Тема 17.

Соціальне прогнозування.

Глобальні проблеми сучасності.

1. Поняття соціального прогнозування. Типи прогнозів.

2. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.

3. Перспективи соціального розвитку.

Розглядаючи питання "Поняття соціального прогнозуван­ня. Типи прогнозів" варто звернути увагу на те, що проблема прогнозування пов'язана з вивченням законів матеріального світу і застосуванням цих знань на практиці.

Можливість одержання соціальних прогнозів у різних сферах суспільства є дуже важливою. Для розуміння їх сутності необхід­но з'ясувати зміст таких понять, як "передбачення", "пророку­вання", "прогнозування". У них зафіксована здатність людини бачити істотне в процесах і явищах до того, як це виявлено на до­свіді, на практиці, здатність суб'єкта, що пізнає, до випереджаль­ного відображення дійсності (у соціальному передбаченні - пі­знання майбутнього). Прогноз означає пророкування, передба­чення, прогностичну модель, що є науково обґрунтованим су­дженням про можливі стани об'єкта в майбутньому та альтер­нативні шляхи й терміни їх досягнення.

Історично склалися такі типи світоглядних підходів до про­блеми майбутнього: релігійний, утопічний і філософський.

Релігійний підхід заснований на вірі в те, що майбутнє ви­значається надприродними силами, його можна пізнати шляхом гадання або божественного одкровення, що на майбутнє можна впливати, звертаючись до надприродних сил.

Утопічний підхід заперечує сьогодення, абсолютизує май­бутнє. Несправедливому і "нерозумному" теперішньому устрою суспільства утопісти протиставляють детально розписані, створе­ні силою їхньої уяви порядки справедливого майбутнього.

Філософський підхід заснований на передбаченні майбут­нього як наступної стадії розвитку природи і суспільства в рамках пізнання загальних закономірностей цього розвитку.

У прогнозуванні використовуються такі основні джерела ін­формації про майбутнє: оцінка перспектив розвитку досліджува­ного об'єкта на основі досвіду вже вивчених подібних об'єктів; умовне продовження на майбутнє тенденцій розвитку об'єкта; створення моделі майбутнього стану досліджуваного об'єкта від­повідно до бажаної зміни умов розвитку.

Соціальні прогнози є розробкою, паралельною плануванню, програмуванню, проектуванню, керуванню соціальними проце­сами, їх мета полягає в підвищенні ефективності планів, програм, проектів, рішень.

Прогнозування, як вірогідне науково обґрунтоване вірогідне су­дження про стан об'єкта в майбутньому, поділяється на такі види:

1. пошуковий прогноз - визначення можливих станів об'єкта в майбутньому на основі тенденцій, властивих йому в минулому і сьогоденні;

2. нормативний прогноз визначає шляхи і терміни досяг­нення можливих, бажаних станів об'єкта на основі певних соціа­льних норм, ідеалів, стимулів, потреб, цілей;

3. комплексний прогноз містить елементи пошукового і но­рмативного прогнозування;

4. системний прогноз - системне уявлення про об'єкт про­гнозування.

У сфері управління знаходять застосування і такі форми (під­типи) пошукових і нормативних прогнозів, як: а) цільовий про­гноз - визначальний, бажаний стан об'єкта; б) плановий — визна­чає напрями планування для досягнення бажаних цілей; в) про­грамний прогноз - визначає міру й умови бажаного стану об'єкта.

Існують й інші види прогнозів, наприклад, короткостроко­вий (найближчий), оперативний, середньостроковий, довгостро­ковий, загальнодержавний, глобальний.

Звертаючись до сутності соціального прогнозування, варто приділити увагу його методам.

Метод анкетування дозволяє виявити необхідну інформа­цію і використати її у виробленні прогнозу. Метод екстраполю­вання заснований на поширенні висновків, отриманих через спо­стереження над однією частиною явища, на інші його частини. Моделювання дозволяє за допомогою моделі зробити прогноз майбутнього стану об'єкта.

128

129

Студенту слід ознайомитися з типовою методикою прогнозу­вання. Вона містить у собі такі етапи:

• орієнтація перед безпосереднім прогнозуванням (визна­чення об'єкта, предмета, проблеми, цілей, завдань, робочих гіпо­тез, методів, структури й організації дослідження);

• побудова вихідної моделі прогнозованого об'єкта;

• збір даних, суттєвих для рішення завдання прогнозу;

• побудова ряду показників методом екстраполяції;

• побудова пошукових моделей прогнозованого об'єкта;

• оцінка прогнозу;

• вироблення рекомендацій для прийняття рішень;

• експертиза прогнозу.

