Тема 15. Особистість і суспільство

1. Особистість, її основні ознаки і взаємозв'язок із суспільством.

1. Співвідношення необхідності, свободи і відповідальності в діяльності особистості.

2. Соціальні ролі особистості. Роль особистості в історично­му процесі.

Вивчення питання "Особистість, її основні ознаки і взаємо­зв'язок із суспільством" варто починати із з'ясування змісту по­няття "особистість ".

Існує безліч визначень цього поняття, але всі вони розгляда­ють проблему особистості у зв'язку з поняттями "людина", "інди­від", "індивідуальність".

Людина - це найбільш загальне поняття, яке характеризує живу істоту (homo sapiens), що виявляє той або інший ступінь розумності. »

У суспільному житті людина є як індивідом. Під поняттям "індивід" розуміється одиничний представник людського роду без урахування його біологічних особливостей, специфіки реаль­ного життя і діяльності, тобто як знеособлена істота. Індивідуа­льність - це неповторна своєрідність людини.

Кожна людина, живучи в суспільстві, характеризується як представник статі, фахівець у якій-небудь професії, як громадя­нин, член сім'ї тощо. Тим самим вона, на основі досвіду життя і процесу навчання, реалізує певне соціальне начало, виявляє себе як особистість.

Поняття "людина" і "особистість" нерідко ототожнюються, вживаються як синоніми. Однак між ними є різниця. По-перше, людина є цілісністю, а особистість - частиною, компонентом лю­дини. По-друге, людина є істотою біосоціальною, тоді як понят­тя "особистість" характеризує суспільну сутність людини, що піднялася до певного рівня соціалізації.

Особистість — це окрема людина з певними рисами харак­теру, індивідуальними здібностями і схильностями. Це поняття використовується тільки стосовно окремої людини, до того ж по­чинаючи тільки з певного етапу її розвитку. Не можна говорити

про особистість новонародженої або маленької дитини. Особисті­стю в специфічному значенні цього слова є людина, яка має сві­тогляд, позиції і яскраво виражене ставлення до життя.

Невід'ємними ознаками особистості є розумність, володіння мовою, здатність до трудової діяльності, самостійність, прагнен­ня до волі, сила волі, оригінальність почуттів, відповідальність. Ці ознаки особистості детермінуються всією системою суспіль­них відносин, укладом соціального життя.

Основним видом діяльності особистості є праця. У праці вияв­ляються соціальні якості людини, що роблять її особистістю. У цьому сенсі можна стверджувати, що суспільство формує особистість шля­хом її соціалізації, впливу на неї соціального середовища.

Особистість не тільки формується соціумом, соціальним се­редовищем, а й сама впливає на них залежно від освіти, професії, суспільного становища й активності. Визначальна роль у цьому процесі належить соціуму, який створює відповідні умови для ді­яльності особистості.

Разом з тим слід враховувати, що взаємозв'язок між особисті­стю і суспільством залежить також від індивідуальної життєдія­льності особистості, так само як від потреб і можливостей суспі­льства, від того, які умови створені в ньому для спілкування і ви­окремлення особистості, для її самотворчості.

Необхідно також враховувати можливість загострення взає­мин між особистістю і суспільством, особливо під час кризових явищ у соціальній системі, в умовах ослаблення керованості соці­альними процесами чи їх неефективності. Ці процеси нині влас­тиві нашому суспільству і відображаються, в першу чергу, в цін­нісній і практичній переорієнтації в області економіки, політики і духовної сфери.

Зміна ціннісних орієнтирів, порушення балансу інтересів ви­кликають в особистості відчуття соціальної незахищеності і, як наслідок, орієнтацію на індивідуальне виживання ("кожний за се­бе, один Бог за всіх"), посилення групового егоїзму, тобто спроб захистити індивідуальні інтереси, спираючись на інтереси групо­ві, причому будь-якими засобами. І нарешті, відбувається поси­лення стихійного процесу порівняння майнового стану різних груп у суспільстві, внаслідок чого виникають особливо агресивні типи поведінки.

