Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Вступ до філософії.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Тема 24. Логіка як основа філософського світогляду

  1. Історія і предмет логіки.

  2. Логіка і мова.

  3. Логічний аналіз понять і основних законів логіки.

Аналіз питання «Історія і предмет логіки» почнемо із з'ясу­вання етимології (походження) і значення терміна «логіка». Цей термін походить від давньогрецького «logos» (думка, слово, на­вчання). В античній філософії це поняття означало розумний принцип, який керує світом.

Логіка - це наука, яка являє собою систему знань про форми і закони правильного мислення.

Логіка зародилася і розвивалася в рамках філософії і при ви­рішенні власне філософських проблем застосовувалася як метод раціонального обґрунтування своїх позицій у боротьбі проти ре­лігійно-міфологічного світогляду.

В історичному розвитку логіки виділяють два періоди, які обумовлені зміною змісту, структури і методів логічних дослі­джень. Перший період: від зародження логіки і до ХГХ-ХХ ст. Другий період: від XIX - XX ст. і дотепер. Окреслимо коло про­блем, які вирішувалися в ці періоди.

Перший період. У європейській культурі логіка як самостій­на наука виникла в Стародавній Греції в IV ст. до н.е. її заснов­ником був Арістотель (384 - 322 pp. до н.е.), який створив деду­ктивну логіку і визначив її як науку про докази і засоби обґрунту­вання істини.

У середні віки логіка розвивається в рамках схоластичної фі­лософії. У філософії Нового часу істотний внесок у її розвиток вніс англійський філософ Ф. Бекон (1561 - 1626), який створив індуктивну логіку. Подальшого розвитку логіка набуває у фран­цузькій і німецькій філософських школах.

Логічні вчення в Україні поширюються з другої половини XV ст., зокрема у Києво-Могилянській академії. У XIX ст. вихо­дять логічні твори П Лодія та А. Потебні.

Другий період у розвитку логіки ознаменувався істотними змінами, пов'язаними з формуванням математичної, або символі­чної логіки. Символічна логіка - це результат застосування мате­матичних методів. Використовуючи формалізовану мову симво­лів і формул, символічна логіка вивчає мислення в особливих фо­рмально-логічних системах.

Особливі заслуги в розробці символічної логіки належать ан­глійським логікам Дж. Булю, У. Джевонсу, Дж. Венну, німецько­му логікові Е. Шредеру, американському філософу і логіку Ч. Пірсу та російському математику П. Порецькому. Класичної форми символічна логіка набула в роботах англійського філософа

Б. Рассела.

Логіка вивчає людське мислення, розглядаючи його як знаря­ддя, засіб пізнання навколишнього світу та його властивостей. При цьому вона зосереджує увагу не на всіх аспектах мислення, а лише на тих формах, у яких воно проходить і яким законам під­порядковується. Тому логіка — це філософська наука про форми і закони правильних міркувань і доказів.

Вивчаючи питання «Логіка і мова», варто звернути увагу на символічну мову логіки, неможливе засвоєння і розуміння сучас­ної логіки.

Закони і форми мислення, досліджувані логікою - це ідеальні об'єкти, що виявляють себе в мові шляхом спеціального аналізу її форм. Використання формалізованої мови дозволяє в різних на­ціональних мовах знайти загальну мовну структуру думок та об­мін досягненнями логіки в різних країнах.

З'ясування зв'язку мови і мислення передбачає виявлення ло­гічних структур і логічних форм за допомогою аналізу мови.

Мова символічної логіки - це формалізована мова, побудова якої відбувається на основі чітко сформульованих правил і вима­гає чіткого опису її структури та змістовних значень, що зада­ються: а) вихідними символами, які складають алфавіт мови логі­ки; б) визначенням допустимих у мові висловів; в) семантичною інтерпретацією виразів і термінів.

176

177

Студенту варто виписати алфавіт мови логіки, який буде ви­користовуватися при складанні логічних виразів, і правильно по­будовану формулу (ППФ).

У символічній логіці застосовують два види логічної мови: мова логіки висловлень (вирахування висловлень) і мова логіки предикатів (вирахування предикатів).

Логіка висловлень — це теорія логічних висловлень, що не за­лежать від внутрішньої будови простих висловлень. При цьому вона виходить із двох припущень:

  1. аналізує висловлення, щоб з'ясувати їх логічне значення, тобто визначає їх істинність або хибність;

  2. значення істинності складного висловлення залежить від істинності значень простих висловлень, що є частинами складно­го висловлення і характеру їх зв'язку.

