навколишнє се­редовище - це географічне середовище у поєднанні з середови­щем "штучним", тобто створеним людиною.

Роль природного середовища в житті суспільства важко пе­реоцінити. Природа є джерелом енергетичних, промислових і сільськогосподарських ресурсів, впливає на розміщення підпри­ємств видобувної промисловості і специфіку сільськогосподарсь­кого виробництва, а через це - багато в чому визначає процес розселення людства. Крім того, природа через властиву їй циклі­чність (зміна дня і ночі, зими - літом тощо) змушує людей підко­рятися цій циклічності.

Природа, для якої характерні такі процеси, як землетруси, тайфуни, бурі, урагани, може бути, руйнівною силою, що знищує плоди людської праці.

Досить важливим, нарешті, є те, що природа є основою всіх людських знань про світ.

Залежність людини від природи є об'єктивним чинником, що діє протягом усієї людської історії. Без природного середовища людина не може існувати.

Суспільство є специфічною частиною об'єктивної дійсності, що відокремилася від природи. Крім біологічних передумов, для суспільства необхідні матеріальні елементи, такі як спосіб вироб­ництва, і духовні елементи у вигляді моральних, правових, нау­кових, релігійних, філософських та інших поглядів. У цьому ро­зумінні суспільство - це соціальна система, що включає в себе сукупність усіх соціальних, економічних і духовних відносин лю­дей, що складаються на основі даного способу виробництва, спо­собу життя і соціокультурної сфери (науки, культури, політич­них, правових, етичних, релігійних та інших поглядів).

Природа і суспільство постійно взаємодіють. Основною фор­мою взаємозв'язку між ними є людська праця, коли людина регу­лює обмін речовиною між суспільством і природою.

При розгляді питання "Проблема взаємозв'язку природи і суспільства" доцільно знати, що з глибокої давнини мислителі намагалися визначити місце людини в системі природи. Частина з них вважала, що людина, будучи продуктом природи, є її не­від'ємною частиною. Інші протиставляли людину природі, вва­жали, що вона повинна панувати над природою (у 20 - 30-х роках XX ст. в СРСР існувало навіть гасло: "Свободу отримаємо, при­роду навчимо").

Якщо додати до цього, що людині взагалі властиве уявлення про те, що природа є невичерпним резервуаром благ, то стає зро­зумілим, чому екологічні (екологія - вчення про взаємозв'язок живих організмів з навколишнім середовищем) погляди і став­лення людини до природи довгий час залишалися на примітив­ному, архаїчному рівні.

Одночасно протягом всієї історії залежність людини від при­роди, як правило, сприймалася як прояв могутніх, надприродних сил.

94

95

Вирішуючи питання про взаємодію природи і суспільства, окремі соціологи, представники так званого географічного детер­мінізму, абсолютизували роль природного оточення, вважали осно­вою розвитку суспільства географічне середовище. Вони (Ж. Боден, Ш. Монтеск'є, Л.І. Мечников) вважали, що географічне середовище визначає свідомість людей, їхній державний устрій і вдачу. Вони не враховували того, що природа, по-перше, змінюється більш повіль­ними темпами, ніж суспільство; по-друге, людина є діяльною істо­тою, яка активно впливає на природу.

Географічний детермінізм в сучасних умовах проявляється в геополітиці й особливо в астрології.

Демографічний детермінЬм при поясненні громадського життя абсолютизує роль народонаселення. Зокрема, послідовни­ки священика й економіста XVIII ст. Мальтуса, так звані новома-льтузіанці, намагаються довести, що наявність "надлишкового" населення (а не стан економіки і форми керування суспільством) є причиною убогості і соціальної незахищеності людей.

Студенту слід зрозуміти, що географічне середовище і наро­донаселення відіграють важливу роль у житті людства. Однак ос­новні джерела розвитку суспільства слід шукати не у цих факто­рах, а в закономірностях функціонування і розвитку самого сус­пільства, в економіці, політиці, культурі.

При розгляді питання "Екологічна криза і шляхи виходу з не'ї" слід враховувати, що, розвиваючи продуктивні сили, людина залучає до процесу виробництва все нові й нові різновиди речо­вини природи, використовуючи природні ресурси з наростаючою інтенсивністю.

Науково-технічна міць людської цивілізації з особливою го­стротою ставить завдання відповідальності людини перед природою. За своїми наслідками вплив людини на навколишнє середовище перевищує силу впливу на природу потужних геоло­гічних і космічних процесів. При цьому розширюються просто­рові межі освоєння природи людиною, поширюючись вшир і вглиб. Відбувається інтенсивне використання природних ресур­сів, що, в свою чергу, призводить до забруднення природного се­редовища. Природа вже не в змозі утилізувати відходи. У резуль­таті людська активність усе більше перетворюється на силу, що загрожує знищити людство.

