1. Приводи і порядок призначення та проведення судово-медичної експертизи живих осіб.

Судово-медичне освідування та судово-медична експертиза потерпілих, свідків, підозрюваних і обвинувачених складають вагому частку судово-медичної практики експертних установ. Окрім того, слідчий або суд можуть залучити лікаря будь-якого фаху до виконання експертних функцій чи функцій спеціаліста якщо виникне на те потреба.

Відповідно до ст. 193 КПК України, якщо необхідно провести судово-медичне освідування обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка, то таке освідування за вказівкою слідчого проводить судово-медичний експерт або лікар. Слідчий не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов'язане з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню.

Судово-медичне освідування може також проводитися за направленням органу дізнання чи ухвалою суду до порушення кримінальної справи з метою проведення дослідчої перевірки.

Приводи для призначення судово-медичної експертизи чи освідування можуть виникнути при розслідуванні кримінальних та розгляді судами цивільних справ. Такими приводами й метою можуть бути:

1. Встановлення при ушкодженнях і хворобах:

- характеру і ступеню тяжкості тілесних ушкоджень;

- стійкої втрати працездатності;

- агравації, дезагравації, симуляції і дисимуляції ушкоджень і хвороб;

- штучно викликаних хвороб і ушкоджень, рубців як наслідків хвороб і ушкоджень;

- загального стану здоров'я.

2. Визначення статевих станів:

- спірного статевого стану (гермафродитизм);

- статевої зрілості;

- порушення цілості дівочої пліви і встановлення факту статевих зносин;

- статевої репродуктивної функції, тобто здібності у жінок до злягання і зачаття, а у чоловіків - до злягання і запліднення;

- вагітності і пологів недавніх або давніх та аборту;

- спірного батьківства.

3. Експертиза при статевих злочинах, що призначається для встановлення:

- факту насильного статевого акту (зґвалтування) та характеру і механізму виникнення ушкоджень;

- насильного статевого акту у неприродній формі;

- розпусних дій щодо неповнолітніх;

- статевого акту з особою, що не досягла статевої зрілості;

- зараження венеричною чи іншою хворобою, яка передається статевим шляхом.

4. Експертиза за іншими приводами:

- встановлення віку особи;

- судово-медична ідентифікація особи;

- визначення наявності та ступеню алкогольного сп'яніння.

Порядок проведення експертизи живих осіб регламентується кримінально-процесуальним та цивільно-процесуальним законодавством і нормативними актами судово-медичної експертизи. Експертне дослідження проводиться лише на підставі постанови слідчого чи ухвали суду або направлення органу дізнання, як правило, у судово-медичній установі (бюро СМЕ) або на базі лікувальних закладів. Така експертиза проводиться лікарем одноособово, а у складних випадках для її проведення може призначатися комісія лікарів з різних медичних спеціальностей. Якщо для вирішення поставлених запитань необхідне проведення лабораторних чи інших медичних досліджень, то вони призначаються лікарем-експертом і результати таких досліджень враховуються ним при складанні висновку.

Освідування проводять в судово-медичних установах, медичних закладах, амбулаторіях. Також можливе проведення освідування в кабінеті слідчого, залі суду, в місцях позбавлення волі. У виключних випадках при неможливості особи з'явитися до лікаря (наприклад, наявність тяжкої хвороби) можливе проведення освідування вдома в освідуваної особи, що відмічається окремо у постанові чи ухвалі про призначення освідування. У справах приватного звинувачення проведення судово-медичного обстеження на підставі відповідного направлення органів дізнання чи суду має той же порядок, як і проведення освідування. У всіх випадках на лікаря покладається обов'язок пересвідчитись, що на медичне освідування прибула саме та особа, освідування якої призначено.

За результатами експертизи судово-медичний експерт складає акт з висновками, а про результати освідування особи, проведеного слідчим, складається протокол, який підписують слідчий, та освідуваний і спеціаліст судовий медик чи лікар. Залучення понятих до проведення судово-медичного освідування процесуальним законодавством не передбачено. При судово-медичному освідуванні складають акт, а коли освідування проводить лікар одноособово, то він видає довідку про результати проведеного ним обстеження.