Мова логіки використовує вирази, що виконують функції двох видів: іменні функції і пропозиційні функції. Розглянемо їх. Іменною функцією називають вираз, який при зміні змінних постійними, пе­ретворюється в позначення предмета. Приклади: візьмемо іменні функції: «брат х»; «у - філософ»; х2 + 5. Поставивши замість X «письменник Олексій Толстой», одержимо «брат письменника Оле­ксія Толстого»; поставивши замість У «І. Кант», одержимо «І. Кант- філософ»; поставивши замість х2 «5», одержимо «52 + 5». Таким чином, ми одержали імена предметів.

Пропозиційною функцією (з лат. proposition - пропозиція) називається вираз, що містить відмінну, яка перетворюється в щире або помилкове висловлення, якщо замість змінної підста­вити ім'я предмета з певної предметної області. Наприклад: «х - місто України», «у - засновник логіки», «х + у = 15». Поста­вивши замість змінних X та У імена предметів «Донецьк», «Аріс-тотель», «5 + 10», одержимо правдиві судження «Донецьк - місто України», «Арістотель - засновник логіки», «5 + 10 = 15».

Студенту слід звернути увагу й усвідомити, що таке предика-тори, їх предикативна місцевість, функціональні знаки, логічні терміни і квантори.

Вивчаючи питання «Логічний аналіз понять і основних законів логіки» варто акцентувати увагу на тому, що логіка ана­лізує поняття як термін, що відрізняється однозначністю. У логіці термін — це ім'я для предметів універсума (тобто предметної об-

ласті в межах наукової теорії), для позначення суб'єкта і предика­та судження, а також елементів посилок силогізму.

Логічний аспект дослідження понять передбачає визначення й аналіз логічних операцій з ними. Формування понять у процесі пізнання пов'язане з виділенням загальних та істотних ознак предметів і явищ. Ознаки предметів не очевидні, їх потрібно знайти. Для цього застосовують логічні методи порівняння, ана­лізу та синтезу, абстрагування й узагальнення. У результаті цих логічних прийомів одержуємо певне поняття як уявне відобра­ження предметів і явищ у формі узагальненої єдності загальних і

істотних ознак.

Студенту необхідно звернути увагу на те, що теорія поняття пов'язана з теорією множин. Будь-яка кількість, задана якою-небудь умовою, являє собою обсяг даного поняття. Тому логіка широко оперує поняттями «безліч», «підмножина», «елемент».

Характеризуючи поняття з точки зору їхнього змісту й обся­гу, варто з'ясувати, в якому відношенні вони знаходяться. Знаю­чи, що зміст поняття складає сукупність істотних ознак, відобра­жених у даному понятті, а сукупність усіх предметів, відображе­них у ньому, утворить його обсяг, ми можемо встановити відно­шення між ними, тому що зміст і обсяг тісно пов'язані. Цей взає­мозв'язок чітко відображається в законі зворотного відношення між обсягом і змістом, відповідно до якого збільшення змісту ве­де до утворення поняття з меншим обсягом, і навпаки.

Подальший аналіз відносин між поняттями за їхнім змістом та обсягом дозволяє виділити дві підмножини: підмножина порівнян­них і підмножина непорівнянних понять. У логічні відносини всту­пають тільки порівнянні поняття, тому що мають загальні ознаки. Порівнянні поняття у свою чергу поділяються на сумісні і несумісні.

Розрізняють три види відносин сумісності: рівнозначність; перетинання; підпорядкування (або субординації);

Несумісні поняття поділяються на відносини супідрядності

І (координації), протилежності та суперечливості. Зверніть увагу на те, що ці види відносин зображують за до­помогою кругових схем Ейлера — Венна.

Визначення (лат. definition) — це логічний прийом, який дозво­ляє формувати критерій відмінності досліджуваного об'єкта від інших об'єктів. Іншими словами, визначення - це логічна опера-

178

179

ція, яка виявляє істотні і відмітні ознаки певного поняття, що розкривають його зміст. Оскільки результати визначення відбиваються у поняттях, в деяких випадках вони розглядаються як формулювання в стислій формі основного змісту теорій.

Жодне наукове дослідження не обходиться без визначень, тому що це найважливіша частина наукової теорії. Щоб визначи­ти поняття потрібно виконати два завдання: розкрити зміст по­няття, тобто виявити його істотні ознаки; відрізнити предмет, що відображається в понятті, від подібних йому.

