Тема 6. Філософське розуміння свідомості

1. Поняття і структура свідомості.

2. Походження і сутність свідомості.

3. Свідомість і мова. Проблема штучного інтелекту.

Приступаючи до вивчення питання "Поняття і структура свідомості", важливо зрозуміти, що свідомість людини - явище складне і багатогранне.

Через свою виняткову складність і багатогранність свідомість є предметом інтересу як багатьох наук, так і ненаукових форм пі­ знання. Філософія, використовуючи й узагальнюючи досягнення різних форм пізнання, зосереджує свою увагу на аналізі таких важливих питань, як сутність, походження і структура свідомості, можливості і шляхи її вивчення. Питання ці з давніх часів й до наших днів залишаються дискусійними. *

Ідеалісти відстоюють думку про первинність свідомості що­до матерії, вважають її самостійною сутністю, що творить речі і сама є субстанцією усіх речей і процесів. Дуалізм (чи психофізіо­логічний паралелізм) розглядає свідомість і тіло як незалежні один від одного начала і не бачить взаємозв'язку психічних і фізі­ологічних процесів в організмі.

На відміну від ідеалізму і дуалізму, матеріалізм розглядає свідомість не як щось автономне, незалежне від матерії, а навпа­ки, як властивість, атрибут матерії. Властивість - це, на відміну від таких атрибутів матерії, як рух, простір та час, не є загальною. Вона притаманна особливому виду високоорганізованої матерії -людському мозку. Однак усвідомлює, мислить не мозок сам по собі, а людина, що має мозок, причому людина в єдності з систе­мою - природною, соціальною, культурною, - в яку вона включа­ється як активно діючий елемент.

Матеріалізм виходить з того, що матерія існує поза свідоміс­тю і незалежно від неї, але свідомість не існує поза матерією. Свідомість є вторинною (але не другорядною), похідною від ма­терії. Вторинність свідомості розглядається в трьох аспектах: 1) історичному (свідомість як особлива властивість матерії виникає

на певному етапі її еволюції); 2) психофізіологічному (свідомість - функція головного мозку людини); 3) гносеологічному чи епі-стемологічному (свідомість є вищою формою відображення зов­нішнього світу, це відображення відрізняється усвідомленістю і цілеспрямованістю).

Свідомість має складну внутрішню структуру, що включає різні елементи і рівні свого існування. До них належать: відчут­тя, мислення, воля, пам'ять, емоції, інтуїція, увага.

Відчуття дає людині безпосереднє відображення окремих зовнішніх сторін предметів і явищ. Мислення протиставляється чуттєвому пізнанню як опосередковане відображення внутрі­шньої, сутнісної сторони предметів.

Воля - це практичне виявлення свідомості. Це не тільки уміння бажати, але й здатність діяти, здійснювати те, що людина намітила.

Винятково важливе місце в структурі свідомості посідає па­м'ять - здатність запам'ятовувати, зберігати і відтворювати ін­формацію. Тим самим пам'ять поєднує різні факти з життєвого досвіду людини у певному зв'язку і забезпечує стійкість цього зв'язку, що є необхідною передумовою формування особистості.

Емоції - це сфера особистіших, суб'єктивно-психологічних переживань (передчуття, радість, захват, гнів, страх, любов, не­нависть, симпатія, антипатія).

Величезний пізнавальний потенціал виявляється у здатності свідомості людини до інтуїції. Інтуїція - це здатність безпосере­днього осягнення істини шляхом прямого її бачення без відповід­ного доказу. Особливість інтуїтивного "бачення" ("осяяння", "спалаху") свідомості виявляється в несподіваності вирішення проблеми, у неусвідомленості шляхів і засобів такого вирішення. Це сфера свідомості, в якій представлені духовні ідеали і здібнос­ті до творчості у вигляді фантазії, продуктивної уяви.

Важливим елементом свідомості є увага. Завдяки зосере­дженню уваги об'єкт, що нас цікавить, знаходиться у фокусі сві­домості. Предмети, події, які впливають на людину, викликають не тільки пізнавальні думки, ідеї, але й певні емоції, що виявля­ються в хвилюванні, захопленні, любові, ненависті тощо. Окремі філософи, особливо психологи, ототожнюють свідомість з ува­гою.

48

49

Студенту необхідно знати, що єдність і всебічна активізація названих вище і багатьох інших психічних процесів, врахування умов становлення свідомості і характеру її функціонування до­зволить глибше осмислити природу людини.

Розглядаючи друге питання "Походження і сутність свідо­мості", необхідно осмислити, що свідомість як властивість мате­рії виникає на певному етапі її еволюції. Історія виникнення сві­домості - одна зі складових загального процесу розвитку матерії, в ході якого виникає і розвивається життя, усе різноманіття живої природи, а потім - і мисляча людина.

