Тема 26. Логіка дискурса. Доказ і спростування

1. Поняття дискурсивного мислення.

2. Поняття доказу.

3. Поняття спростування.

При вивченні питання «Поняття дискурсивного мислення»

необхідно з'ясувати зміст і суть поняття «дискурсивний» і зрозу­міти його відмінність від інтуїтивного мислення.

Дискурсивний (лат. discursus - довід, міркування, аргумента­ція). Дискурсивним є мислення, засноване на такому міркуванні, що складається з послідовного ряду логічних ланок, кожна з яких залежить від попередніх і обумовлює наступну.

Дискурсивним є знання, отримане в результаті логічного ви­сновку з деяких загальних принципів висновку що відносяться до конкретного випадку або знання, яке виникло шляхом уза­гальнення певної сукупності фактів, за допомогою демонстрації або послідовного міркування.

У класичній філософії дискурсивне мислення протиставля­ється інтуїтивному, яке схоплює істину відразу як ціле, не зале­жне від послідовного міркування.

Розуміння дискурсивного пізнання як антитези інтуїтивному збереглося до XX ст. Лінгвістичний поворот у філософії XX -початку XXI ст. змінив акцент у розумінні дискурсивного мис­лення і привів до неоднозначних його трактувань. Сьогодні дис­курс розуміється, як мовна конструкція, то як послідовність здій­снюваних у мові комунікативних актів. Відповідно до цього дис­курс - це «мова в мові», тобто визначена лексика.

Розглядаючи питання «Поняття доказу», слід знати, що ло­гіка дискурса найбільш наочно виявляється в логічній операції доказу і спростування, в якій задіяні всі логічні поняття і закони.

Доказ — це логічна операція, яка обґрунтовує істинність якої-небудь думки за допомогою інших думок. Доказ має виріши­ти дві проблеми: точно визначити і правильно класифікувати фо­рми відношення між думкою, яка доводиться і думками, що об-

ґрунтовують істинність цієї думки — істинними з'ясувати, які ду­мки є вже доведеними, котрі ми беремо як доказ.

Загальним для всіх доказів є наступні елементи: теза, аргуме­нти і демонстрація. Схема структури доказу:

Теза (грецьк. these - положення, твердження) - це думка або положення, істинність чи хибність яких доводи в процесі доказу.

Аргументи (лат. argumentum - довід, підстава доказу). Це іс­тинні вихідні дані - теоретичні або фактичні положення, на які спирається доказ і з яких неодмінно випливає істинність тези, яка

доводиться.

Демонстрація (лат. demonstrate - показ) - це логічний зв'я­зок між аргументами і тезою, виражений у формі логічного мір­кування, в ході якого з аргументів виводиться істинність тези.

Існують наступні правила доказу: а) теза, яка доводиться по­винна бути чітко визначена; б) у процесі доказу не можна підмі­нювати тезу; в) аргументи повинні бути правильними і достатні­ми для обґрунтування тези; г) тезою має бути таке вивідне су­дження, яке логічно випливає з аргументів.

Цих правил слід дотримуватися, щоб уникнути помилкового доказу і софізмів. Зверніть увагу на те, що існують прямий і побі­чний докази і можливі при цьому помилки.

При вивченні питання «Поняття спростування» необхідно усвідомити зміст поняття спростування.

Спростування - це логічна операція, яка встановлює хиб­ність або необґрунтованість раніше висунутої тези. Завдання спростування показати: а) неправильно побудований сам доказ; б) висунутий тезис помилковий або не доведений.

Спростування можна пред'явити до всіх елементів доказу: до тези, аргументів і демонстрації. Спростування тези можна зро­бити так: найбільш правильний спосіб - це спростування факта­ми; за допомогою встановлення хибності або суперечливості нас­лідків, що випливають із тези; спростування тези через доказ ан­титезису.

Спростування аргументів можна здійснити, піддаючи кри­тиці аргументи, висунуті опонентом при обгрунтуванні його тези. Потрібно довести хибність і неспроможність цих аргументів. При цьому слід враховувати, що хибність аргументів не стосується те­зи, вона може залишатися істинною.

194

195

Спростування демонстрації. Для цього показуються помилки в доказі. Часто помилка полягає в тому, що істинність спростовуваної тези не випливає з аргументів, приведених на підтвердження тези; доказ може бути помилковим, якщо порушено: а) правило дедуктив­ного умовиводу; б) зроблено неправильний умовивід від істинності частковостверджувального судження до істинності загальноствер-джувального і від істинності частковозаперечувального судження до істинності загальнозаперечувального.

При вивченні цього питання студенту слід враховувати, що викладене не охоплює всіх аспектів доказу і спростування. їх ва­рто заповнити при вивченні додаткової літератури.

Довідкова література:

Новая философская энциклопедия. В 4-х т. - М., 2001. Ст.: «Аргументация».

Філософський енциклопедичний словник, г- К., 2002. Ст.: «Дискурс».

Розділ IV. Релігієзнавство