- •Тема 1. Філософія, коло її проблем та роль у суспільстві
- •Тема 2. Основні історичні типи філософії
- •Тема 3. Філософська думка в Україні у XI - XXI ст.
- •Тема 4. Основні філософські концепції сучасності
- •Теоретична частина:
- •Тема 5. Філософське розуміння світу: буття, матерія
- •Тема 6. Філософське розуміння свідомості
- •Тема 7. Суспільна свідомість та її структура
- •Тема 8. Пізнання і його основні форми
- •Тема 9. Наукове пізнання
- •Тема 10. Діалектика, її закони та категорії
- •Тема 11. Природа як предмет філософського дослідження
- •Тема 12. Суспільство: основи філософського аналізу
- •Тема 13. Суспільство як система, що розвивається
- •Тема 14. Буття людини як проблема філософії
- •Тема 15. Особистість і суспільство
- •Тема 16. Культура і цивілізація
- •Тема 17.
- •Тема 18. Предмет етики
- •Тема 19. Основні етичні вчення.
- •Тема 20. Категорії етики
- •Тема 21. Естетика як наука та її категорії
- •Тема 22. Історія естетичної думки
- •Тема 23. Художня реальність України і шляхи естетичного виховання економічних кадрів
- •Тема 24. Логіка як основа філософського світогляду
- •Тема 25. Складні форми мислення: судження та умовивід
- •Тема 26. Логіка дискурса. Доказ і спростування
- •Тема 27. Релігія як форма світогляду, її предмет і функції
- •Тема 28. Релігійно-філософські системи: світові і національні
- •Тема 29. Свобода совісті і толерантність
- •Тема 31. Сутність культури та її ґенеза
- •Тема 32.
- •Основних термінів курсу
- •Тематика контрольних робіт
- •Свідоцтво дк №2458 від 30.03.2006
Тема 24. Логіка як основа філософського світогляду
Історія і предмет логіки.
Логіка і мова.
Логічний аналіз понять і основних законів логіки.
Аналіз питання «Історія і предмет логіки» почнемо із з'ясування етимології (походження) і значення терміна «логіка». Цей термін походить від давньогрецького «logos» (думка, слово, навчання). В античній філософії це поняття означало розумний принцип, який керує світом.
Логіка - це наука, яка являє собою систему знань про форми і закони правильного мислення.
Логіка зародилася і розвивалася в рамках філософії і при вирішенні власне філософських проблем застосовувалася як метод раціонального обґрунтування своїх позицій у боротьбі проти релігійно-міфологічного світогляду.
В історичному розвитку логіки виділяють два періоди, які обумовлені зміною змісту, структури і методів логічних досліджень. Перший період: від зародження логіки і до ХГХ-ХХ ст. Другий період: від XIX - XX ст. і дотепер. Окреслимо коло проблем, які вирішувалися в ці періоди.
Перший період. У європейській культурі логіка як самостійна наука виникла в Стародавній Греції в IV ст. до н.е. її засновником був Арістотель (384 - 322 pp. до н.е.), який створив дедуктивну логіку і визначив її як науку про докази і засоби обґрунтування істини.
У середні віки логіка розвивається в рамках схоластичної філософії. У філософії Нового часу істотний внесок у її розвиток вніс англійський філософ Ф. Бекон (1561 - 1626), який створив індуктивну логіку. Подальшого розвитку логіка набуває у французькій і німецькій філософських школах.
Логічні вчення в Україні поширюються з другої половини XV ст., зокрема у Києво-Могилянській академії. У XIX ст. виходять логічні твори П Лодія та А. Потебні.
Другий період у розвитку логіки ознаменувався істотними змінами, пов'язаними з формуванням математичної, або символічної логіки. Символічна логіка - це результат застосування математичних методів. Використовуючи формалізовану мову символів і формул, символічна логіка вивчає мислення в особливих формально-логічних системах.
