Лекція 11: Судово-медичне дослідження речових доказів.

Питання:

1. Загальний порядок та методи судово-медичного дослідження речових доказів.

2. Дослідження об'єктів біологічного походження.

3. Судово-медичні дослідження знарядь травми та інших фізико-технічних об'єктів.

Література:

Судова медицина: Підручник для студентів мед. вузів / За ред. І.О.Концевич, Б.В.Михайличенка. - К.: МП "Леся", 1997.

Судова медицина: Підручник для студентів мед. вузів / За ред. А.С.Лісового. - К.: Юрінком Інтер, 1999.

Томилин В.В., Барсегянц Л.С., Гладких А.С. Судебно-медицинское исследование вещественных доказательств. - М.: "Медицина", 1979.

1. Загальний порядок та методи судово-медичного дослідження речових доказів.

Речові докази є одним з джерел доказів у кримінальних та цивільних справах. У судово-медичній практиці досліджуються речові докази з різними об'єктами біологічного, фізико-технічного, хімічного походження: сліди крові, сперми, слини, поту, волосся, частини тканин організму, знаряддя травми. Такі об'єкти можуть виявлятись при огляді місця події, одягу, знарядь злочину, під час проведення обшуку та у інших випадках. Порядок і способи збирання речових доказів регламентовані чинним кримінально-процесуальним законодавством і обов'язок їх виявлення та направлення на судово-медичне дослідження покладається на відповідних процесуальних осіб, які проводять розслідування справи.

Внаслідок різноманітності речових доказів за їх видами та з необхідності вирішення різних питань, для проведення досліджень речових доказів можуть залучатись різні за фахом судово-медичні експерти. З цією метою для проведення необхідних досліджень передбачено функціонування у складі бюро СМЕ окремих відділень і лабораторій, в яких застосовуються лабораторні та лабораторно-інструментальні методи досліджень у відповідності до характеру і особливостей об'єктів дослідження і поставлених на вирішення експерта питань.

Судово-медична експертиза речових доказів зі слідами об'єктами біологічного походження проводиться у біологічних відділеннях судово-медичних лабораторій відповідних бюро СМЕ фахівцями, які мають спеціальну підготовку. У судово-хімічних відділеннях досліджуються об'єкти, для вивчення яких необхідно проведення хіміко-токсикологічного аналізу. У фізико-технічних відділеннях досліджуються окремі органи й тканини трупа, знаряддя травми, одяг і взуття, потерпілі й обвинувачені. Порядок проведення судово-медичних досліджень встановлено "Правилами судово-медичної експертизи речових доказів".

При направленні речових доказів на дослідження разом з постановою направляють копії протоколів огляду, вилучення зразків, а в самому протоколі вказують встановлені обставини справи, що відносяться до предмету дослідження. Можливо також додавати протоколи допитів свідків, потерпілих, обвинувачених з їх поясненнями щодо походження речових доказів. Тому об'єктами дослідження судово-медичної експертизи можуть бути не лише самі речові докази, а й матеріали кримінальної справи. При призначенні повторної експертизи обов'язково додається висновок первинної експертизи, якою було досліджено ці речові докази. В разі необхідності експерт може додатково витребувати від органів розслідування надання йому додаткових зразків (слідів крові, сперми, волосся тощо) для вивчення з метою підготовки висновку.

Метою дослідження речових доказів є визначення знарядь травми, ідентифікація предметів, якими спричинено травму, визначення природи мікрооб'єктів, слідів, забруднень, нашарувань різноманітних речовин. Для вирішення питань, що стоять перед судово-медичною експертизою, використовуються сучасні досягнення судової медицини, фізики, хімії, криміналістики та інших наук. При проведенні лабораторних досліджень використовуються різноманітні методи, найбільше розповсюдженими з яких є такі.

