2. Поняття та види ушкоджень транспортними засобами.

Сукупність однорідних травм у окремих груп людей, які знаходяться у подібних умовах праці чи побуту, прийнято називати травматизмом. Одним з найбільш розповсюджених видів травматизму є транспортний, який поділяється на автодорожній, залізничний, водний і повітряний (авіаційний).

У судово-медичній практиці дорожньо-транспортні засоби поділяють на безрейкові (автомобілі, мотоцикли, автобуси, тролейбуси) і рейкові (поїзди, трамваї, фунікулери).

Автомобільна травма - це механічне тілесне ушкодження, яке заподіяне людині зовнішніми чи внутрішніми частинами автомобіля, що рухається, або отримані при випадінні з нього.

Розрізняють окремі види автомобільної травми в залежності від механізму отримання при різних обставинах дорожньо-транспортної пригоди:

- від удару частинами автомобіля при зіткненні з людиною з наступним падінням на автомобіль, відкиданням на грунт і можливим сковзанням по ньому (тертям);

- при випадінні з автомобіля під час руху (з кабіни, з кузова), яке супроводжується ударами об частини автомобіля, падінням на покриття дороги чи грунт і ковзанням по ньому;

- від переїзду людини колесом чи колесами;

- в кабіні внаслідок удару водія чи пасажира об частини автомобіля або стискання тіла в кабіні деформованими частинами автомобіля;

- від стискання тіла між автомобілем та іншими предметами чи перешкодами зовні автомобіля (при цьому ушкодження виникають внаслідок удару частинами автомобіля і стискання);

- комбіновані ушкодження;

- інші випадки.

При автомобільній травмі ушкодження можуть виникати внаслідок удару, струсу тіла, здавлювання, розтягнення, тертя.

Різноманітність механізмів отримання автомобільної травми тягне за собою утворення численних ушкоджень, що можуть бути специфічними, характерними і нехарактерними.

Специфічні ушкодження виникають при певних видах автомобільної травми. До них відносяться контактні ушкодження, які відбивають форму і розміри певних частин чи деталей автомобіля при дії на одяг або тіло людини (відбитки протектора, фар, підфарників, бампера, облицювання радіатора і т. ін.). Специфічність їх у тому, що вони виникають саме в результаті транспортної травми і за їх ознаками можливо визначити вид, а в окремих випадках і провести ідентифікацію транспортного засобу.

Характерні ушкодження виникають в результаті переїзду людини колесами, при випадінні з автомобіля тощо. Оцінювати їх необхідно у сукупності із специфічними ушкодженнями.

Нехарактерні ушкодження можуть спостерігатись при травмі, що завдана будь-яким твердим предметом і не має характерних для автомобільної травми особливостей.

При зіткненні з людиною автомобіля, який рухається, утворюються в основному закриті переломи кісток черепа. Пошкодження речовини мозку виникають в місці безпосереднього прикладання сили та на протилежній від удару ділянці (протиудар). При первинному ударі людини автомобілем ззаду голова різко відкидається назад, що призводить до розриву зв'язок між 1 і 2 шийними хребцями. Одночасно з цим може порушуватися цілісність спинного мозку.

Переломи ребер характеризуються множинністю і одностороннім розташуванням на боковій чи задній поверхні грудної клітини. Спостерігаються різноманітні пошкодження органів грудної й черевної порожнини як наслідок струсу тіла, а іноді - результат прямого удару. Частіш за все травмуються легені, печінка, нирки.

При переїзді людини колесом відбувається удар тіла колесом з наступним протягуванням чи відштовхуванням тіла. Після цього відбувається накочування колеса на тіло і стискання тіла між поверхнями колеса та покриття дороги. Характер травми, яка є надзвичайно тяжкою, залежить від маси автомобіля, положення тіла, локалізації та напрямку переїзду.

До специфічних ознак можна віднести відшарування шкіри з утворенням порожнин (кишень), які заповнюються кров'ю. Комплекс негативних і позитивних відбитків-покоджень утворює малюнок протектора коліс автомобіля, що може бути придатним для ідентифікації чи визначення типу і марки автомобіля. Такі ж за малюнком але відбитки-забруднення можуть залишитись на одязі потерпілого.

При переїзді колесами через грудну клітку спостерігається невідповідність зовнішніх пошкоджень внутрішнім. При незначних зовнішніх пошкодженнях мають місце численні і розповсюджені переломи ребер, лопаток, остистих відростків хребта. Можливі переміщення внутрішніх органів з однієї порожнини в іншу, інколи утворюються розірвані рани пахової ділянки з витисканням внутрішніх органів.

Травми в кабіні виникають в разі зіткнення автомобілів або наїзду автомобіля на нерухому перешкоду внаслідок ударів тіла об внутрішні частини салону чи кабіни, струсів тіла, а інколи - в результаті стискання. Локалізуються вони переважно на передній поверхні тіла. Характерними є пошкодження верхніх і нижніх кінцівок, порізи шкіри вибитим лобовим та боковим склом, переломи хребта в шийному відділі (хлистоподібні).