116

117

Аналіз питання "Співвідношення необхідності, свободи і відповідальності в діяльності особистості" доцільно почати із з'ясування змісту категорій "свобода", "необхідність", "відпові­дальність ".

Поняття свободи є багатогранним. її можна розуміти як зміст і ціль людського існування і як єресь, найтяжчий злочин; як по­рожню фікцію і як шлях до божественного блага, порятунок ду­ші, як засіб відновлення людської гідності і як шлях до соціальної рівності. Діапазон цього поняття включає так само спектр нега­тивних проявів (свобода "від") і різноманіття позитивного (сво­бода "для").

Свобода характеризує сутність людини і її існування, що поля­гають у можливості мислити і діяти у відповідності зі своїми уяв­леннями і бажаннями. У той же час слід враховувати, що в розвитку природи і суспільства панує необхідність. Вона є первинною. У природі і суспільстві необхідність існує у формі об'єктивних законів. Закони, не пізнані людиною, виявляють себе як "сліпа" необхід­ність. Людина, якій не відома об'єктивна суть законів розвитку дій­сності, залишається не є вільною. Чим глибше і повніше вона пізнає їх, тим вільною і свідомішою стає її діяльність.

У цьому сенсі, свобода є пізнанням необхідності і дією відпо­відно до цих знань.

Що стосується особистості, яка живе і діє в суспільстві, сво­бода є її правом робити все, що дозволено законами, які виража­ють пізнану необхідність. Якщо людина пізнала необхідність і знає, як робити, щоб досягти поставленої мети, то вона втрачає залежність від неї. Необхідність стає внутрішнім змістом її знань і вмінь. Людина ніби звільняється від зовнішнього прояву необ­хідності й отримує можливість діяти вільно. Прояв волі відповід­но до необхідності обумовлює досягнення бажаної свободи, тому що людина робить так, як диктує її воля, а не за примусом.

Про свободу можна говорити тільки тоді, коли в людини є вибір не лише цілей діяльності, а й засобів, необхідних для її здійснення. Об'єктивною умовою свободи вибору є існування спектра можливостей. У такому разі міра можливості прямо про­порційна мірі необхідності: можливим є те, що не суперечить об'­єктивним законам і для реалізації чого є відповідні умови. Крім того, людина повинна впливати на створення відповідних умов,

за яких вона може реалізувати бажану можливість. Кожний вибір пов'язаний з перевагою однієї з альтернативних можливостей і відмовою від інших.

З'ясування загального розуміння свободи дозволяє виділити її конкретні аспекти. На першому плані з них: економічна свобода, що передбачає свободу прийняття економічних рішень і дій; по­літична свобода, що складається, з набору цивільних прав, які гарантують людині участь в управлінні суспільними справами; духовна свобода - вільний вибір світогляду, ідеології, системи моральних цінностей, свобода совісті тощо.

Свобода особи завжди передбачає і її відповідальності. Якщо свобода означає для особистості можливість вибору тієї чи іншої форми дії в конкретній ситуації на основі пізнаної необхідності, то відповідальність - це здатність особистості приймати рі­шення, що відповідають обставинам, передбачати наслідки своїх дій і, нарешті, особистість повинна нести відповідальність пе­ред кимось — перед суспільством, судом, начальником, Богом або своєю власною совістю. Відповідати (звідси термін "відповідаль­ність") доводиться за вчинене, за наслідки дій, що ставлять лю­дину в положення обвинувачуваної. Етика відповідальності - це етика вчинку; якщо вчинок не відбувся, немає і відповідальності. Залежність між волею і відповідальністю особистості є прямо пропорційною: чим більше свободи людині надає суспільство, тим більшою є її відповідальність за використання цієї свободи. Страх відповідальності, відхилення від неї - одна з негативних якостей особистості. Усвідомлення відповідальності, готовність прийняти її на себе - риса, що лежить в основі довіри до особистості.

