Основних термінів курсу

Агностицизм - повністю або частково відкидає можливість пізнаванності світу.

Аксіологія - вчення про цінності.

Альтернатива (франц. alternative - чергування) - наявність взаємовиключних можливостей і необхідність вибору між ними.

Альтернативістика - розгляд альтернативних варіантів іс­торії розвитку об'єкта.

Аналіз - розкладання, розчленовування предмета або явища на складові частини з метою їх вивчення.

Аналогія - прийом дослідження, при якому на основі подіб­ності об'єктів в одних ознаках робляться висновки про їх подіб­ність в іншіх.

Антисцієнтизм - підкреслює обмеженість можливостей на­уки, розглядає її як силу, ворожу справжньої'сутності людини. Всю відповідальність за негативні соціальні наслідки антисцієн­тизм покладає на науку (техніку), відкидаючи їх позитивну роль.

Буття (лат. esse — бути, є, існувати) — існування чого-небудь взагалі, тобто все існуюче у світі: всі види матерії з усіма видами ідей, з ними пов'язаними.

Відчуття - відображення органами почуттів людини окремих властивостей речей (колір, звук, запах, твердість).

Віртуальна реальність. У широкому розумінні - у це поняття включають людські сни, образи, що виникають у свідомості людей під час слухання казок, перегляду кінофільмів і телепередач, прослу-ховування музичних фантазій і т.ін. У вузькому розумінні - під вірту­альною реальністю розуміється ілюзорний, штучний, синтетичний світ відчуттів, створений за допомогою комп'ютерної техніки і відпо­відних їй високоінформаційних технологій.

Волюнтаризм заперечує об'єктивний характер законів сус­пільного розвитку, вважає, що розвиток суспільства залежить тільки від волі людей.

Гіпотеза - науково обґрунтоване припущення про закономі­рний зв'язок і причинну обумовленість досліджуваних явищ, нау-

кове допущення або припущення щодо сутності об'єкта, сформу­льоване на основі низки відомих фактів.

Глобалістика (франц. global - загальний + лат. globus - гло­бус, куля) - дослідницька програма, яка аналізує всесвітні про­блеми розвитку і їх наслідки для подальшого існування людства.

Глобальні проблеми - проблеми, що охоплюють увесь світ і є загрозою існування людства.

Гносеологія (епістемологія) - теорія пізнання, вивчає дже­рела і засоби наукового пізнання.

Гуманістика - розуміння живого через розуміння людини. (Людина - голограма живого космосу).

Дедукція - метод пізнання, заснований на проходженні від знання більшого ступеня спільності до знання меншого ступеня спільності, від загальних положень до окремих випадків.

Держава - орган управління суспільством, захист його еко­номічного і соціального життя.

Діалектика - вчення про універсальні зв'язки і загальні за­кони розвитку природи, суспільства і пізнання.

Дослідницька програма - мета пошукової діяльності та за­соби її досягнення.

Дуалізм - визнає рівноцінність, незалежність двох першоос­нов світу: матерії і свідомості.

Еклектика - безпринципне, механічне поєднання в єдиному цілому несумісних ідей, зв'язків і відносин.

Експеримент - прийом дослідження, при якому об'єкт шту­чно відтворюється або ставиться в умови, які точно враховують­ся, необхідні для з'ясування відповідних властивостей.

Емпіричний і теоретичний рівні пізнання. Емпіричний рі­вень - це рівень нагромадження знань і фактів про досліджувані об'єкти. На теоретичному рівні досягається синтез наукового знання у вигляді наукової теорії.

Естетична свідомість - система поглядів і почуттів, що від­бивають дійсність з точки зору прекрасного і потворного, коміч­ного і трагічного.

Закон єдності і боротьби протилежностей свідчить про те, що розвиток є процесом виникнення, зростанні, загострення і ви­рішення численних протиріч. Внутрішня суперечливість, бороть-

236

237

ба протилежностей дає поштовх для розвитку, наростання проти­річ, зникнення старого і виникненню нового.

Закон заперечення заперечення, виражаючи складний, спі-ралевидний характер розвитку, показує, що на певному етапі роз­витку повторюються на якісно новій основі деякі особливості пройдених етапів.