Вивчаючи питання "Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх рішення", слід звернути увагу на те, що ці проблеми мають загальнолюдський масштаб.

Глобальні проблеми — це проблеми, що охоплюють увесь світ і є загрозою для існування цивілізації. Вирішити їх силами однієї держави або навіть групи держав неможливо. Тут необхід­не світове співробітництво на основі повної рівноправності, пова­ги, суверенітету кожного учасника, виконання прийнятих зобо­в'язань, норм міжнародного права.

Учені згрупували глобальні проблеми в три основні групи. До першої групи відносяться проблеми миру, війни, роззброєння, вижи­вання. Друга група - це проблеми використання досягнень науково-технічного прогресу, демографічні, розвитку освіти, охорони здоро­в'я, культури. Третя група - це проблеми, пов'язані з природними ре­сурсами, енергією, продовольством, екологією.

Система глобальних проблем має конкретно-історичний харак­тер, їх загострення може викликати кризу цивілізації. Сьогодні як ні­коли існує загроза тотального (загального) знищення цивілізації, не­оборотного порушення механізмів біосферних процесів Землі і на­вколоземного простору. Людство не може більше покладатися на стихійність в еволюції світовлаштування. Сучасному світу потрібна стабільність, демократія, цивілізованість, позбавлення від насильства, що створює умови для виживання людини.

Розглядаючи питання "Перспективи соціального розвит­ку", треба виходити з того, що вирішення глобальних проблем

вимагає нового підходу до розуміння взаємодії держав і суспіль­них рухів.

Соціальний прогрес - це безперервний поступальний розви­ток суспільства, в якому досягаються нові, більш високі рубежі, рівні і кращі якісні його стани.

Важливою особливістю соціального прогресу є його необо­ротний характер. Наукове передбачення дозволяє на основі знань певних закономірностей і тенденцій історичного розвитку знаходити практичні засоби для вирішення соціальних проблем. Другою особливістю соціального прогресу є зростання його те­мпів, динаміки, стрімкості поступального розвитку. Для нього характерні також насиченість змінами й інтенсивність наукових відкриттів, технічних винаходів, міжнародного обміну в сфері

науки і культури.

Посилаючись на обмеженість природних ресурсів, дослідни­ки говорять сьогодні про межі соціального прогресу. Однак істо­рія свідчить, що наявність "певних" меж зростання соціального прогресу скоріше може бути стимулом суспільного розвитку, ніж гальмом, тому що майбутні покоління, як це було й у минулому, знайдуть вихід із складої ситуації.

Інтелектуальний прогрес людства допоможе розумно розпо­рядитися знаннями і знайти вихід з кризи. Людина підсилить свою міць, як у минулому писемністю і друкарством, комп'юте­рами, у майбутньому - новими винаходами і нововведеннями. Соціальному прогресу не загрожує вичерпання інтелектуальних

здібностей людини.

Практика підтверджує, що, провідними тенденціями соціаль­ного прогресу є зростання свободи людини, зріст гуманістичних цінностей, узгодження особистих і суспільних інтересів, консолі­дація демократичних сил у боротьбі за мир, інтернаціоналізація суспільних відносин, прагнення до справедливості, рівності, гар­монії у відносинах людини з природою.

Соціальний прогрес не застрахований від зиґзаґів і назадніх рухів, однак наукове передбачення і свідома діяльність людей допомагають виправити викривлення на його шляху.

На шляху соціального прогресу сьогодні постали глобальні проблеми. Світ стоїть перед вибором — загинути або вижити. Ні­коли в минулому історичний вибір не був таким ясним і однозна-

130

131

чним. Нинішні покоління повинні знайти вихід не в трагічному епілозі, а надихаючому пролозі загальнолюдської гуманітариза­ції, гуманізації та солідарності.

Гуманістична місія соціального прогресу полягає в тому, щоб забезпечити реальний поступальний процес розвитку людства відповідно до об'єктивних закономірностей і тенденцій.

Довідкова література Современный философский словарь. - М., 2004. Ст.: «Бу­дущее», «Глобальность», «Постмодерн»,с «Утопия», «Футуроло­гия».

Новая философская энциклопедия. В 4-х т. - М., 2001. Ст.: «Глобалистика», «Глобализм», «Прогноз», «Прогресс».

Філософський енциклопедичний словник. - К., 2002. Ст.: «Прогнозування», «Прогрес / регрес», «Філософія глобальних проблем». *

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Модуль III

КОНТРОЛЬНА ЧАСТИНА: Модуль III

3.1. Б.Рассел, підкреслюючи, що людина є частиною приро­ ди, вважав, що людські «думки і рухи відповідають тим же зако­ нам, що і рух зірок і атомів». Яку точку зору відстоював Рассел?

