- •Тема 1. Філософія, коло її проблем та роль у суспільстві
- •Тема 2. Основні історичні типи філософії
- •Тема 3. Філософська думка в Україні у XI - XXI ст.
- •Тема 4. Основні філософські концепції сучасності
- •Теоретична частина:
- •Тема 5. Філософське розуміння світу: буття, матерія
- •Тема 6. Філософське розуміння свідомості
- •Тема 7. Суспільна свідомість та її структура
- •Тема 8. Пізнання і його основні форми
- •Тема 9. Наукове пізнання
- •Тема 10. Діалектика, її закони та категорії
- •Тема 11. Природа як предмет філософського дослідження
- •Тема 12. Суспільство: основи філософського аналізу
- •Тема 13. Суспільство як система, що розвивається
- •Тема 14. Буття людини як проблема філософії
- •Тема 15. Особистість і суспільство
- •Тема 16. Культура і цивілізація
- •Тема 17.
- •Тема 18. Предмет етики
- •Тема 19. Основні етичні вчення.
- •Тема 20. Категорії етики
- •Тема 21. Естетика як наука та її категорії
- •Тема 22. Історія естетичної думки
- •Тема 23. Художня реальність України і шляхи естетичного виховання економічних кадрів
- •Тема 24. Логіка як основа філософського світогляду
- •Тема 25. Складні форми мислення: судження та умовивід
- •Тема 26. Логіка дискурса. Доказ і спростування
- •Тема 27. Релігія як форма світогляду, її предмет і функції
- •Тема 28. Релігійно-філософські системи: світові і національні
- •Тема 29. Свобода совісті і толерантність
- •Тема 31. Сутність культури та її ґенеза
- •Тема 32.
- •Основних термінів курсу
- •Тематика контрольних робіт
- •Свідоцтво дк №2458 від 30.03.2006
Тема 32.
Феномен і тенденції розвитку сучасної української культури
1. Загальна характеристика української культури.
Основні етапи та фактори розвитку національної культури України.
Сучасний стан та тенденції розвитку української культури
При вивченні першого питання «Загальна характеристика української культури» слід ознайомитися з поняттям культури народв України.
Українська культура - це сукупність духовних і матеріальних цінностей та надбань, які формувалися українським народом і віддзеркалюють розвиток його світогляду, а також соціального, економічного і духовного життя.
В процесі свого розвитку українська культура збагачувалась елементами різних культурних традицій, передусім російської, білоруської, польської, болгарської, угро-фінської, татарської. Відповідно до свого походження вона є поліетнічною, що відобразилось у сучасному поліетнічному складі українського суспільства.
Сьогодні українська культура є неповторним національним надбанням. Базові характеристики української культури закодовані в її національних символах та стереотипах. Вони настільки органічно вписані в канву суспільної свідомості, що люди навіть не замислюються над їх значенням та змістом. Для українців усталеним символом національної культури традиційно був Т. Шевченко, який уособлював духовність народу та його соціальні сподівання. Символом історичної долі був Б. Хмельницький, з яким пов'язані драматичні сторінки української історії. Нині акцент зміщується в дещо інші, більш політизовані сфери. Символами державності України сьогодні є синьо-жовтий стяг, тризуб та національний гімн.
Дослідники неодноразово робили спроби виділити характерні риси української культури та національної ментальності. Однією з таких спроб є теорія М. Костомарова, яку
230
231
він
виклав у своїй праці «Две
русские народности». Костомаров
порівняв
ментальності росіян та малоросів і
вияснив, що російська
ментальність тяжіє до категорії
загального («держава», «церква»
тощо), а українська ментальність -
до
окремого (одиничного),
власного (в тому числі — до приватної
власності), власного
морального здоров'я.
Розглядаючи питання «Основні етапи та фактори розвитку національної культури України», варто звернути увагу на те, що формування національної культурної традиції почалося в Україні близько 500 років тому. Але тільки в середині XIX ст. національна ідея українців почала вимальовуватися (тобто отримала змогу вербалізуватися). Саме з цього періоду можна виводити українську національну культуру, яка завмерла у 20-х роках минулого століття, а нині знову відроджується. Проте глибинне коріння української культури треба шукати в індоєвропейському світогляді, а також в культурі Київської Русі. Київська Русь загинула як держава у 1240 році, залишивши нащадкам християнську релігію і світогляд в Східному (Візантійському) варіанті. Київська Русь передала Україні писемну культуру, книжну традицію, мову, архітектуру, а також християнство з елементами дохристиянських вірувань. Це єдине, що пов'язує Київську Русь і Україну, окрім, звичайно, території та населення, яке вже потім стало українською нацією. Проте християнська релігія і світогляд були одними з найбільш визначних факторів, які вплинули на формування української національної культури.
Інший фактор розвитку української культури - це Європа, яка пов'язана з наявністю середньовічної фази історії (з моменту падіння Риму, а також з початку правління Каролінгської династії); наявністю епохи Відродження; західним християнством (католицтвом).