Особливі заслуги в розробці символічної логіки належать англійським логікам Дж. Булю, У. Джевонсу, Дж. Венну, німецькому логікові Е. Шредеру, американському філософу і логіку Ч. Пірсу та російському математику П. Порецькому. Класичної форми символічна логіка набула в роботах англійського філософа
Б. Рассела.
Логіка вивчає людське мислення, розглядаючи його як знаряддя, засіб пізнання навколишнього світу та його властивостей. При цьому вона зосереджує увагу не на всіх аспектах мислення, а лише на тих формах, у яких воно проходить і яким законам підпорядковується. Тому логіка — це філософська наука про форми і закони правильних міркувань і доказів.
Вивчаючи питання «Логіка і мова», варто звернути увагу на символічну мову логіки, неможливе засвоєння і розуміння сучасної логіки.
Закони і форми мислення, досліджувані логікою - це ідеальні об'єкти, що виявляють себе в мові шляхом спеціального аналізу її форм. Використання формалізованої мови дозволяє в різних національних мовах знайти загальну мовну структуру думок та обмін досягненнями логіки в різних країнах.
З'ясування зв'язку мови і мислення передбачає виявлення логічних структур і логічних форм за допомогою аналізу мови.
Мова символічної логіки - це формалізована мова, побудова якої відбувається на основі чітко сформульованих правил і вимагає чіткого опису її структури та змістовних значень, що задаються: а) вихідними символами, які складають алфавіт мови логіки; б) визначенням допустимих у мові висловів; в) семантичною інтерпретацією виразів і термінів.
176
177
Студенту варто виписати алфавіт мови логіки, який буде використовуватися при складанні логічних виразів, і правильно побудовану формулу (ППФ).
У символічній логіці застосовують два види логічної мови: мова логіки висловлень (вирахування висловлень) і мова логіки предикатів (вирахування предикатів).
Логіка висловлень — це теорія логічних висловлень, що не залежать від внутрішньої будови простих висловлень. При цьому вона виходить із двох припущень:
аналізує висловлення, щоб з'ясувати їх логічне значення, тобто визначає їх істинність або хибність;
значення істинності складного висловлення залежить від істинності значень простих висловлень, що є частинами складного висловлення і характеру їх зв'язку.
Мова логіки використовує вирази, що виконують функції двох видів: іменні функції і пропозиційні функції. Розглянемо їх. Іменною функцією називають вираз, який при зміні змінних постійними, перетворюється в позначення предмета. Приклади: візьмемо іменні функції: «брат х»; «у - філософ»; х2 + 5. Поставивши замість X «письменник Олексій Толстой», одержимо «брат письменника Олексія Толстого»; поставивши замість У «І. Кант», одержимо «І. Кант- філософ»; поставивши замість х2 «5», одержимо «52 + 5». Таким чином, ми одержали імена предметів.
Пропозиційною функцією (з лат. proposition - пропозиція) називається вираз, що містить відмінну, яка перетворюється в щире або помилкове висловлення, якщо замість змінної підставити ім'я предмета з певної предметної області. Наприклад: «х - місто України», «у - засновник логіки», «х + у = 15». Поставивши замість змінних X та У імена предметів «Донецьк», «Аріс-тотель», «5 + 10», одержимо правдиві судження «Донецьк - місто України», «Арістотель - засновник логіки», «5 + 10 = 15».
Студенту слід звернути увагу й усвідомити, що таке предика-тори, їх предикативна місцевість, функціональні знаки, логічні терміни і квантори.
Вивчаючи питання «Логічний аналіз понять і основних законів логіки» варто акцентувати увагу на тому, що логіка аналізує поняття як термін, що відрізняється однозначністю. У логіці термін — це ім'я для предметів універсума (тобто предметної об-
ласті в межах наукової теорії), для позначення суб'єкта і предиката судження, а також елементів посилок силогізму.