Небачений раніше масштаб змін у природному середовищі приводить до того, що людина усе більше відчуває на собі нега­тивну реакцію з боку природи. Матір-природа виявляється злою мачухою, як, наприклад, у зоні аварії Чорнобильської АЕС. Там, як і до аварії, на деревах щебечуть птахи, бродять тварини, у лі­сах повно грибів і ягід, але життя людини під загрозу, а дари при­роди стали для неї смертельно небезпечними.

В сучасних умовах людському життю загрожує екологічне лихо не тільки в таких регіонах, як зона навколо Чорнобиля. Для людства усе більш зримою стає екологічна криза - криза середо­вища, в якому живе людина.

В умовах, коли негативний вплив на природу стає все загроз­ливішим, людство поступове починає усвідомлювати, якою неве­ликою є наша планета і як все на ній взаємопов'язано. Вона ніби космічний корабель, але корабель з істотним недоліком - у нього немає відсіку для видалення відходів. За забруднення навколиш­нього середовища розплачуватися тим, хто живе зараз, і наступ­ним поколінням людей.

Усвідомлення цього актуалізує значення боротьби із забруд­ненням природного середовища і порушенням у ньому екологіч­ної рівноваги. Неодноразово ці проблеми обговорювалися на за­сіданнях ООН. У червні людство відзначає Міжнародний день захисту біосфери, а в квітні - День навколишнього середовища (довкілля).

На жаль, наука і сьогодні не може вказати шляхи виходу з екологічної кризи. Нерідко вчені стверджують, що вихід - у впровадженні безвідходних технологій. Але сучасне виробницт­во, запровадивши такі технології (цю схему людині підказала природа, у якої відходи одного процесу є основою для іншого), зможе сповільнити, але не відвернути екологічну кризу, адже промисловість нерідко використовує ресурси, які не поновлю­ються - вугілля, нафту, сланці. Значить, безвідходне виробницт­во, незважаючи на всю його привабливість, не є панацеєю від екологічного лиха.

Слід пам'ятати, що екологічні проблеми - це проблеми глоба­льні. Для їх вирішення необхідне поєднання зусиль усього людства і мирне співіснування, а також подальший розвиток науки, тех­ніки і нових енерго- та ресурсозберігаючих технологій.

96

97

Деякі дослідники перед загрозою екологічної кризи, що очі­кує людство, проповідують тезу: "Назад до природи". Цю пози­цію прийнято називати руссоїстською, або неоруссоїстською, то­му що вона проголошена видатним просвітителем XVIII ст. Ж.-Ж.Руссо.

Але за будь-яких часів теза "Назад до природи" була утопіч­ною, нерідко реакційною, а в сучасних умовах ще й антигуманіс­тичною. Справа в тому, що людина не може обійтися без застосу­вання техніки, розвитку виробничих сил. Без цього вона прире­чена на загибель. Ті, хто виступає за обмеження прогресу, поси­лаючись на необхідність збереження природи, фактично вислов­люють недовіру до людини, до її творчих сил і розуму. їх покло­ніння природі виходить за розумні межі.

Людина є в цьому світі творцем, а не сторожем. Вона не мо­ же перетворити природу на заповідник. її завдання полягає в ін­ шому. У давнину за ідеал, гідний мудреця, вважалося жити в зла­ годі з природою. Так що більш правильною була б теза "Уперед до природи". fl

Природу не треба завойовувати, але не слід перетворювати її за своїм (на кожному історичному етапі досить обмеженим) ро­зумінням цього перетворення, а необхідно навчитися жити і ді­яти в гармонії з природою, необхідні нові підходи до розуміння ролі природи в житті людства.

Сучасна людина, через умови свого буття, все більше відго­роджується від "першої" і живе у перетвореній нею "другій" при­роді. Однак ця природа не повинна входити в конфлікт з "пер­шою". А для цього належить створити здорове для людини сере­довище, яке забезпечить максимальні можливості для її розвитку.

Екологічні проблеми в XXI ст., що тільки почалося, будуть загострюватися. Нерідко їх вирішення потребує скорочення соці­альних програм або відсуне їх на другий план. Отже, людина по­винна навчитися жити (мислити і діяти) у гармонії з природою, не порушуючи рівноваги в природному середовищі. Від цього за­лежить її майбутнє. Тільки гармонійні взаємовідносини з приро­дним середовищем уможливлять подальше існування людства на

планеті.

# # #

Довідкова література:

Современный философский словарь. - М., 2004. Ст.: «Зако­ны общественные», «Природа», «Ноосфера», «Общество», «Со­циальное».

Новая философская энциклопедия. В 4-х т. - М., лхл. іл\.

«Природа», «Экология социальная».

Філософський енциклопедичний словник. - К., 2002. Ст.: «Природа», «Екологія», «Екологічна політика», «Философія екології».

98

99