Закон переходу кількісних змін в якісні показує, що кіль­кісні зміни, поступово накопичуючись, при досягненні певних меж приводять до якісних змін, що проходять у вигляді стрибка.

Зміст і форма. Зміст - сукупність елементів і процесів, що складають дане явище або предмет. Форма - структура змісту, внутрішньо властива йому.

Знання - зв'язки і відносини життя, які відображає, усвідом­лює або відтворює людина (суспільство) у своїй свідомості.

Ідеалізація - уявне конструювання об'єкта, якого в дійсності не існує і який у принципі не може бути здійснений, але подоба якого є в матеріальному світі («абсолютно тверде'тіло», «точко­вий електричний заряд», «ідеальна рідина»).

Ідеалізм первинним вважає свідомість, вторинним - матерію.

Ідеологія - цілісна система ідей і поглядів, що відбиває умо­ви життя людей, їхнє суспільне буття з позиції визначених соціа­льних сил, а також мети (програми), спрямованої на зміцнення або розвиток (зміну) існуючих у суспільстві відносин.

Ідея - узагальнене знання, що пояснює сутність того або ін­шого процесу, або явища (ідея розвитку світу, ідея існування надприродних сил)

Індивід - одиничний представник людського роду, без облі­ку його біологічних особливостей, специфіки реального життя і діяльності.

Індивідуальність - неповторна своєрідність людини.

Індукція - метод пізнання, заснований на проходженні від знання меншого ступеня спільності до знання більшого ступеня спільності, від фактів до узагальнень.

Інформатизація і комп'ютеризація (кібернетизація) -проникнення ЕОМ (комп'ютерів), разом з тим і методів їх засто­сування, а так само способів функціонування і збереження інфо­рмації в різних сферах наукової та практичної діяльності, що дає можливість вирішувати складні науково-дослідні завдання.

Ірраціоналізм - відкидає або принижує роль розуму в пі­знанні.

Істина - образ, адекватний відображуваному об'єкту. Образ, що не відповідає своєму об'єкту, розглядається як омана.

Історичне і логічне. Історичний метод вимагає відтворення конкретного розвитку об'єкта з усіма дрібними деталями і другоряд­ними ознаками. Логічний метод є відображенням історичного, але він не повторює історію у всіх деталях, а вирізняє істотне в ній.

Комплексний підхід (лат. complexus - зв'язок, сполучення) -вимагає при проведенні того чи іншого дослідження об'єднання зусиль представників різних дисциплін.

Концепція - науково обґрунтоване тлумачення основного змісту теорії, якій ще треба буде пройти всебічне обґрунтування в системі наукового знання.

Культура - сукупність цінностей, створених людиною, а та­кож процес людської діяльності і відносин між людьми.

Людина - поняття, що характеризує живу істоту {homo sapiens), яка виявляє той чи інший ступінь розумності.

Матеріалізм стверджує, що первинною є матерія, а вторин-ною-свідомість.

Матерія - це об'єктивна реальність, яка існує незалежно від свідомості і з'являється перед нами у вигляді речовини та інших її об'єктивних станів.

Метод - спосіб відтворення в мисленні досліджуваного об'­єкта; система принципів, прийомів і вимог, якими керуються в процесі пізнання.

Методологія (грецьк. methodos - дослідження; + logos - сло­во, поняття, вчення, наука) - вчення про методи пізнання.

Мистецтво - форма відображення дійсності в художніх об­разах.

Міфологія - тип світогляду, в якому різні уявлення про при­роду, суспільство, людину та її мислення зв'язані в єдиній образ­ній картині світу, що поєднують у собі реальність і фантазію, знання і віру, думки й емоції.

Моделювання - спосіб пізнання, при якому замість об'єкта дослідженню піддається умовний зразок або модель, а дані досві­ду переносяться на об'єкт.

238

239

Можливість і дійсність. Можливість - це те, чого ще немає (явище, процес, предмет), але може з'явитися через об'єктивні те­нденції розвитку даного явища. Дійсність - те, що вже виникло, реально існує і діє. Іншими словами, дійсність - це здійснена мо­жливість (можливість, що відбулася).

Монізм - філософський принцип, відповідно до якого все існуюче має одне джерело, єдине у своїй основі. Розрізняють ма­теріалістичний та ідеалістичний монізм. Перший - єдність світу бачить у його матеріальності, другий - за основу усього сущого приймає духовне начало (свідомість).