• матеріалізм;

• натуралізм;

• ідеалізм;

• реалізм?

3.2. Представником якого напряму в соціології був Монтес- к'є, який вважав, що клімат визначає соціальні закони, звичаї і свідомість людей?

• географічного детермінізму;

• демографічного детермінізму;

• технологічного детермінізму?

3.3. Політична доктрина, яка виправдовує захоплення чужих територій географічною аргументацією, називається:

• фашизм;

• расизм;

• геополітика;

• монархізм?

3.4. Ідеалізм основою буття (базисом) суспільства вважає:

• матеріальну культуру;

• економіку;

• право;

• свідомість?

3.5. Соціальна доктрина, яка пояснює соціальні явища біоло­ гічними (расовими) особливостями людей:

• геополітика;

• реалізм;

132

133

- натуралізм;

- реформізм?

3.6. Який напрям у соціології вважає, що суспільна свідо­мість визначає буття людей:

• ідеалізм;

• расизм;

• матеріалізм;

• натуралізм?

3.7. Матеріалізм під основою буття (базисом) суспільства ро­зуміє:

• свідомість;

• право;

• мораль;

• економіку;

• релігію? *

3.8. Який напрям у соціології вважає, що розвиток суспільст­ва є реальним процесом буття людей, в основі якого лежить пев­ний спосіб виробництва?

• реалізм;

• матеріалізм;

• натуралізм;

• ідеалізм?

3.9. Основний інститут політичної системи суспільства, що здійснює управління суспільством, охорону його економічного і соціального життя:

• церква;

• держава;

• парламент;

• профспілка?

ЗЛО. Держава в першу чергу є:

• апаратом управління;

• аппаратом експлуатації;

• органом таємного спостереження за поведінкою людей?

- засобом для вирішення зовнішньополітичних цілей?

3.11. Політичний устрій суспільства, заснований на принци­ пах рівності і свободи:

• тоталітаризм;

• олігархія;

• демократія;

• монархія?

3.12. Тоталітаризм як політичний режим передбачає:

- верховенство закону і демократії;

• правовий державний устрій;

• диктатуру номенклатури і геноцид проти свого народу;

• диктатуру криміналу і тіньової економіки?

3.13. Людина є єдністю біологічного і соціального. Як це співвідноситься:

- біологічне визначає соціальне;

• соціальне має зверхність над біологічним;

• у різні періоди їх сполучення різне, але переважає біологіч­не;

• у різних ситуаціях по-різному, але пріоритет за соціальним?

3.14. Чи справляє науково-технічний прогрес вплив на біологічну (природну) основу людини?

- так; -ні?

3.15. Чи існує розходження понять «людина» і «особистість»:

• ці поняття тотожні;

• між цими поняттями немає нічого спільного;

- «людина» характеризує біосоціальну сторону людей, «осо­ бистість» - соціальну?

3.16. Людина вільна тоді, коли діє:

• за необхідності;

• як їй забажається;

- пізнавши необхідність і діючи відповідно до неї?

134

135

3.17. За яких умов можливий тип поведінки, описаний О. Некрасовим: «Кого хочу - помилую, кого хочу - страчу!»

- тоталітаризму;

- демократії;

- правової державі?

3.18. Особистість - це людина:

- яка досягла значних результатів;

- здатна багато чого запозичити із суспільної свідомості;

- багато віддає суспільству;

- з певними рисами характеру, здібностями і схильностями?

3.19. Індивідуальність це:

- духовність людини;

- індивід, що став особистістю;

- неповторне в людині?

3.20. Громадянська позиція, змістом якої є любов до Вітчиз­ни:

- інтернаціоналізм;

- патріотизм;

- расизм;

- космополітизм?

3.21. Яка роль народних мас в історичному процесі? Вони:

• інертні;

• є вирішальною силою соціального розвитку;

• можуть бути тільки руйнівною силою;

• подібні колесу, але не мотору історії?

3.22. Історично видатна особистість:

• обіймає високу керівну посаду;

• уособлює корінні прогресивні перетворення епохи;

• користується всенародним визнанем;

• якісно перетворила соціально-політичну й економічну ситу­ацію в державі?

3.23. Гайдеггер вважає, що людина, будучи більш-менш важ­ ливим атомом у русі світової історії, є «іграшкою обставин і по­ дій». Яка світоглядна установка відповідає подібним поглядам?

• расизм;

• фаталізм;

• волюнтаризм?