У логіці існують певні правила визначення понять. Розгляне­мо одне з них, що найбільш часто застосовукється в наукових до­слідженнях. Це правило стверджує: поняття має визначатися через найближчий рід і видову відмінність. Наприклад, щоб ви­значити поняття «людина», потрібно знайти родове (тобто шир­ше за обсягом) поняття. Ним буде поняття «тварина». Тепер знайдемо ознаки, властиві тільки людині: мова як звукова мова, свідомість і уміння створювати знаряддя праці. Одержимо: «Лю­дина - це тварина, що володіє мовою, свідомістю й умінням створювати знаряддя праці».

Всі визначення поділяються на явні і неявні. Визначення че­рез найближчий рід і видову відмінність належать до явних і ха­рактеризуються двома частинами. Перша частина називається Definiendum (лат. - обумовлене) - це поняття, яке потрібно ви­значити. Друга частина Defmience (лат. - визначальне) - це по­няття, за допомогою якого дається визначення. Відповідно до першого правила Dfd = Dm або формула А = Вс, де А - обумов­лене поняття, Вс - визначальне (В - родове поняття, с - відмітна ознака, а - тотожність).

Друге правило: визначення не повинно містити в собі кола; третє - визначення не повинно бути негативним; четверте — ви­значення не повинно містити протиріччя; п'яте - визначення не повинно бути двозначним; шосте - за визначальне поняття не можна брати літературні метафори. Наприклад: діти - квіти жит­тя.

Логічні закони. Мислення людини підпорядковується логіч­ним законам, тому що вони мають нормативний і наказовий ха­рактер. Логічні закони сформувалися у свідомості в результаті

спостереження багаторазових процесів у природі, суспільній і практичній діяльності, причому тих форм і способів діяльності, що мільйони разів повторювалися і відкладалися у свідомості як стійкі зв'язки. Логічні закони об'єктивні за своїм змістом і не за­лежать від волі людини, тому їм підпорядковується процес мис­лення всіх людей.

У класичній логіці виділяється чотири основних закони: за­кон тотожності, закон протиріччя, закон виключеного третьо­го і закон достатньої підстави. Перші три були досліджені і сформульовані Аристотелем. Четвертий закон сформулював Лей-бніц (1646 -1716).

Аналізуючи окремі закони, слід пам'ятати, що логічний закон мислення - це необхідний, істотний і відповідний дійсності та пра­вильно побудований зв'язок між думками в процесі міркування.

Закон тотожності. Згідно з цим законом кожна думка, яка наводиться в судженні або умовиводі, при повторенні повинна мати те саме визначення і стійкий зміст. Це значить, що будь-яка думка в процесі міркування повинна бути тотожна самій со­бі. Розмірковуючи про що-небудь, значення понять і суджень не можна змінювати, інакше властивості одного об'єкта будуть при­писані іншому.

У символічній логіці закон тотожності виражається форму­лою а = а; р —> р. Читається «а є а», «р тягне р». Закон висуває дві вимоги до мислення: не можна ототожнювати різні думки; не можна тотожні думки приймати за нетотожні.

Ці вимоги в процесі міркування нерідко порушуються за та­ких причин: 1. Будь-яка думка, що викладається в мові, може бу­ти виражена різними виразами. Наприклад: «м. Донецьк» і «сто­лиця Донбасу». 2. Вживання багатозначних слів, слів-омонімів. 3. Ототожнення різних думок може відбутися і тому, що люди різ­ної професії і життєвого досвіду вкладають у одне й те саме по­няття різний зміст.

Ототожнення різних думок призводить до логічної помилки, що називається підміною понять. Цих помилок слід уникати.

Закон протиріччя. Наші судження в процесі пізнання не по­винні суперечити один одному. Закон протиріччя стверджує: Не можуть бути одночасно істинним два протилежних су-

180

181

дження про один і той самий предмет, взяті в той самий час, у тому самому відношенні. Одне з цих суджень є хиб-ним.Суперечать один одному судження: «Студент Ткаченко здав першу сесію на «відмінно»» і «Студент Ткаченко не здав першу сесію на «відмінно»».

У символічній логіці закон виражається "формулою 1 (р л 1 р). Читається: «неправильно, що р і не - р». Тут буква «р» означає будь-який вислів, знак «л» — союз «і», а символи « |» за­перечення, тобто «Не» або «Неправильно, що».

Закон протиріччя діє відносно всіх несумісних суджень: кон-трарних (лат. contraries - протилежний) і контрадикторних (лат. contradictories - суперечливий). Цей закон аналізує два види від­носин: відносини між протилежними і суперечливими судження­ми. Вони істотно відрізняються відносини між контрарними су­дженнями такі, що разом вони не можуть бути правдивими. Якщо одне судження істинне, то інше - хибне, але якщо одне судження помилкове, то друге не обов'язково істинне, воно також може бу­ти помилковим. Приклад: «Усі менеджери мають вищу освіту» і «Жоден менеджер не має вищої освіти». Ці судження протилежні і, як бачимо, обидва помилкові.

