Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Вступ до філософії.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Тема 32.

Феномен і тенденції розвитку сучасної української культури

1. Загальна характеристика української культури.

  1. Основні етапи та фактори розвитку національної культури України.

  2. Сучасний стан та тенденції розвитку української культури

При вивченні першого питання «Загальна характеристика української культури» слід ознайомитися з поняттям культури народв України.

Українська культура - це сукупність духовних і матеріаль­них цінностей та надбань, які формувалися українським народом і віддзеркалюють розвиток його світогляду, а також соціального, економічного і духовного життя.

В процесі свого розвитку українська культура збагачувалась елементами різних культурних традицій, передусім російської, білоруської, польської, болгарської, угро-фінської, татарської. Відповідно до свого походження вона є поліетнічною, що відобразилось у сучасному поліетнічному складі українського суспільства.

Сьогодні українська культура є неповторним національним надбанням. Базові характеристики української культури закодовані в її національних символах та стереотипах. Вони настільки органічно вписані в канву суспільної свідомості, що люди навіть не замислюються над їх значенням та змістом. Для українців усталеним символом національної культури традиційно був Т. Шевченко, який уособлював духовність народу та його соціальні сподівання. Символом історичної долі був Б. Хмельницький, з яким пов'язані драматичні сторінки української історії. Нині акцент зміщується в дещо інші, більш політизовані сфери. Символами державності України сьогодні є синьо-жовтий стяг, тризуб та національний гімн.

Дослідники неодноразово робили спроби виділити характерні риси української культури та національної ментальності. Однією з таких спроб є теорія М. Костомарова, яку

230

231

він виклав у своїй праці «Две русские народности». Костомаров порівняв ментальності росіян та малоросів і вияснив, що російська ментальність тяжіє до категорії загального («держава», «церква» тощо), а українська ментальність - до окремого (оди­ничного), власного (в тому числі — до приватної власності), влас­ного морального здоров'я.

Розглядаючи питання «Основні етапи та фактори розвитку національної культури України», варто звернути увагу на те, що формування національної культурної традиції почалося в Україні близько 500 років тому. Але тільки в середині XIX ст. національна ідея українців почала вимальовуватися (тобто отри­мала змогу вербалізуватися). Саме з цього періоду можна виво­дити українську національну культуру, яка завмерла у 20-х роках минулого століття, а нині знову відроджується. Проте глибинне коріння української культури треба шукати в індоєвропейському світогляді, а також в культурі Київської Русі. Київська Русь заги­нула як держава у 1240 році, залишивши нащадкам християнську релігію і світогляд в Східному (Візантійському) варіанті. Київська Русь передала Україні писемну культуру, книжну традицію, мову, архітектуру, а також християнство з елементами дохристиянських вірувань. Це єдине, що пов'язує Київську Русь і Україну, окрім, звичайно, території та населення, яке вже потім стало українською нацією. Проте християнська релігія і світогляд були одними з найбільш визначних факторів, які вплинули на формування української національної культури.

Інший фактор розвитку української культури - це Європа, яка пов'язана з наявністю середньовічної фази історії (з моменту падіння Риму, а також з початку правління Каролінгської динас­тії); наявністю епохи Відродження; західним християнством (ка­толицтвом).

Зважаючи на всі ці моменти, слід зробити висновок про те, що українська культура не є повною мірою європейською, але вона формується на східному краю Європи',' де середньовіччя за­трималося значно довше. Так право, писемне і звичаєве (середньовічне), впливало на формування української народності (український народ формувався в межах Польсько-Литовської держави, в умовах феодального європейського права, в межах

автономії і Польсько-Литовської унії). Тобто українська культура пройшла через стадію середньовіччя.

Стосовно епохи Відродження слід відзначити, що в Україні було багато освічених людей, які отримали освіту в Європі і привносили ренесансні елементи в українську культуру. Проте феномен Відродження - це суто італійський феномен, і в Європі ренесансні ідеї поширювалися як повторення італійського Рене­сансу (тож в Україні він також був). Це ідея рівності всіх від при­роди (природне право), що протиставлялася божественному пра­ву, це право на життя, право на власність.