Логічний аспект дослідження понять передбачає визначення й аналіз логічних операцій з ними. Формування понять у процесі пізнання пов'язане з виділенням загальних та істотних ознак предметів і явищ. Ознаки предметів не очевидні, їх потрібно знайти. Для цього застосовують логічні методи порівняння, аналізу та синтезу, абстрагування й узагальнення. У результаті цих логічних прийомів одержуємо певне поняття як уявне відображення предметів і явищ у формі узагальненої єдності загальних і
істотних ознак.
Студенту необхідно звернути увагу на те, що теорія поняття пов'язана з теорією множин. Будь-яка кількість, задана якою-небудь умовою, являє собою обсяг даного поняття. Тому логіка широко оперує поняттями «безліч», «підмножина», «елемент».
Характеризуючи поняття з точки зору їхнього змісту й обсягу, варто з'ясувати, в якому відношенні вони знаходяться. Знаючи, що зміст поняття складає сукупність істотних ознак, відображених у даному понятті, а сукупність усіх предметів, відображених у ньому, утворить його обсяг, ми можемо встановити відношення між ними, тому що зміст і обсяг тісно пов'язані. Цей взаємозв'язок чітко відображається в законі зворотного відношення між обсягом і змістом, відповідно до якого збільшення змісту веде до утворення поняття з меншим обсягом, і навпаки.
Подальший аналіз відносин між поняттями за їхнім змістом та обсягом дозволяє виділити дві підмножини: підмножина порівнянних і підмножина непорівнянних понять. У логічні відносини вступають тільки порівнянні поняття, тому що мають загальні ознаки. Порівнянні поняття у свою чергу поділяються на сумісні і несумісні.
Розрізняють три види відносин сумісності: рівнозначність; перетинання; підпорядкування (або субординації);
Несумісні поняття поділяються на відносини супідрядності
І (координації), протилежності та суперечливості. Зверніть увагу на те, що ці види відносин зображують за допомогою кругових схем Ейлера — Венна.
Визначення (лат. definition) — це логічний прийом, який дозволяє формувати критерій відмінності досліджуваного об'єкта від інших об'єктів. Іншими словами, визначення - це логічна опера-
178
179
ція,
яка виявляє істотні і відмітні ознаки
певного поняття, що
розкривають
його
зміст. Оскільки
результати визначення відбиваються у
поняттях, в деяких випадках вони
розглядаються як
формулювання в стислій формі основного
змісту теорій.
Жодне наукове дослідження не обходиться без визначень, тому що це найважливіша частина наукової теорії. Щоб визначити поняття потрібно виконати два завдання: розкрити зміст поняття, тобто виявити його істотні ознаки; відрізнити предмет, що відображається в понятті, від подібних йому.
У логіці існують певні правила визначення понять. Розглянемо одне з них, що найбільш часто застосовукється в наукових дослідженнях. Це правило стверджує: поняття має визначатися через найближчий рід і видову відмінність. Наприклад, щоб визначити поняття «людина», потрібно знайти родове (тобто ширше за обсягом) поняття. Ним буде поняття «тварина». Тепер знайдемо ознаки, властиві тільки людині: мова як звукова мова, свідомість і уміння створювати знаряддя праці. Одержимо: «Людина - це тварина, що володіє мовою, свідомістю й умінням створювати знаряддя праці».
Всі визначення поділяються на явні і неявні. Визначення через найближчий рід і видову відмінність належать до явних і характеризуються двома частинами. Перша частина називається Definiendum (лат. - обумовлене) - це поняття, яке потрібно визначити. Друга частина Defmience (лат. - визначальне) - це поняття, за допомогою якого дається визначення. Відповідно до першого правила Dfd = Dm або формула А = Вс, де А - обумовлене поняття, Вс - визначальне (В - родове поняття, с - відмітна ознака, а - тотожність).
Друге правило: визначення не повинно містити в собі кола; третє - визначення не повинно бути негативним; четверте — визначення не повинно містити протиріччя; п'яте - визначення не повинно бути двозначним; шосте - за визначальне поняття не можна брати літературні метафори. Наприклад: діти - квіти життя.