Мораль - сукупність поглядів, уявлень, норм і оцінок пове­дінки людей у суспільстві з точки зору, зла, справедливості, не­справедливості, честі і безчестя.

Наука - система знань, які логічно несуперечливі і пройшли перевірку на практиці; сукупність соціальних інститутів, що за­довольняють потреби суспільства в знаннях; специфічна сфера людської діяльності і безпосередня продуктивна сила.

Наукова картина світу - система теоретичних поглядів на властивості і закономірності світу, яка формується шляхом уза­гальнення найважливіших знань, накопичених науковим співто­вариством на певному етапі розвитку науки. Вона представлена пануючими науковими теоріями, гіпотезами, установками, прин­ципами.

Наукове пізнання - складний, нерозривно пов'язаний з практикою процес відображення (усвідомлення) у людському мисленні об'єктивної реальності.

Необхідність і випадковість. Необхідність - явище, що має причину в самому собі і, за наявності певних умов, обов'язково відбувається. Випадковість - явище, причина виникнення якого лежить у зовнішніх обставинах. Вона може відбутися, а може і не відбутися.

Об'єкт і суб'єкт пізнання. Об'єкт пізнання - речі, явища, про­цеси, на які спрямована пізнавальна діяльність людей. Суб'єкт пі­знання — людина (колектив), яка здійснює процес пізнання.

Одиничне і загальне. Одиничне - індивідуальне, неповтор­не в предметах і явищах. Загальне - те, що властиво всім предме­там і явищам.

Особистість - окрема людина з певними рисами характеру, індивідуальними здібностями і схильностями.

Основне питання філософії - питання про ставлення люди­ни до світу, свідомості до буття, суб'єктивного до об'єктивного.

Пізнання - сукупність процесів, завдяки яким людина оде­ржує, опрацьовує і використовує інформацію про світ і саму себе.

Політична свідомість - сукупність ідей, теорій, поглядів, почуттів, настроїв, що відбивають ставлення до влади соціальних груп, партій, суспільства.

Політична система суспільства - сукупність державних і громадських організацій, за допомогою яких здійснюється влада в су­спільстві, а також сукупність політичних і правових відносин та відповідних їм норм.

Поняття - відображає істотні ознаки речей.

Правосвідомість - сукупність переконань людей щодо пра­вомірності або неправомірності обов'язків, прав і вчинків людей у суспільстві.

Практика (грецьк. praktikos - діяльний, діловий) - предмет­на, чуттєво-матеріальна цілеспрямована діяльність людей. Осно­вні форми практики: матеріальне виробництво (праця); перетво­рення природи; соціальна практика - зміна існуючих соціальних відносин; науковий експеримент.

Предмет філософії - область духовної діяльності людини, а також усвідомлення цієї діяльності, її змісту, мети, призначення людини у світі.

Природа, у широкому розумінні, - об'єктивна дійсність в усьому різноманітті її форм, тобто увесь матеріальний світ, який оточує людину. У вузькому розумінні — сукупність природних умов існування і розвитку людини та суспільства (географічне середовище).

Причина і наслідок. Причина - явище, що передує іншому явищу і викликає його. Наслідок - явище, викликане дією причи­ни.

Проблема - питання, з яким дослідник звертається до дослі­джуваного об'єкта. Це завдання, яке не може бути вирішене відо­мими спосібами.

240

241

Прогнозування (грецьк. prognosis - передбачення, пророку­вання) формування обґрунтованого припущення про майбутній стан досліджуваного об'єкта.

Раціоналізм - головну роль у пізнанні відводить розуму.

Релігія - тип світогляду, в основі якого лежить віра в над­природні сили і поклоніння їм.

Свідомість - специфічно людська, нерозривно пов'язана з розумом, властивість високоорганізованої матерії відображати матеріальний світ в ідеальних (суб'єктивних) образах; певне став­лення людини (суспільства) до світу, усвідомлення буття.

Світогляд - система узагальнених знань про світ у цілому, про місце в ньому людини та її ставлення до світу.

Сенсуалізм - головну роль у пізнанні відводить почуттям.