Соціальна відповідальність особистості проявляється в різ­них формах: політичній, правовій, моральній, адміністративній. Існують ще індивідуальна, колективна і різні види професійної відповідальності. Жити в суспільстві і бути вільним від суспільс­тва неможливо. У суспільстві не може бути особистості, вільної від відповідальності в якій-небудь формі.

При вивченні питання "Соціальні ролі особистості. Роль особистості в історичному процесі" необхідно визначити соціа­льний статус особистості, її здатність бути активним суб'єктом історичного процесу.

118

119

Соціальна визначеність особистості знаходить своє виявлен­ня в категоріях соціального статусу і соціальних ролей. Ці по­няття, визначають місце індивіда в соціальній системі, конкре­тизують його спосіб життя і соціальні функції.

Поняття соціального статусу і соціальних ролей пов'язані між собою як можливість і дійсність, як потенційне й актуальне бут­тя, їх взаємний зв'язок означає, що будь-який статус може бути реалізований через ту або іншу сукупність ролей, обумовлених як цим статусом, так і індивідуальними особливостями особистості. Співвідношення соціального статусу і соціальних ролей є од­ним з аспектів свободи. Той суспільний лад є більш вільним, який, усуваючи чітку фіксованість статусу особистості, разом з тим допускає більше кількість рольових проявів особистості в межах кожного статусу.

Межі рольової поведінки особистості у суспільстві чітко ви­значені, оскільки зсув різних функцій або неадекватне їх вико­нання може призвести до порушення рівноваги всієї соціальної системи. Для забезпечення меж рольової поведінки використову­ється ціла система соціального контролю.

Багатоплановість життя суспільства визначає і розмаїтість соціальних ролей особистості. Студент повинен осмислити вихі­дну, базисну роль особистості, що полягає, по-перше, у тому, що особистість є трудівником. По-друге, особистість завжди пра­гне виступати в ролі власника, використовуючи для цього ре­зультати своєї фізичної або інтелектуальної праці. По-третє, особистість завжди є споживачем вироблених суспільством цін­ностей. По-четверте, особистість виконує роль сім'янина, що полягає в госиодарсько-побутовій діяльності і вихованні дітей. По-п'яте, особистість виконує роль громадянина відповідно до наданих йому прав та обов'язків. / нарешті, особистість відіграє вирішальну роль у захисті своєї країни від будь-яких форм зов­нішньої агресії.

Всі перераховані соціальні ролі є взаємозалежними і викону­ються особистістю залежно від соціальної зрілості і професійної підготовленості. Ступінь цієї зрілості і рівень активності визна­чають роль індивіда в суспільстві, а отже, і його роль в історич­ному процесі.

У зв'язку з цим належить знати, які існують уявлення про роль особистості в історії.

Волюнтаризм заперечує об'єктивний характер законів суспі­льного розвитку і стверджує, що розвиток суспільства залежить від волі "героїв", що ведуть за собою "юрбу". Тут проголошуєть­ся ідея визначальної ролі особистості в історичному процесі.

Фаталізм, навпаки, заперечуючи роль особистості, вважає, що в людській історії все визначається долею, людина не здатна впливати на хід подій.

Сучасна соціально-філософська наука у розумінні ролі осо­бистості в історії виходить з того, що розвиток суспільства є за­кономірним процесом, який здійснюється завдяки діяльності лю­дей. Якщо вся історія складається з діяльності народних мас і особистостей, то кожна людина вкладає свій внесок у громадське життя. Цей внесок залежить як від соціальних умов, так і від ін­дивідуальних якостей особистості. А звідси висновок: найбільш видатні з них здатні до більш'глибокого і масштабного впливу на хід історичних подій.

* * *

Довідкова література:

Современный философский словарь. - М., 2004. Ст.: «Во­люнтаризм», «Индивид», «Индивидуальность», «Личность», «Свобода», «Фатализм».

Новая философская энциклопедия. В 4-х т. - М., 2001. Ст.: «Личность», «Народ», «Свобода воли», «Ответственность», «Свобода».

Філософський енциклопедичний словник. - К., 2002. Ст.: «Особистість», «Свобода», «Свобода волі», «Відповідальність».

^

120

121