Свідомість є вищою формою і результатом розвитку важ­ливої властивості матерії - здатності до відображення. Відо­браження - це змінюваність одного предмета під впливом іншо­го, іншими словами, передача особливостей одного предмета ін­шому в процесі їх взаємодії.

Здатність до відображення і його характер залежать від рівня організації матерії. У формах, які є якісно різними, відображення проявляється в неорганічному світі, у світі рослин, тварин і, на­решті, у людини. У найпростішому випадку відображення в неор­ганічній природі - це механічні деформації, фізико-хімічні зміни.

З виникненням життя формуються якісно нові форми відо­браження. Найпростішою його формою в живій природі є подра­зливість — відповідна реакція організму на зовнішній чи внутрі­шній вплив середовища у вигляді збудження. Ця форма відобра­ження, яка має пристосувальний характер, широко поширена в рослинному світі та у найпростіших тварин.

Вищою формою біологічного відображення, у порівняно з подразливістю, є рефлекси і відчуття. Рефлекси і відчуття з'яв­ляються у тварин, які мають нервову систему. Еволюція нервової системи привела до виникнення психічної форми відображення, що відрізняється вибірковістю й активністю. Рефлекс - це зако­номірна реакція організму на зовнішнє подразнення, здійснювана при участі центральної нервової системи.

З ускладненням морфологічної організації організму в проце­сі органічної еволюції поряд з безумовними (уродженими) реф­лексами і на їх основі у тварин з'являються й умовні (чи набуті) рефлекси, виникає вища нервова діяльність.

Подальший розвиток здатності матерії до відображення від­бувався у наших предків під впливом соціальних факторів. Точ­ніше, процес виникнення свідомості проходив паралельно зі ста­новленням суспільства. Вирішальна роль у цьому процесі пере­ходу від біологічної форми руху матерії до соціальної належить трудовій діяльності. Вона сприяла формуванню абстрактного ми­слення і виникненню вищих, суто людських форм відображення.

Свідомість - це сукупність психічних процесів, які активно бе­руть участь в осмисленні людиною зовнішнього світу і свого влас­ного буття. Свідомість - це специфічно людська, нерозривно по­в'язана з мозком властивість високоорганізованої матерії відби­вати матеріальний світ в ідеальних (суб'єктивних) образах.

Свідомість характеризується усвідомленням своєї мети. Перш ніж що-небудь зробити, людина робить це подумки, в ідеа­льній формі. Ідеальне - властивість свідомості, обумовлена соці­альною природою людини. Вона є специфічним способом існу­вання (буття) об'єкта, що відбивається в психіці суб'єкта у вигляді чуттєвих і розумових образів, проектів і схем діяльності, духов­них цінностей та ідеалів.

Ідеальне є характеристикою свідомості як протилежності ма­терії. У цьому плані вона постає як суб'єктивна реальність, що протистоїть реальності об'єктивній. На відміну від матеріального, що характеризується властивостями речовинності, просторовості, тимчасовості, ідеальне позначає нематеріальність, змістовну по­дібність образа і відповідного йому предмета.

Іншими словами, свідомість має два полюси. З одного боку, вона спирається на матеріальне, має його як свою передумову й у цьому розумінні є вторинною. З іншого боку, вона спрямована на нове матеріальне, і об'єктивується в нових результатах людської діяльності. Втілюючись у предметах, свідомість виступає в цьому розумінні як первинна щодо матеріального предмета.

Свідомість має творчий, активний характер, а спрямована на перетворення світу і створення нового.

Багато філософів вважають, що свідомість — це найбільший Дарунок людині, чудо з чудес світобудови, відзначаючи при цьо­му, що одночасно - це хрест, тягар для людини, тому що в ній зо­середжений весь біль світу. Не випадково, щоб угамувати біль (душевний і фізичний) тимчасово відключають свідомість.

50

51

Вивчаючи питання "Свідомість і мова. Проблема штучного інтелекту", необхідно розкрити сутність і значення мови як най­важливішої характеристики свідомості.

Часто свідомість визначають як знання людини про навко­лишній світ і про саму себе, яке за допомогою слів, математичних символів, образів художніх творів може бути передане іншим людям, у тому числі - іншим поколінням у вигляді пам'ятників культури. На думку лінгвістів, мовна форма є не тільки умовою передачі думки, а й її реалізації. Для людей думка постає вже оформленою мовними знаками. Поза мовою наявними є тільки неясні спонукання, вольові імпульси, котрі виливаються в жести і міміку. Свідоме - це подія, оброблена мовною системою мозку.

Мова людини якісно відрізняється від "мови" тварин (жестів, звуків), яка відображає їхній емоційний стан, бажання, потреби. "Мова" тварин - це замкнута система, суворо обмежена пристосов­ницьким ставленням до природи. Мова людини - відкрита система, здатна до саморозвитку, яка відбиває предметний світ, його власти­вості і відносини, а також стосунки між людьми. Вона дає можли­вість людині осмислити світ і власну діяльність у ньому.