Важливим фактором формування української національної культури є релігія. Українська Православна Церква завжди підтримувалася самим народом і мала свій національно-культурний обов'язок, а не була під світською владою. Велику роль в культурі відіграла уніатська (греко-католицька) церква.

Потрапивши під владу Польсько-Литовської держави, насе­лення колишньої Київської Русі мало два шляхи для подальшого існування: стати закріпаченим людом (соціальним дном середньовічного суспільства) або прийняти католицтво і польсь­ко-литовську культуру. Обидва ці процеси мали місце і відбувалися поступово. Але був ще один шлях, описаний в пасіонарній теорії Л. Гумільова, за якою кожен етнос, що народжується, має своїх пасіонаріїв. В Україні таким феноменом стало козацтво. Реєстрове козацтво виникає на базі суспільної угоди як автономна одиниця зі своїм способом життя, традиціями та цінностями. Саме в цей час зникає українська еліта (шляхта, яка остаточно спольщилася), яка була вже не потрібна як куль­турний та історичний елемент. Реєстрові козаки (які були визнані литовськими статутами, що є калькою з Магдебурзького права) стають новою елітою, що захистила український народ. Цей період і є дійсним початком становлення української національної культури.

Культура бароко для України стала середньовіччям, і її ірраціональність дуже органічно увійшла в українську культуру. Ця доба має важливе значення для культурного розвитку України, оскільки вона складає одну з основ української ментальності (український екзистенціалізм).

232

233

Важливими етапами розвитку української культури є перша і друга половини XIX ст., коли формується національна свідомість українського народу, розвиваються традиції класицизму та ро­мантизму, що відображено в творчості І. Котляревського, М. Гоголя, М. Костомарова, Т. Шевченка, І. Франка та ін.

Курс розвитку національної культури України в період СРСР був значною мірою порушений політикою універсалізації та «плавильного котла», проте сьогодні українська культура актив­но відроджується і розвивається.

Одже, можна виділити такі періоди розвитку української націо­нальної культури: культура Київської Русі, культура польсько-литовського періоду, доби козацтва, українського бароко, українська культура XIX ст., комуністичної доби та незалежної України.

Вивчаючи третє питання «Сучасний стан та тенденції роз­витку української культури», важливо звернути увагу на специфіку сучасної української культури.

Сучасний стан та тенденції розвитку української культури пов'язані з усвідомленням того, що освіта є основою самовідтворення культури; децентралізацією, реформуванням та демократизацією освіти; варіативністю навчальних програм; переорієнтацією сфери освіти на пріоритетний розвиток особистості та створення для цього відповідних умов у суспільстві; встановленням зв'язку між національною історією та культурою і освітнім процесом; розвитком української мови; відродженням релігійного життя; розвитком спорту; повторним відкриттям заборонених в період СРСР творів В.Стуса, М.Хвильового, М.Куліша, а також розповсюдженням творів літераторів української діаспори - О. Теліги, І. Багряного, О. Ольжича; відродженням національного театру та музики. Озна­ками сучасного культурного розвитку України є також утверд­ження світоглядно-естетичного плюралізму та високий ступінь політизації суспільства. В сфері культурного життя активно роз­виваються міжнародні зв'язки, що сприяє поширенню української культури.

Водночас у культурній сфері України спостерігається скоро­чення мережі установ культури, повільне формування правової бази для культури, обмежене фінансування її розвитку та нарос­тання тенденцій дегуманізації.

Таким чином, культурні процеси, що проходять в сучасній Україні, є суперечливими і неоднозначними. Різноспрямовані тенденції в культурній сфері сформували надзвичайно складний клубок протиріч, в основі яких лежить конфлікт традиційних національних та глобальних цінностей, а також цінностей

радянської доби.

* * *

Довідкова література:

Современный философский словарь. - М., 2004. Ст. «Ми­ровоззрение», «Феномен», «Ценность», «Маргинальность».

Новая философская энциклопедия. В 4-х т. - М., 2001. Ст.: «Мировоззрение», «Национальная идея».

Філософський енциклопедичний словник. - К., 2002. Ст.: «Українофільство». «Національний характер».

234

235

словник