3.24. Як співвідносяться між собою необхідність і свобода:

- необхідність і воля не мають нічого спільного;

• у світі немає волі, все відбувається по необхідності;

• вільна людина не нідвлада необхідності;

• воля є пізнання необхідності і дія відповідно до неї?

3.25. Як співвідносяться між собою цивілізація і культура?

• цивілізація старша за культуру;

• культура виникла раніше цивілізації;

• цивілізація і культура виникли одночасно;

• цивілізація і культура не мають нічого спільного?

3.26. Філософське вчення про цінності:

• епістемологія;

• гносеологія;

• культурологія;

• онтологія;

• аксіологія?

3.27. Чи існували глобальні проблеми людства в минулі сто­ ліття:

- так; -ні?

3.28. Поступовий рух суспільства від менш розвинутого до більш розвинутого:

- деградація;

• регрес;

• перебудова;

• криза;

• трансформація;

• прогрес?

136

137

ПРОБЛЕМНО-ПОШУКОВА ЧАСТИНА: Модуль III

1. Прокоментуйте наступне положення Герцена: «Ми звик­ли людський світ відокремлювати кам'яною стіною від світу при­роди. Це несправедливо. У дійсності немає жодних суворо прове­дених ліній і граней між ними».

2. Проаналізуйте твердження: «Всі основні факти історії по­яснюються географічними умовами тієї місцевості, де вони від­бувалися»?

3. З позицій якої світоглядної установки правомірним є по­ложення: «У структурі нуклеїнової кислоти ми маємо справу із самим життям і єдиним підходом для поліпшення долі людини на Землі» ?

4. Проаналізуйте положення Мальтуса: «Головна і безперер­вна причина бідності мало або зовсім не залежить від способу правління або від нерівномірного розподілу майна»..., тому бідні, по суті, не мають права вимагати від них (тобто багатих) роботи і їжі»?

5. Прокоментуйте положення С. Соловйова, яке стверджує, що, незважаючи на всі зиґзаґи прогресу, «рівнодіюча історії йде від людожерства до людинолюбства, від безправ'я до справедли­вості, від ворожої роз'єднаності окремих груп до загальної солі­дарності».

6. Проаналізуйте положення, до якого прийшов 3. Фрейд у процесі своєї медичної практики: «Сама природа встановила не­рівність, обдарувавши кожну людину певними можливостями і духовними талантами надзвичайно нерівномірно, і цьому нічим не можна зарадити».

7. Прокоментуйте положення: «Хід історії визначається стій­кою речовиною спадковості, яка утворюється в хромосомах, не­однакова у людей різних соціальних кіл і груп, чим і пояснюється їх різне положення в суспільстві»

8. Прокоментуйте висловлення 3. Фрейда: «Не можна обійти­ся без панування меншості над масою тому, що маси відсталі і недальновидні... індивідуальні представники маси заохочують один одного до вседозволеності і розбещеності".

9. Обгрунтуйте: чи незаперечним є твердження: «Ідеї про ме­ ту життя існують остільки, оскільки існує релігійний світогляд»?

10. Прокоментуйте положення: «Усі люди один на одного схожі як тілом, так і душею. Досить одного екземпляра, щоб су­ дити про всіх інших».

138

139

ДОКАЗОВА ЧАСТИНА: Відповіді на тести модуля III

3.1. - натуралізм; 3.2. - географічного детермінізму; 3.3. -геополітика; 3.4. — свідомість; 3.5. — натуралізм; 3.6. - ідеалізм; 3.7. - економіку; 3.8. - матеріалізм; 3.9. - держава; 3.10. - апарат управління; 3.11. - демократія; 3.12. - диктатуру номенклатури і геноцид проти свого народу; 3.13. - у різних ситуаціях по-різному, але пріоритет за соціальним; 3.14. - так; 3.15. - «люди­на» характеризує біосоціальну сторону людей, «особистість» -соціальну; 3.16. - пізнавши необхідність і діючи відповідно до неї; 3.17. - тоталітаризму; 3.18. - з певними рисами характеру, здібностями і схильностями; 3.19. - неповторне в людині; 3.20. -патріотизм; 3.21. - є вирішальною силою суспільного розвитку; 3.22. - уособлює корінні прогресивні перетворення епохи; 3.23 -фаталізм; 3.24. - воля є пізнання необхідності і дія у відповіднос­ті з нею; 3.25. - цивілізація і культура виникли одночасно; 3.26. -аксіологія; 3.27. - так; 3.28. - прогресом.

Модуль IV. Спецкурс:

Світоглядні і соціальні проблеми

духовного буття людства

Розділ І. Філософське вчення про мораль