Відносини між контрадикторними або суперечливими су­дженнями такі, що разом вони не можуть бути ні істинними, ні помилковими. Якщо одне з них істинно, то інше неодмінно хиб­не, і навпаки.

Закон виключеного третього. Згідно з цим законом істинне саме висловлення або його заперечення. Наприклад, «Київ - сто­лиця України» або «Київ - не столиця України». Як бачимо, за­кон встановлює зв'язок тільки між суперечливими судженнями. Закон формулюється так: два суперечливі судження не мо­жуть бути одночасно помилковими й істинними: одне з них неодмінно істинне, а інше —хибне.

Ми міркуємо за формулою: «або - або», третього не дано. Символічна формула закону така «ava». Читається: «Істинне а або заперечення а» (тобто не - а; а). Закон не допускає протиріч­чя в мисленні. Якщо одне із суперечливих суджень істинне, то не потрібно ухилятися від визнання хибності іншого і шукати щось третє.

Закон достатньої підстави. Вивчаючи закони логіки, ми прагнемо засвоїти такі способи міркувань, які ведуть нас до істи­ни. Але думка може бути правдивою тільки тоді, коли вона об­ґрунтована. Обгрунтувати думку - значить довести її відповід­ність дійсності. Вимога обґрунтованості і доведеності нашої дум­ки виражена в законі достатнього обґрунтування. Формулюється цей закон так: будь-яка думка визнається істинною, якщо во­на має достатнє обґрунтування.

Формула цього закону: А—>В. Якщо вода нагріта до 100° по Цельсію, то вона закипить. Г. Лейбніц, який сформулював його, виразив це так: «Жодне явище не може вважатися істинним або дійсним, жодне твердження справедливим без достатньої під­стави».

Серед безлічі способів обґрунтування істинності того чи ін­шого положення можна виділити такі: особистий досвід людини; відповідність висунутого положення усталеним у науці законам і теоріям, підтвердженим фактами і практикою; перевірка висуну­того положення на можливість його емпіричного підтвердження або спростування; перевірка висунутого положення щодо того, чи поширюється воно на весь клас досліджуваних об'єктів; чи пого­джується дане твердження з раніше прийнятими. Якщо воно ло­гічно випливає з них, то є обґрунтованим.

Отже, вимога закону зводиться до наступного: істинність ви­сунутого положення повинна бути обґрунтована, що є найважли­вішою властивістю наукового мислення.

182

183

Задачі і вправи

1. Німецький філософ Ф. Ніцше сказав: «Без логіки немає ні сприйняття, ні настрою, ні уявлення». Як ви розумієте цей

вислів і чи поділяєте його?

2. Про яке значення логіки йдеться в наступному міркуванні: «Тепер усе готово. Він навіть не здивувався своїм діям, на­ стільки вони йому здавалися логічними» (Буало - Нестержак).

  1. Визначте, які з наведених виразів є іменними функціями, а які - пропозиційними: а) сума чисел 15 і х; б) різниця х і в ; в) х -місто на Дніпрі; г) х - брат Анатолія; д) Місто х розташоване між містами у і z.

  2. За допомогою кіл Ейлера - Венна покажіть відносини між такими поняттями: «студент», «спортсмен», «музикант».

  3. Визначте, які з поданих визначень правильні й істинні. Якщо ні, то вкажіть помилку: а) логіка - це наука про мислення; б) дедукція - це виведення одиничного і часткового знання із за­гального; в) мова є системою знаків; г) фонтан- це водопровід в екстазі; д) філософія - цариця наук.

  4. Чи є тотожними наступні судження: а) студент був прису­тній на лекції; б) студент слухав лекцію; в) студент слухав лекто­ра.

7. Чи виражають закони логіки наступні формули: a) ava; б) ava; в) а—>а; г) ала; д) а—>в.

* * *

Довідкова література:

Современный философский словарь. - М., 2004. Ст.: «Ло­гика», «Теория», «Язык».

Новая философская энциклопедия. В 4-х т. - М., 2001. Ст.: «Логика», «Логика высказываний», «Логика предикатов»; «Закон логический», «Закон исключенного третьего»; «Понятие», «Закон непротиворечия»; «Тождество», «Язык».

Філософський енциклопедичний словник. — К., 2002. Ст.: «Логіка», «Логіка висловлювань», «Логіка предикатів», «Логічні закони», «Поняття», «Мова».

1 ' ЧІР>"