Тема 18. Предмет етики

1. Поняття «етика», «мораль», «моральність».

2. Етика - практична філософія, її суспільна значимість.

3. Мораль як предмет вивчення етики.

Розглядаючи питання «Поняття «етика», «мораль», «мора­льність», необхідно усвідомити становлення цих понять, їх су­часний зміст і взаємозв'язок.

Термін «етика» походить від давньогрецького «ethos» («етос»). Спочатку під етосом розуміли звичне місце спільного проживання, будинок, людське житло. У подальшому воно стало означати стійку природу якого-небудь явища, вдачу, характер. Відштовхуючись від слова «етос», давньогрецький філософ Аріс-тотель у IV ст. до н.е. утворив прикметник «етичний», щоб по­значити особливий клас людських якостей, названих ним етич­ними чеснотами. Етичні чесноти є властивостями характеру, тем­пераменту людини, їх також прийнято називати щиросердними

якостями.

Для точного перекладу арістотелівського поняття «етичний» з грецької мови на латинську Ціцерон сконструював термін «moralis» (моральний). Він утворив його від слова «mos» {mores -множинне число - латинський аналог грецького «етос»). Ціцерон, зокрема, говорив про моральну філософію, розуміючи під нею ту область знання, яку Арістотель називав етикою. У IV ст. н.е. у ла­тинській мові з'являється термін «moralitas» (мораль), я є прямим аналогом терміна «етика».

Ці два слова ввійшли до новоєвропейських мов. Поряд з ни­ми у деяких мовах з'являються власні слова, що позначають ту ж саму реальність, яка узагальнюється в термінах «етика» і «мо-

140

141

раль». У російській мові виникає поняття «моральність». Від сло­ва «вдача» утворюється іменник «моральність».

У первісному значенні слова «етика», «мораль», «моральність» мали один зміст. Згодом ситуація змінилася. У процесі розвитку культури за різними словами закріплювався рі­зний зміст: під етикою розуміється відповідна галузь знання, а під мораллю (моральністю) - досліджуваний нею предмет. Етика - область філософського знання, яка досліджує універсальні передумови і форми моральних відносин між людьми у системі їх духовно-практичної діяльності.

Предметом етики є мораль. Мораль - це сукупність істори­чно визначених норм, уявлень, правил поведінки людей, що реалі­зуються в їхніх моральних діях і вчинках.

Всі етичні вчення минулого і сьогодення мають на меті раці­ональне обґрунтування моралі, виявлення її загального, суплено­го значення, відображеного в системі норм, законів, цінностей, принципів, категорій. У цьому сенсі, етика є вираженням вищих моральних цінностей. Вона формує уявлення про морально нале­жне. Мораль стверджує не те, що є, а, ґрунтуючись на узагаль­ненні практики поведінки людей, те, що має бути.

Мораль замкнута на людині. Вона - атрибут її існування, по­казник її соціальності. Це єдино можлива умова співіснування людей, то простір, у рамках якого людське буття розвертається саме як людське. Уже найбільш ранні етичні вчення розглядають людину в якості єдиного і вищого критерію моралі. Саме мораль є універсальним способом і засобом самопізнання і самовдоско­налення особистості. Вона забезпечує вищу суспільну й особисту доцільність, підтримання гармонії людини і суспільства, стійкості всіх ланок суспільного буття.

Мораль вплетена в живу тканину духовного буття людства і кожної окремої людини. Поряд з наукою, політикою, правом, ре­лігією, мистецтвом, філософією вона визначає цілісність історич­них процесів, їх наступність, розвиток духовної культури людст­ва, є необхідною умовою відтворення громадського життя.

Вивчення питання «Етика - практична філософія, її суспі­льна значимість» варто почати із з'ясування структури предмета етики. її зміст містить у собі дві основні частини, одна з яких по­в'язана з вивченням і теоретичним обґрунтуванням походження й

історичного розвитку моралі, осмисленням різних форм і напря­мів етичних вчень, інша - охоплює весь спектр проблем, що складають зміст етики або загальної теорії моралі. Це системати­зоване філософське поняття моралі, законів її функціонування і розвитку, ролі в житті людини та суспільства.

Перші відомі етичні вчення формуються в рамках давньосхі-дних філософських традицій та в епоху Античності. Вони мають характер практичної моралі, філософських дискусій про благо і чесноту, про порівняльну цінність слів і справ, намірів і вчинків, природи добра і зла. Метою етики, за словами Арістотеля, є зміст і оцінка вчинків.

Етика як філософське вчення покликане вирішувати триєди­не завдання: описати мораль, пояснити мораль, навчити моралі. Етика, пояснюючи устрій морального світу, апелює до життєвого досвіду. Вона «вчить» людину, пропонуючи їй певні нормативні установки. Будь-яке етичне вчення прагне виразити практичне знання, специфіка якого полягає в спонуканні до дії. Наближе­ність до життя, спрямування на практику людських відносин на­стільки очевидні, що етика отримала в Арістотеля назву «практи­чної філософії».

На прикладах Сократа, Конфуція, Епікура можна побачити, що їхня «практична філософія» - це життєва місія, головним до­казом у якій є вчинки.

Завдання етики в тому, щоб обґрунтувати моральні ідеали, зразкові моделі людських відносин і способів їх реалізації. Фор­малізовані значення цих ідеалів у вигляді системи моральних норм, принципів, заповідей, традицій, моральних кодексів є умо­вою й інструментом морального виховання, нормативної мораль­ної регуляції відносин людей у суспільстві, оцінки їхніх вчинків.