При випадінні з автомобіля пошкодження можуть бути такими ж, як при падінні з висоти. Характерним є ковзання тіла по покриттю дороги та удари об частини автомобіля. Найчастіше виникає травма голови, перелом шийного відділу хребта.

Залізнична травма. До такої травми відносять комплекс пошкоджень тіла людини, які виникають внаслідок зіткнення з залізничним транспортом, який рухається. Залежно від умов і обставин події розрізняють ушкодження від перекочування коліс через тіло і ушкодження від удару частинами залізничного транспорту з наступним відкиданням тіла на залізничне полотно. Можуть також мати місце падіння з поїзда під час його руху, стискання вагонами, травмування в середині вагону деформованими частинами під час залізничної катастрофи.

Переїзд залізничним транспортом нерідко супроводжується волочінням тіла по полотну, інколи - на сотні метрів. Треба завжди мати на увазі, що труп людини можуть навмисно підкладати на залізничну колію, щоб приховати інший спосіб вбивства, імітуючи при цьому нещасливий випадок.

При переїзді колесом рейкового транспорту через тіло основним механізмом травми є сильне стискання і розчавлення тканин у поєднанні з ножицеподібною дією реборди (гребня колеса). При цьому утворюються смуги тиснення і обтирання. Смуга тиснення - це відбиток на шкірі поверхні обода колеса. Гребінь колеса діє як ножиці, а частина тіла, що розташована на рейках, притискується до рейки поверхнею колеса, яке перекочується. Слід тиснення на шкірі має вигляд смуги 8-14 см завширшки, пергаментну щільність, бурий колір. Можуть виникати ділянки розривів шкіри.

Смуга обтирання утворюється від тертя бічної поверхні колеса об тіло. На вигляд вона подібна до смуги тиснення, шириною 2-15 см. Спостерігаються дрібні клаптики шкір, загорнуті в бік, протилежний руху колеса. В результаті переїзду може спостерігатись відокремлення голови, кінцівок, розчленування тіла.

При ударі частинами поїзда, який рухається, спостерігаються характерні для даного виду травми сліди ковзання, волочіння і відриви кінцівок, часткове чи повне стягування одягу. Окремі частини розчленованого трупа і деталі одягу можуть виявлятись на значній відстані від місця зіткнення з поїздом.

Авіаційна травма - це комплекс ушкоджень, що спричиняються зовнішніми чи внутрішніми частинами літального апарату пасажирам, екіпажу або обслуговуючому персоналу, іншим особам під час виконання чи підготовки до польоту. Частіш за все такі ушкодження завдаються особам всередині літака при його падінні на землю. Можливим є отримання травми внаслідок розгерметизації кабіни літального апарату. На значних висотах виникають ушкодження внаслідок різкої зміни барометричного тиску. Зустрічний потік повітря, що увірвався в кабіну, може призвести до розриву легенів, тканин обличчя. При аваріях на військових літаках можуть спостерігатись травми, що виникають при катапультуванні.

Окремим видом авіаційної травми є так звана парашутна травма, яка може мати місце при стрибку з парашутом, при розкритті парашута, при приземленні.

Авіаційні травми, що виникають внаслідок авіаційних катастроф, мають свої особливості. Залежать вони від типу літального апарату, причини катастрофи, висоти польоту, з якої почалось падіння чи на якій зруйновано літальний апарат, способу і швидкості зіткнення з землею чи перешкодами на землі, наявності чи відсутності загоряння і т. ін.

Характерним для авіаційної травми є наявність масових жертв, у яких спостерігаються: численність різних ушкоджень та значна ступінь пошкодження тіл з відривом окремих частин, руйнуванням порожнин і викиданням внутрішніх органів зовні від сильного удару, горіння в повітрі чи на землі. Інколи тіла загиблих та окремі рештки тіл можуть знаходитись на значній відстані від місця падіння основних частин літального апарату, наприклад, при руйнуванні літального апарату в повітрі і віднесенні потоком повітря осіб, які з нього випали. Важливе значення має встановлення причин смерті, ідентифікація решток загиблих. Категорично заборонено вилучати під час огляду документи, цінності та інші предмети з решток трупів. В подальшому такі речі можуть допомогти встановленню особи загиблих. На це звертається увага і в Правилах медичного розслідування авіаційних подій, що затверджені Департаментом авіаційного транспорту України в 1995 р.

Особливу увагу приділяють дослідженню трупів членів екіпажу. Виявлені на їх тілах пошкодження можуть свідчити про місце перебування того чи іншого члена екіпажу у момент аварійної ситуації, характер виконуваних ними операцій, про застосування проти них вогнепальної чи іншої зброї і т. ін. Судово-медична експертиза вирішує також питання про стан здоров'я членів екіпажу на момент виконання польоту, відсутність чи наявність ознак дії на їх організм хімічних речовин чи окремих лікарських препаратів.

Таким чином, знання ознак механічних ушкоджень і уміння визначити їх причину при огляді трупа на місці події, слугує важливою умовою вибору вірного напрямку розслідування справи.

Запитання для самоконтролю:

1. На які види поділяються механічні ушкодження?

2. Що відноситься до специфічних ушкоджень при автомобільній травмі?

3. Якими є характерні ознаки залізничної травми?

4. В чому полягають особливості авіаційної травми?