Логічні закони. Мислення людини підпорядковується логічним законам, тому що вони мають нормативний і наказовий характер. Логічні закони сформувалися у свідомості в результаті
спостереження багаторазових процесів у природі, суспільній і практичній діяльності, причому тих форм і способів діяльності, що мільйони разів повторювалися і відкладалися у свідомості як стійкі зв'язки. Логічні закони об'єктивні за своїм змістом і не залежать від волі людини, тому їм підпорядковується процес мислення всіх людей.
У класичній логіці виділяється чотири основних закони: закон тотожності, закон протиріччя, закон виключеного третього і закон достатньої підстави. Перші три були досліджені і сформульовані Аристотелем. Четвертий закон сформулював Лей-бніц (1646 -1716).
Аналізуючи окремі закони, слід пам'ятати, що логічний закон мислення - це необхідний, істотний і відповідний дійсності та правильно побудований зв'язок між думками в процесі міркування.
Закон тотожності. Згідно з цим законом кожна думка, яка наводиться в судженні або умовиводі, при повторенні повинна мати те саме визначення і стійкий зміст. Це значить, що будь-яка думка в процесі міркування повинна бути тотожна самій собі. Розмірковуючи про що-небудь, значення понять і суджень не можна змінювати, інакше властивості одного об'єкта будуть приписані іншому.
У символічній логіці закон тотожності виражається формулою а = а; р —> р. Читається «а є а», «р тягне р». Закон висуває дві вимоги до мислення: не можна ототожнювати різні думки; не можна тотожні думки приймати за нетотожні.
Ці вимоги в процесі міркування нерідко порушуються за таких причин: 1. Будь-яка думка, що викладається в мові, може бути виражена різними виразами. Наприклад: «м. Донецьк» і «столиця Донбасу». 2. Вживання багатозначних слів, слів-омонімів. 3. Ототожнення різних думок може відбутися і тому, що люди різної професії і життєвого досвіду вкладають у одне й те саме поняття різний зміст.
Ототожнення різних думок призводить до логічної помилки, що називається підміною понять. Цих помилок слід уникати.
Закон протиріччя. Наші судження в процесі пізнання не повинні суперечити один одному. Закон протиріччя стверджує: Не можуть бути одночасно істинним два протилежних су-
180
181
дження про один і той самий предмет, взяті в той самий час, у тому самому відношенні. Одне з цих суджень є хиб-ним.Суперечать один одному судження: «Студент Ткаченко здав першу сесію на «відмінно»» і «Студент Ткаченко не здав першу сесію на «відмінно»».
У символічній логіці закон виражається "формулою 1 (р л 1 р). Читається: «неправильно, що р і не - р». Тут буква «р» означає будь-який вислів, знак «л» — союз «і», а символи « |» заперечення, тобто «Не» або «Неправильно, що».
Закон протиріччя діє відносно всіх несумісних суджень: кон-трарних (лат. contraries - протилежний) і контрадикторних (лат. contradictories - суперечливий). Цей закон аналізує два види відносин: відносини між протилежними і суперечливими судженнями. Вони істотно відрізняються відносини між контрарними судженнями такі, що разом вони не можуть бути правдивими. Якщо одне судження істинне, то інше - хибне, але якщо одне судження помилкове, то друге не обов'язково істинне, воно також може бути помилковим. Приклад: «Усі менеджери мають вищу освіту» і «Жоден менеджер не має вищої освіти». Ці судження протилежні і, як бачимо, обидва помилкові.
Відносини між контрадикторними або суперечливими судженнями такі, що разом вони не можуть бути ні істинними, ні помилковими. Якщо одне з них істинно, то інше неодмінно хибне, і навпаки.