Етичні знання є важливим чинником формування духовної культури суспільства, морального світорозуміння особистості. Без етичних знань її моральна позиція виявляється або недоско­налою, або уразливою.

Займаючи певну моральну позицію й обґрунтовуючи відпо­відні їй цінності та вимоги, етика відповідає на ряд теоретичних запитань, що утворять коло її проблем. До них належать питання: про походження і природу моралі; про джерело і зміст моральних зобов'язань; зміст і критерії добра і зла, боргу й інших моральних

142

143

цінностей; природу моральних ідеалів і сутності людських чес­нот.

Найважливішими для етики є проблеми моральної волі у сві­тлі загального детермінізму і панування причинно-наслідкових зв'язків і відносин; морального вибору, його ефективності і доці­льності, співвідношення в ньому цілей, засобів і результатів; кри­теріїв і факторів моральної оцінки явищ людського життя; мора­льних конфліктів, способів їх вираження і попередження.

Завдання курсу етики - сформувати свідоме ставлення до життя, передати моральні цінності, вироблені людством, новим поколінням. Формування нового типу моралі, що відповідає пост-індустріальному суспільству, передбачає критичний аналіз наяв­них етичних систем, діалог з різними етичними школами і на­прямами, обґрунтування сучасної моралі як ідеалу і норм мора­льної поведінки людей.

Осмислення начал етики, рефлексія над природою мораль­ного закону, укоріненого в людському бутті як частина світобу­дови, дуже важливо в становленні людської особистості. Жодна людина не прагне робити зло заради самого зла. Звичайно, кож­ний домагається одержати будь-яке благо, що може в дійсності виявитися фіктивним добром, а спроби його досягти призводять до негативних наслідків. Завдання етики не в тому, щоб обгрун­тувати перевагу добра над злом, блага над відсутністю блага, а в тому, щоб допомогти людині зрозуміти, що є щире благо, і знай­ти свій шлях до його досягнення.

Етика вивчає не те, що відбувається, а належне. Вона встано­влює логічний зв'язок між моральними оцінками, виявляє закони, відповідно до яких виробляються судження, покликані керувати вчинками людей. Це не значить, що вона виробляє конкретні ре­комендації, як поводитися в тому або іншому випадку. Етика фо­рмулює загальні принципи, на яких можуть бути побудовані кон­кретні оцінки і рекомендації, які є орієнтирами вчинків. Етика фактично досліджує логіку дій людини у світі, де існують ціннос­ті, і в тому числі цінності абсолютні, що не залежать від конкрет­них обставин, тобто моральні.

При вивченні питання «Мораль як предмет вивчення ети­ки» варто звернути увагу на зміст моралі як суспільного явища.

Мораль можна визначити як сукупність правил і норм пове­дінки, якими люди керуються у своєму житті. Ці норми відо­бражають відносини між людьми, відносини у соціальній групі, суспільстві. При цьому найважливішу рису морального відно­шення складає оцінка суспільних явищ і людської поведінки з по­гляду добра і зла, справедливості або несправедливості. За допо­могою моральних оцінок ці відносини і поведінка людей начебто перевіряються на їх відповідність вищим моральним цінностям, моральному ідеальному порядку.

До сфери моралі належать також самі відносини і норми по­ведінки людей, які одержали стійкий загальнообов'язковий хара­ктер. Не менш важливо для моралі і наявність у людини якостей і схильностей, що роблять її здатною до морального життя - «чес­нот». Це такі стійкі риси характеру і ціннісні установки, які відо­бражають наявність у людини потреби в духовних цінностях, внутрішню повагу до морального світопорядку, уміння поводи­тися культурно і відповідально, здатності жити по совісті.

Можна сказати, що до сфери моралі належать правила і нор­ми спілкування, оцінки і цінності, ідеали, властивості і здібності людського характеру, сама поведінка людей. Перед етикою, яка не обмежується описом і викладенням правил поведінки, а прагне обґрунтувати їх, постає проблема знаходження загальної підстави для всього різноманіття проявів моралі; виявлення сутності мора­льного осягнення дійсності.

Що є «добро», «людяність», «життєва правда», у чому поля­гає призначення людини та її моральний борг, що робить життя людини осмисленим і щасливим? Залежно від того, як вирішу­ються ці найважливіші питання людського буття, люди будують своє життя в інших сферах - у політиці, економіці, повсякденно­му житті.

Залишаючись у рамках власної моральної свідомості, немож­ливо відповісти на ці запитання. Звідки виникають уявлення лю­дей про добро і зло, честь і совість, звідки беруться норми, прин­ципи, ідеали, що визначають їх зміст? Чому таким складним є взаєморозуміння в сфері моральних оцінок? Чим визначається розходження і суперечливість моральних позицій людей і чи іс­нує надійний критерій для їх порівняння й оцінки? На що повинні спиратися моральні оцінки, щоб бути справедливими?

144

145

Відповіді на ці і багато інших питань з області практичної моральності випливають із загального розуміння природи моралі, її специфіки, місця і ролі в процесі історичного розвитку суспіль­ства і людини. Тому тут необхідні наукові знання про мораль­ність, які покликана давати етика.

Отже, мораль є складною сферою духовного життя людини і суспільства, сферою духовної культури і предметом вивчення етики. Етика ж є вченням про мораль, моральне освоєння люди­ною дійсності.

* * *

Довідкова література: Современный философский словарь. -М., 2004. Ст.: «Мо­раль», «Этика».

Новая философская энциклопедия. В 4-х т. - М., 2001. Ст.: «Мораль», «Этика».

Філософський енциклопедичний словник.-'- К., 2002. Ст.: «Моральна свідомість», «Моральний вібір», «Етика»,.