Синергетика (грецьк. synergetikos - спільний, діючий узго­джено) вивчає упорядкованість зв'язків між елементами (підсис­темами), сформованими у відкритій системі в ході її взаємодії з навколишнім середовищем. Синергетичний підхід розглядає об'­єкти, які самоорганізуються і еволюціонують у системі.

Синтез - об'єднання в єдине ціле розчленованих аналізом елементів з метою вивчення внутрішніх зв'язків і закономірнос­тей досліджуваного об'єкта.

Система -сукупність тісно пов'язаних між собою елементів, що виступають відносно навколишнього світу як єдине ціле.

Системний підхід існує як сукупність загальнонаукових ви­мог (принципів), за допомогою яких будь-які об'єкти можуть бу­ти розглянуті як системи.

Скептицизм - відкидає можливість достовірного знання про світ.

Софістика - свідоме використання неправильних доводів, які зовні виглядають як правильні, тобто виривання окремих не­суттєвих зв'язків із взаємозв'язків і взаємозалежностей та сприй­няття їх як істотних, визначальних.

Соціальний прогрес - безперервний поступальний розвиток суспільства, в якому досягаються якісно нові, більш високі рубе­жі і рівні його стану.

Спостереження - систематичне, цілеспрямоване сприйняття досліджуваних об'єктів.

Сприйняття - цілісне відображення органами чуттів люди­ни властивостей і ознак досліджуваного предмета.

Структура - взаєморозташування, зв'язок елементів цілого.

Судження - стверджує або заперечує що-небудь про об'єкт («ми - інженери», «ринку немає альтернативи» «атом невичерп­ний»).

Суспільна психологія - система почуттів, емоцій, переко­нань, установок, в яких відображені, у першу чергу, найближчі умови буття людей.

Суспільна свідомість - сукупність існуючих у суспільстві ідей, теорій, поглядів, почуттів, настроїв людей, що відобража­ють буття, умови їхнього життя.

Суспільне буття - реальний процес життя людей, відноси­ни, що складаються в суспільстві на основі певного способу ви­робництва і культури.

Сутність і явище. Сутність - це головна, внутрішня, відно­сно стійка сторона предмета або процесу. Вона визначає природу предмета, характеризує його ознаки. Явище - більш мінлива, ру­хлива, зовнішня сторона предметів, форма, у якій виявляється сутність.

Сцієнтизм - виходить з того, що наукові знання, під якими розуміють тільки природно-наукові знання, є найвищою культур­ною цінністю і достатньою умовою для орієнтації людини у світі. Вважає науку і техніку абсолютним і безумовним благом. Усю відповідальність за негативні наслідки науково-технічного розви­тку сцієнтизм покладає на якісь зовнішні сили, тоді як відповіда­льність учених зводиться до правильного виконання ними профе­сійної діяльності.

Теорія - форма наукового знання, що дає цілісне відобра­ження істотних зв'язків досліджуваного об'єкта.

Умовивід - оперування судженнями з метою одержання но­вого знання без звернення до органів чуттів („Усі метали прово­дять електричний струм" і „Мідь - метал"- умовивід: „Мідь про­водить електричний струм ").

Уявлення - наочний цілісний образ речі, який виникає на основі уявлення і минулого почуттєвого досвіду, що зберігається у пам'яті.

242

243

Факт - явище матеріального або духовного світу (свідомос­ті) пізнання, що стало надбанням.

Фаталізм вважає, що в людській історії все визначено до­лею, що людина не здатна впливати на визначений хід подій.

Філософія - вчення про людину, її місце у світі. Вона дослі­джує загальні закономірності природи, суспільства і людського мислення.

Формалізація - метод дослідження, при якому відбувається деяке відволікання від конкретного змісту об'єкта і розгляд його з боку форми, але такий розгляд, що в підсумку приведе до вияв­лення й уточнення змісту.

Цивілізація - певний тип соціальної організації суспільства, спрямований на відтворення, примноження суспільного багатства і регламентацію соціального життя.

Цінність - специфічні відношення між суб'єктом і об'єктом, при яких властивості об'єкта піддаються оцінці відповідно до на­явних у суб'єкта ціннісних орієнтацій.

Ціннісні орієнтації - це політичні, філософські, світоглядні, моральні та інші установки і переконання суб'єкта.

Частина й елемент. Частина - відносно самостійний еле­мент цілого. Елемент - відносно неподільна частина цілого.