Закон виключеного третього. Згідно з цим законом істинне саме висловлення або його заперечення. Наприклад, «Київ - столиця України» або «Київ - не столиця України». Як бачимо, закон встановлює зв'язок тільки між суперечливими судженнями. Закон формулюється так: два суперечливі судження не можуть бути одночасно помилковими й істинними: одне з них неодмінно істинне, а інше —хибне.
Ми міркуємо за формулою: «або - або», третього не дано. Символічна формула закону така «ava». Читається: «Істинне а або заперечення а» (тобто не - а; а). Закон не допускає протиріччя в мисленні. Якщо одне із суперечливих суджень істинне, то не потрібно ухилятися від визнання хибності іншого і шукати щось третє.
Закон достатньої підстави. Вивчаючи закони логіки, ми прагнемо засвоїти такі способи міркувань, які ведуть нас до істини. Але думка може бути правдивою тільки тоді, коли вона обґрунтована. Обгрунтувати думку - значить довести її відповідність дійсності. Вимога обґрунтованості і доведеності нашої думки виражена в законі достатнього обґрунтування. Формулюється цей закон так: будь-яка думка визнається істинною, якщо вона має достатнє обґрунтування.
Формула цього закону: А—>В. Якщо вода нагріта до 100° по Цельсію, то вона закипить. Г. Лейбніц, який сформулював його, виразив це так: «Жодне явище не може вважатися істинним або дійсним, жодне твердження справедливим без достатньої підстави».
Серед безлічі способів обґрунтування істинності того чи іншого положення можна виділити такі: особистий досвід людини; відповідність висунутого положення усталеним у науці законам і теоріям, підтвердженим фактами і практикою; перевірка висунутого положення на можливість його емпіричного підтвердження або спростування; перевірка висунутого положення щодо того, чи поширюється воно на весь клас досліджуваних об'єктів; чи погоджується дане твердження з раніше прийнятими. Якщо воно логічно випливає з них, то є обґрунтованим.
Отже, вимога закону зводиться до наступного: істинність висунутого положення повинна бути обґрунтована, що є найважливішою властивістю наукового мислення.
182
183
Задачі і вправи
1. Німецький філософ Ф. Ніцше сказав: «Без логіки немає ні сприйняття, ні настрою, ні уявлення». Як ви розумієте цей
вислів і чи поділяєте його?
2. Про яке значення логіки йдеться в наступному міркуванні: «Тепер усе готово. Він навіть не здивувався своїм діям, на стільки вони йому здавалися логічними» (Буало - Нестержак).
Визначте, які з наведених виразів є іменними функціями, а які - пропозиційними: а) сума чисел 15 і х; б) різниця х і в ; в) х -місто на Дніпрі; г) х - брат Анатолія; д) Місто х розташоване між містами у і z.
За допомогою кіл Ейлера - Венна покажіть відносини між такими поняттями: «студент», «спортсмен», «музикант».
Визначте, які з поданих визначень правильні й істинні. Якщо ні, то вкажіть помилку: а) логіка - це наука про мислення; б) дедукція - це виведення одиничного і часткового знання із загального; в) мова є системою знаків; г) фонтан- це водопровід в екстазі; д) філософія - цариця наук.
Чи є тотожними наступні судження: а) студент був присутній на лекції; б) студент слухав лекцію; в) студент слухав лектора.
7. Чи виражають закони логіки наступні формули: a) ava; б) ava; в) а—>а; г) ала; д) а—>в.
* * *
Довідкова література:
Современный философский словарь. - М., 2004. Ст.: «Логика», «Теория», «Язык».
Новая философская энциклопедия. В 4-х т. - М., 2001. Ст.: «Логика», «Логика высказываний», «Логика предикатов»; «Закон логический», «Закон исключенного третьего»; «Понятие», «Закон непротиворечия»; «Тождество», «Язык».
Філософський енциклопедичний словник. — К., 2002. Ст.: «Логіка», «Логіка висловлювань», «Логіка предикатів», «Логічні закони», «Поняття», «Мова».
1 ' ЧІР>"
