Лекція 5: Механічні ушкодження. Транспортна травма.

Питання:

1. Характеристика механічних ушкоджень і причини смерті від їх заподіяння.

2. Поняття та види ушкоджень транспортними засобами.

Література:

Судова медицина: Підручник для студентів мед. вузів / За ред. І.О.Концевич, Б.В.Михайличенка. - К.: МП "Леся", 1997.

Судова медицина: Підручник для студентів мед. вузів / За ред. А.С.Лісового. - К.: Юрінком Інтер, 1999.

1. Характеристика механічних ушкоджень і причини смерті від їх заподіяння.

Порушення анатомічної цілісності чи функцій органу (тканин), які виникли від дії кінетичної енергії будь-якого предмету, утворюють групу механічних ушкоджень. При травматизації не має принципового значення, чи перебуває тіло у стані спокою, а рухається предмет, чи навпаки. Характер і властивості ушкоджень визначаються не лише предметом (знаряддям, зброєю), а і енергією, напрямком, кутом та іншими умовами дії. У більшості випадків основним механізмом травми є удар чи стискання. Але може спостерігатись і така дія, при якій утворюється розтягнення, крутіння, розрив, відрив окремих частин тіла.

Всі об'єкти, якими можуть бути заподіяні механічні ушкодження, прийнято поділяти на зброю - засоби, що спеціально призначені для заподіяння ушкоджень при нападі чи захисті, і різні інші предмети (знаряддя), які розповсюджені у побуті, але не мають названого призначення (кухонний ніж, молоток, камінь, палка і т. ін.).

До основних завдань, які вирішуються судово-медичною експертизою, входить не лише конкретизація предмета, яким завдано ушкодження, за властивостями і особливостями отриманої травми, а й встановлення зажиттєвості і давнини нанесення ушкоджень, визначення ступеня тяжкості тілесного ушкодження у відповідності до норм діючого кримінального законодавства (Кримінального кодексу) і визначення основного ушкодження, яке призвело до смерті.

У клініко-морфологічному відношенні механічні ушкодження поділяються на синці, садна, рани, струси і розриви органів, вивихи, перелами, роздавлювання і відчленування (розчленування).

Синці утворюються від перпендикулярної чи близької до неї дії тупого предмету на поверхню тіла. При цьому розриваються кровоносні судини в шкірі й близьких до неї тканинах. Просякла кров збирається у вигляді крововиливів і в перші години має яскраво червоний колір, а потім набуває синьо-багряного кольору. На 3-4 день синець стає буро-зеленим, а на 5-6 день колір змінюється на жовтуватий. Скупчення крові у вигляді згустків або з утворенням порожнин має назву гематом. Гематоми можуть іноді містити до 1,5 літра згустків чи крові в рідкому стані.

Садна уявляють собою поверхове пошкодження шкіри, яке не проникає через всю її товщу, а зачіпає лише епідерміс. Утворюються при прямій дії тупого предмета, при дії під кутом, при ковзанні предмета по поверхні шкіри. Подовжні садна називають подряпинами. Через декілька годин поверхня саден покривається кірочкою, яка складається із підсохлих клітин, білків лімфи та крові, що скипілася. Через 1-2 доби рівень поверхні садна вирівнюється і починає підніматись над сусідніми не ушкодженими ділянками шкіри. Кірочка відпадає на 7-10 добу. Термін загоювання саден залежить від їх глибини, розмірів, віку особи, зовнішніх умов.

Рани утворюються внаслідок пошкодження шкіри і глибше розташованих тканин, нервових стволів, кровоносних судин, а при зануренні у порожнину тіла - навіть внутрішніх органів. Рани в певній мірі можуть відбивати властивості предмету, яким вони завдані. Внаслідок дії тупих предметів рани можуть бути: нерівні (клаптеві), здерті, розчавлені, з відшаруванням від підлеглих кісток. Для всіх ран характерним є розходження їх країв і порушення цілісності тканин по ходу ранового каналу, а для прижиттєвих - крововиливи у порожнину каналу. Встановлення форми рани, характеристика країв, стінок, дна відіграє важливу роль у визначенні виду предмета, яким завдано травму, та його властивостей.

Розриви внутрішніх органів виникають при зовнішній механічній дії значної сили. При цьому відмічають невідповідність характеру зовнішніх і внутрішніх ушкоджень: при мінімальних пошкодженнях шкіряних покривів можуть бути значні руйнування внутрішніх органів (розриви, відриви, розчавлення).

Вивихи уявляють собою зміщення суглобів, які у нормальному стані стикаються між собою. Частіше спостерігаються на верхніх і нижніх кінцівках. Шкіряні покриви за правило залишаються непошкодженими, а набряк свідчить про пошкодження оточуючих суглоби тканин.

Перелом кістки - це порушення її анатомічної цілісності, яке супроводжується пошкодженням оточуючих м'яких тканин у більшій чи меншій мірі. Переломи поділяють на місцеві (у місці удару) і віддалені.

Роздавлювання і розчленування тіла виникає частіш за все при дії транспорту, у авіаційних катастрофах, при дії гострих знарядь чи вогнепальної зброї.

Причини смерті при механічних ушкодженнях різноманітні. Не сумісними з життям є: травматична ампутація голови; роздавлення (розмозження) голови; розділення тулуба; численні руйнування внутрішніх органів; руйнування спинного мозку у шийному відділі та ін.

Крововтрата призводить до смерті при витікання 50-70%, тобто 2-4 л крові. Така кровотеча може проходити відносно повільно, навіть до декількох годин.

Забиття і струс головного мозку є супутніми при порушенні цілісності кісток черепа, але можуть мати місце і за відсутності переломів чи тріщин.

Струс і забиття серця з його наступною рефлекторною зупинкою зустрічаються при сильних ударах у ділянку грудної клітки. Сильний струс може викликати розрив серцевих м'язів з наступною тампонадою кров'ю. При падінні з великої висоти може мати місце відриви серця.

Від стискання органів кров'ю може настати смерть при внутрішньочерепних крововиливах, здавлюванні серця у навколосерцевій сумці, здавлюванні легенів кров'ю і повітрям у плевральній порожнині (гемопневмоторакс).

Шок 3 і 4 ступеню може стати основною причиною смерті, якщо викликає значне перезбудження центральної нервової системи з наступним розладом нервової регуляції. Первинний шок викликає рефлекторну зупинку серця при травматизації так званих шокогенних зон - ділянки гортані, статевих органів, нігтьових фаланг пальців та ін.