14. Розділ мовознавства, в якому досліджуються основи термінологічних позначень, називається:

а) лексична семантика;

б) фразеологія;

в) термінологія;

г) граматика;

д) лексикологія.

15. При вивченні концепту актуальним залишається питання диференціації:

а) плану вираження і плану змісту;

б) концепту, поняття й значення;

в) семи, семами і лексеми.

16. Головне положення гіпотези лінгвістичної відносності (Сепіра-Уорфа):

а) мова залежить від будови мислення й пізнавальної здатності її носіїв

б) думка формує граматику мови

в) мова за допомогою структури і лексикону формує власну логічну модель світу.

17. Розуміння мови як мови індивіда належить:

а) Г. Паулю;

б) Ф. де Соссюру;

в) В. фон Гумбольдту.

18. Термін синхронія у сучасному мовознавстві співвідносяться з терміном:

а) функціонування;

б) розвиток.

19. Для мов Західної Європи суперстратом стала:

а) латинська мова;

б) германська мова франків;

в) мова норманських завойовників.

20. Мови, що утворюються для використання в тих галузях, де застосування природної мови або неможливе, або неефективне, називаються:

а) креольськими;

б) штучними.

ІІ. Процедура здійснення дистрибутивного аналізу.

ІІІ. В якій дистрибуції перебувають слова у висловленнях розвісити білизну і розвісити вуха?

Модульна контрольна робота із «загального мовознавства» для студентів 5 курсу

факультету іноземної філології

Освітньо-кваліфікаційний рівень: магістр

Варіант 25.

І. Визначте правильний варіант відповіді:

1. В античному мовознавстві природний характер мови обстоювався теорією:

а) “фюсей”;

б) “тесей”.

2. Яка мова є креольською:

а) піджін-інгліш;

б) есперанто.

3. Мова – це:

а) певний клас знакових систем;

б) деяка реально існуюча знакова система, яку використовують у деякому соціумі, у деякий час і в деякому просторі;

в) певний клас знакових систем; деяка реально існуюча знакова система, яку використовують у деякому соціумі, у деякий час і в деякому просторі.

4. Міжнародні штучні мови – це:

а) неспеціалізовані мови загального призначення;

б) мови спеціального призначення.

5. Дискурсоцентризм у класичному мовознавстві дорівнюється мовоцентризму:

а) так;

б) ні.

6. Термін синхронія у сучасному мовознавстві співвідносяться з терміном:

а) функціонування;

б) розвиток.

7. Письмо, в якому окремий знак, як правило, передає один звук, називається:

а) ідеографічним;

б) словесно-складовим;

в) силабічним;

г) алфавітним.

8. Дослідницький підхід, при якому об’єкт сприймається в його взаємодії із середовищем як діяльності, функціонування системи, називається:

а) експансіонізмом;

б) експланаторністю;

в) антропоцентризмом;

г) функціоналізмом.

9. Лінгвістична методологія складається з:

а) загальнонаукової методології;

б) загальнонаукової та загальнолінгвістичної методології;

в) загальнонаукової, загальнолінгвістичної та власне лінгвістичної методології.

10. Розгляд мови як конвенційної символьної системи, що фіксує ментальність, культуру тощо певного етносу, тобто світогляд, аксіологічну систему, звичаї тощо, визначається як:

а) етноцентризм;

б) психонетичність;

в) діалогічність.

11. У граматиці флективних мов виділяють:

а) морфологію і синтаксис;

б) лексикологію, морфологію і синтаксис.

12. Основи соціолінгвістичних досліджень було закладено в працях:

а) Е. Холла, К. Леві-Строса, Ж. Маторе, А. Чапаніса, Р. Барта, М. Фуко та ін..;

б) Л.С. Виготського, О. Лурія, Ч. Осгуда, Дж. Керролла, Т. Сібеока та ін..;

в) Є.Д. Поліванова, А.Мейє, Ф.Боаса, Е. Сепіра, В. Матезіуса, Б. Гавранека, Й. Вахека та ін.

13. Специфіка мовної структури полягає в тому, що їй притаманні:

а) парадигматичні і синтагматичні відношення;

б) семантичні відношення;

в) ієрархічні відношення.

14. Семіотика — це:

а) наука про сучасні мови світу;

б) наука про будь-які знаки;

в) наука про знаки та знакові системи.

15. Виділяються такі розділи семіотики:

а) морфологія, синтаксис, лексика;

б) граматика, семантика, прагматика;

в) синтактика, семантика, прагматика.

16. Чи існує прямолінійна залежність розвитку мови від історичної долі народу?

а) так;

б) ні.

17. Мови первіснообщинного ладу характеризувалися:

а) значною дифузністю, наявністю діалектних відмінностей, сліди яких зберігаються часом і дотепер;

б) єдністю словникового складу та граматичної будови;

в) значною кількістю слів-табу.

18. Оскільки в синхронії мовні зміни виявити не вдається, то з цього робиться висновок, що синхронічна система статична й не розвивається, а відсутність змін дорівнюється до відсутності розвитку. Цей висновок є:

а) коректним;

б) некоректним.

19. Рух у синхронії можна назвати:

а) варіюванням;

б) зміною.