3. Ушкодження та смерть від різких змін барометричного тиску.

Організм людини постійно знаходиться під впливом атмосферного тиску, величина якого не буває постійною. Пошкодження, які спричиняються різкими змінами барометричного тиску, у судово-медичній практиці є досить рідкими. Лише за окремих обставин (аварії, порушення правил техніки безпеки при підводних роботах, знаходження у високогір'ї, підйом у літальних апаратах на значні висоти тощо) виникає потреба встановлення характеру ушкоджень чи причини смерті від різкої зміни барометричного тиску. В окремих випадках розлади здоров'я та смерть можуть настати і від повільного, але тривалого за часом підвищення або зниження атмосферного тиску.

Організм людини має досить високу стійкість до загального рівномірного барометричного тиску, оптимальним значенням якого є 760 мм рт. ст. Людина витримує тиск понад 60 кг на один квадратний сантиметр поверхні тіла без будь-яких виразних механічних пошкоджень. Загальне рівномірне навантаження на поверхню тіла становить при цьому більш як 1000 тон. При цьому організм людини, що складається на 70-85 % з рідини, поводить себе як суцільне рідинне середовище і тверді структури, які знаходяться у ньому, виявляються урівноваженими. При місцевій дії підвищеного тиску визначальними стають пружні властивості твердих конструкцій організму.

Загальною характерною особливістю дії підвищеного атмосферного тиску на організм є тимчасовий, зворотній характер змін, що відбуваються у діяльності ряду органів і систем людини.

З впливом на організм підвищеного атмосферного тиску людина найчастіше зустрічається при зануренні глибоко під воду. При цьому додатково до атмосферного тиску діє гідростатичний тиск, який збільшується по мірі занурення. Гідростатичний тиск порівняно з атмосферним на глибині 10 м стає подвійним, на 20 м - потрійним і т д. Це призводить до втрати чутливості больових рецепторів і під водою можуть статись значні поранення з ушкодженням кровоносних судин, які залишаються для людини непомітними. Внаслідок значної різниці між зовнішнім і внутрішнім тиском виникає так звана баротравма, яка характеризується ушкодженням слухового апарату, дихальної системи (крововиливи у барабанну перетинку, розрив тканини легенів, кровотеча). Спостереженнями відмічається, що причиною смерті аквалангістів у 80 % випадків є баротравма і лише у 20 % - утоплення.

Необхідно відмітити, що при спливанні більш небезпечним є проходження малих глибин, тому що саме на них спостерігається різке відносне збільшення внутрішнього тиску у легенях. Найбільш небезпечною є затримка аквалангістів на глибині 10 м. У спортсменів, які пірнають з маскою і дихальною трубкою, баротравми легенів ніколи не буває. У них при пірнанні об'єм повітря в легенях зменшується, а при виринанні знову набуває вихідної величини.

Характерними ознаками баротравми легенів є втрата свідомості, розлад дихання і кровообігу.

Гіпербарія також може виявляти вплив на газові суміші, якими дихає людина. В умовах підвищеного тиску вони набувають токсичних чи наркотичних властивостей. Особливо відмічається вплив на організм людини азоту. Ознаки його наркотичної дії (ейфорія, безтурботність, розлади психіки) з'являються уже на глибині 50 м. Організм людини виявляється чутливим до підвищеної концентрації у повітрі вуглекислого газу. Отруєння ним може статись у водолазів при несправності обладнання. При перенасиченні повітря киснем також може виникнути ряд бічних реакцій і навіть отруєння. Ушкодженню піддається центральна нервова система.

При різкому переході від підвищеного тиску до нормального відбуваються декомпресійні порушення. Гази виділяються з крові і утворюють вільні газові бульбашки - газові емболи. Закупорювання судин бульбашками газів призводить до кесонної хвороби. Газова емболія може стати причиною смерті.

З дією зниженого атмосферного тиску людина зустрічається при роботі у високогірних районах, польотах на літаках, космічних кораблях. Несприятливий вплив зниженого тиску газового середовища виявляється у зменшенні парціального тиску кисню (гіпоксія або "гірська хвороба"), декомпресійних розладах (наприклад, при аварії на літальному апараті), "закипанні" рідинного середовища організму.

При швидкому падінні атмосферного тиску розвивається синдром вибухової декомпресії. Такі наслідки можуть мати місце при розгерметизації літака чи кабіни космічного корабля на великій висоті. Для пасажирів і членів екіпажу створюються умови настання раптової смерті.

При поступовому і тривалому зниженні атмосферного тиску настає кисневе голодування і розвивається гірська (висотна) хвороба. Внаслідок нестачі кисню дихання і серцебиття прискорюються, кров'яний тиск зростає. Це призводить до розладу діяльності серцевої і судинної системи та ушкодження органів дихання. Може мати місце ейфорія, галюцинації, розлади психіки. На швидкість розвитку гірської хвороби впливає швидкість падіння атмосферного тиску (швидкість підйому вгору), фізична втома, охолодження, іонізоване повітря, ультрафіолетова радіація. На великих гірських висотах іноді виникає набряк легенів.

Комбінована дія високого і низького барометричного тиску може спостерігатися при вибухах великої потужності (газові ємності, потужні бомби).

Тяжкість тілесних ушкоджень при баротравмі визначається в залежності від терміну розладу здоров'я або за відсотком втрати працездатності.

Запитання для самоконтролю:

1. У чому полягає різниця між тепловим і сонячним ударом?

2. Охарактеризуйте ступені відмороження.

3. Що є причиною кесонної хвороби?