Оптичні методи дослідження з використанням збільшувальних луп, мікроскопів, у тому числі потужних електронних, дають можливість вивчити окремі дрібні деталі ушкоджень, виявити сторонні включення в ранах, дослідити дрібні об'єкти й мікрокількості речовини - волосся, текстильні волокна, друзки скла, кісток тощо.

З застосуванням вимірювальних методів визначають на лише довжину тіла, розміри ушкоджень, знарядь травми, а і окремі мікрооб'єкти, сліди-нашарування тощо. Для вимірювання маси об'єктів дослідження використовують різні типи вагів - від технічних до аналітичних електронних.

Метод кольорових відбитків дає можливість виявити на тілі й одязі сліди металізації при вогнепальних ушкодженнях, ушкодженнях тупими або гострими предметами. Залишаючись на поверхні чи в глибині ушкодження, виявлені метали свідчать про матеріал, з якого виготовлено знаряддя травми. Цей метод полягає в іонному розчиненні металів на об'єкті дослідження внаслідок дії реактива-розчинника, переході метала із об'єкта дослідження на фотопапір за рахунок дифузії іонів і виявленні металу на папері під дією реактива-проявника в результаті якісної хімічної реакції. Один і той же об'єкт може досліджуватися послідовно декількома реактивами, що дає можливість виявити різні метали.

Рентгенологічні методи дають змогу виявити кіптяву пострілу якщо вона розташована на темних тканинах або під шаром крові, мікровключення у ранах, морфологічні особливості країв і кінців ворсистих тканин, мікрорентгеноструктуру кісток.

Дослідження в крайніх (невидимих) зонах спектра проводяться в ультрафіолетовому та інфрачервоному опромінюванні. Їх використовують для виявлення замитих і непомітних для неозброєного ока слідів крові, сперми, трупних плям у ранній період після настання смерті, дозволяють виявити приховані або малопомітні синці, крововиливи, розташовані під шкірою сторонні тіла (сліди пороху, металу, татуювання), наявність на тканинах мастильних речовин.

Широко застосовуються хіміко-аналітичні методи для визначення наявності неорганічних компонентів та їх кількості в об'єкті дослідження. Елементний склад зразка може бути визначено за допомогою рентгеноспектрального аналізу, сутність якого полягає у тому, що зразок (електромітка, ділянка шкіри, стороннє нашарування тощо) піддається бомбардуванню рентгенівським випромінюванням, внаслідок чого виникає спектр вторинного випромінювання, який несе інформацію про склад неорганічного об'єкта. Чутливість методу дуже висока і у поєднанні з електронною мікроскопією він дає змогу отримати на екрані монітора збільшене зображення зразка та виявити його елементний склад.

Емісійний спектральний аналіз застосовується для визначення елементного складу речовини за атомними спектрами випромінювання, які виникають при збудженні атомів у гарячих джерелах світла.

Для визначення більшості металів та металоїдів застосовується атомно-абсорбційна спектрофотометрія. Для цього через атомізовані пари зразка пропускають світло з довжиною хвилі хімічного елемента із спеціального джерела освітлювання. В результаті на спектрограмі визначається наявність одного будь-якого певного хімічного елементу в зразках.

Для дослідження малих зразків застосовується надзвичайно чутливий нейтронно-активаційний аналіз, який дозволяє визначати неорганічний склад досліджуваного об'єкта при мінімальній кількості речовин.

Сучасне обладнання лабораторій бюро судово-медичних експертиз дає змогу проводити самі різноманітні і складні дослідження. При відсутності необхідних технічних засобів та дослідницької техніки окремі дослідження судові медики можуть проводити у науково-дослідних інститутах інших відомств, звертатись за консультаціями до спеціалістів інших галузей науки, а також приймати участь у проведенні комплексних судових експертиз. Судово-медичний експерт також може надавати консультативну допомогу органам розслідування з питань можливості і доцільності проведення досліджень речових доказів, постановки відповідних питань на вирішення спеціалісту, а також приймати участь у відборі експериментальних зразків для проведення дослідження.