Сутність мови виражається в основних її функціях: номіна­тивній (здатність називати речі, явища); пізнавальній (участь у процесі пізнання); інформативній (здатність зберігати і передава­ти інформацію); комунікативній (здатність до спілкування на різ­них рівнях).

Мова є таким самим необхідним штучним посередником у ставленні людини до світу, як і знаряддя перетворення світу -техніка. Людина, доки не опанує знаряддями праці і мовою, не стає людиною в повному розумінні цього слова. Водночас свідо­мість не вичерпується змістом, який може бути відображений тільки у мові, раціонально засвоєній.

Нагадаємо, що комунікативне походження свідомості обумо­влює здатність до уявного діалогу людини з самою собою, тобто веде до появи самосвідомості (рефлексії).

Самосвідомість — це особливий рівень свідомості, на якому здійснюється функція контролю за діяльністю свідомості і під­тримується її цілісність. Вона передбачає усвідомлення людиною власної особистості і відмінності свого "Я" від усього, що її ото­чує. Це здатність людини подивитися на себе ніби збоку, усвідо-

мити свої дії, почуття, думки, мотиви поведінки, інтереси, своє становище у суспільстві. Вона виникає під впливом певних сус­пільних умов, що потребують від людини уміння оцінювати свої вчинки, слова і думки з точки зору певних соціальних норм.

Самосвідомість тісно пов'язана з феноменом рефлексії. Реф­лексія - це міркування особистості про саму себе, коли вона про­никає в таємні глибини свого внутрішнього духовного життя. Рі­вні рефлексії можуть бути різноманітними - від елементарної са­мосвідомості до глибоких роздумів над сенсом свого існування, його моральним змістом. Осмислюючи власні духовні процеси, людина нерідко критично оцінює негативні сторони свого внут­рішнього світу, наприклад, намагається позбутися поганих зви­чок. Пізнаючи себе, вона ніколи не залишається незмінною.

Проблема свідомості і мови з появою комп'ютерних техноло­гій виявилася тісно пов'язаною з проблемою штучного інтелек­ту. Термін "інтелект" у філософії трактується як вища пізнаваль­на здатність мислити, яка позначається творчим, активним харак­тером, чим відрізняється від пасивно чуттєвих форм пізнання. Мислення тварин, їхня "мова" залишаються на рівні елементар­ного мислення. У тварин є пам'ять, їм властиві зародки аналізу, синтезу й інших розумових операцій, здійснюваних на рівні предметних образів, але не понять. У людини ж свідомість пов'я­зана з абстрактним понятійним мисленням.

На відміну від людини і тварин, машина, яка володіє так зва­ним "штучним інтелектом", оперує не образами, а знаками. Тут можливий процес "самонавчання" (ЕОМ, що самопрограмують-ся, здатні до самонавчання). Однак це "навчання" особливого ви­ду. Те, що ЕОМ, скажімо, здатна доводити математичні теореми, ще не означає її уміння грати в шахи чи вирішувати наукові про­блеми, і навпаки. Звичайно, ЕОМ може виконувати, причому значно швидше за людину, багато розумових операцій. Але по­вністю замінити людину вона не може, бо працює за програмою, закладеною в неї людиною, і перебуває під її владою.

Студенту варто знати, що проблема штучного інтелекту має багатовікову історію. Раніше, при створенні обчислювальних пристроїв, як правило, йшли шляхом імітації предметних дій лю­дини чи її мислення. Нині роботи, присвячені штучному інтелек­ту, ведуться за трьома основними напрямами:

52

53

1) відтворення творчих здібностей людини;

2. застосування діалогових форм "спілкування" людини з комп'ютером;

3. створення робототехніки, найважливішим елементом якої є штучний інтелект.

Людина з її свідомістю й ЕОМ рухаються назустріч одна од­ній. Техніка все активніше виступає партнером людини в її жит­тєдіяльності. Природний інтелект, поєднаний з "штучним", під­силює творчі можливості людини, ставить її перед необхідністю нової парадигми мислення, здатної забезпечити їхню єдність і ці­лісність в інтересах збереження і подальшого розвитку людства.

Підводячи підсумок, доцільно ще раз підкреслити, що свідо­мість є відкритою системою, у якій присутня не тільки сфера ра­ціонального, розумового, але й чуттєвого, емоційного, вольового. Всі складові структури свідомості характеризують можливості людини як творчої істоти, здатної також до самотворчості.

# # #

Довідкова література: Современный философский словарь. - М., 2004. Ст.: «Бес­сознательное», «Гилозоизм», "Сознание", «Жизнь», «Виртуаль­ное», «Виртуальная реальность», «Мышление», «Язык».

Новая философская энциклопедия. В 4-х т. - М., 2001. Ст.: "Сознание", «Бессознательное», "Искусственный интеллект".

Філософський енциклопедичний словник. - К., 2002, Ст.: "Відображення", "Ідеальне", "Свідомість", "Мова", "Штучний ін­телект".