Зважаючи на всі ці моменти, слід зробити висновок про те, що українська культура не є повною мірою європейською, але вона формується на східному краю Європи',' де середньовіччя затрималося значно довше. Так право, писемне і звичаєве (середньовічне), впливало на формування української народності (український народ формувався в межах Польсько-Литовської держави, в умовах феодального європейського права, в межах
автономії і Польсько-Литовської унії). Тобто українська культура пройшла через стадію середньовіччя.
Стосовно епохи Відродження слід відзначити, що в Україні було багато освічених людей, які отримали освіту в Європі і привносили ренесансні елементи в українську культуру. Проте феномен Відродження - це суто італійський феномен, і в Європі ренесансні ідеї поширювалися як повторення італійського Ренесансу (тож в Україні він також був). Це ідея рівності всіх від природи (природне право), що протиставлялася божественному праву, це право на життя, право на власність.
Важливим фактором формування української національної культури є релігія. Українська Православна Церква завжди підтримувалася самим народом і мала свій національно-культурний обов'язок, а не була під світською владою. Велику роль в культурі відіграла уніатська (греко-католицька) церква.
Потрапивши під владу Польсько-Литовської держави, населення колишньої Київської Русі мало два шляхи для подальшого існування: стати закріпаченим людом (соціальним дном середньовічного суспільства) або прийняти католицтво і польсько-литовську культуру. Обидва ці процеси мали місце і відбувалися поступово. Але був ще один шлях, описаний в пасіонарній теорії Л. Гумільова, за якою кожен етнос, що народжується, має своїх пасіонаріїв. В Україні таким феноменом стало козацтво. Реєстрове козацтво виникає на базі суспільної угоди як автономна одиниця зі своїм способом життя, традиціями та цінностями. Саме в цей час зникає українська еліта (шляхта, яка остаточно спольщилася), яка була вже не потрібна як культурний та історичний елемент. Реєстрові козаки (які були визнані литовськими статутами, що є калькою з Магдебурзького права) стають новою елітою, що захистила український народ. Цей період і є дійсним початком становлення української національної культури.
Культура бароко для України стала середньовіччям, і її ірраціональність дуже органічно увійшла в українську культуру. Ця доба має важливе значення для культурного розвитку України, оскільки вона складає одну з основ української ментальності (український екзистенціалізм).
232
233
Важливими етапами розвитку української культури є перша і друга половини XIX ст., коли формується національна свідомість українського народу, розвиваються традиції класицизму та романтизму, що відображено в творчості І. Котляревського, М. Гоголя, М. Костомарова, Т. Шевченка, І. Франка та ін.
Курс розвитку національної культури України в період СРСР був значною мірою порушений політикою універсалізації та «плавильного котла», проте сьогодні українська культура активно відроджується і розвивається.
Одже, можна виділити такі періоди розвитку української національної культури: культура Київської Русі, культура польсько-литовського періоду, доби козацтва, українського бароко, українська культура XIX ст., комуністичної доби та незалежної України.
Вивчаючи третє питання «Сучасний стан та тенденції розвитку української культури», важливо звернути увагу на специфіку сучасної української культури.
Сучасний стан та тенденції розвитку української культури пов'язані з усвідомленням того, що освіта є основою самовідтворення культури; децентралізацією, реформуванням та демократизацією освіти; варіативністю навчальних програм; переорієнтацією сфери освіти на пріоритетний розвиток особистості та створення для цього відповідних умов у суспільстві; встановленням зв'язку між національною історією та культурою і освітнім процесом; розвитком української мови; відродженням релігійного життя; розвитком спорту; повторним відкриттям заборонених в період СРСР творів В.Стуса, М.Хвильового, М.Куліша, а також розповсюдженням творів літераторів української діаспори - О. Теліги, І. Багряного, О. Ольжича; відродженням національного театру та музики. Ознаками сучасного культурного розвитку України є також утвердження світоглядно-естетичного плюралізму та високий ступінь політизації суспільства. В сфері культурного життя активно розвиваються міжнародні зв'язки, що сприяє поширенню української культури.
Водночас у культурній сфері України спостерігається скорочення мережі установ культури, повільне формування правової бази для культури, обмежене фінансування її розвитку та наростання тенденцій дегуманізації.
Таким чином, культурні процеси, що проходять в сучасній Україні, є суперечливими і неоднозначними. Різноспрямовані тенденції в культурній сфері сформували надзвичайно складний клубок протиріч, в основі яких лежить конфлікт традиційних національних та глобальних цінностей, а також цінностей
радянської доби.
* * *
Довідкова література:
Современный философский словарь. - М., 2004. Ст. «Мировоззрение», «Феномен», «Ценность», «Маргинальность».
Новая философская энциклопедия. В 4-х т. - М., 2001. Ст.: «Мировоззрение», «Национальная идея».
Філософський енциклопедичний словник. - К., 2002. Ст.: «Українофільство». «Національний характер».
234
235
словник
