Спеціаліст

Спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад певного виду економічної діяльності (рис. 6.4).

Рис. 6.4. Ознаки освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста спеціальності “Облік і аудит”

Магістр

Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності (рис. 6.5).

Рис. 6.5. Ознаки освітньо-кваліфікаційного рівня магістра спеціальності

“Облік і аудит”

Здобуття кваліфікації магістра можливе також на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста (нормативний термін навчання визначається індивідуальною програмою з урахуванням академічної різниці між освітньо-професійною програмою спеціаліста та магістра, але не може перевищувати одного року). Зазначена освітньо-професійними програмами підготовки магістра включає поглиблену фундаментальну, гуманітарну, соціально-економічну, психолого-педагогічну, спеціальну та науково-практичну підготовку. Вищий навчальний заклад реалізує освітньо-професійні програми підготовки магістрів за спеціальностями IV рівня акредитації.

Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра.

Питання багатоступеневої підготовки фахівців в Україні не можна вважати остаточно розв’язаним, оскільки, відповідно до документів Болонського процесу, одним ыз головних зобов’язань країн-учасниць є прийняття ними системи прозорих та порівнюваних ступенів (бакалавр – магістр), які можна зіставляти за допомогою додатків до дипломів, у системі двох циклів вищої освіти.

2. Наукові ступені та вчені звання

Україна володіє достатньо вагомим науково-технічним кадровим потенціалом, який відчутно впливає на її соціально-економічний розвиток. За рівнем такого впливу – 4,6 дослідника на 1000 осіб економічно активного населення – Україна дещо поступається країнам ЄС (5,7 – для перших 15 країн ЄС), проте випереджає нових членів цього Союзу, зокрема Словенію (4,5), Словаччину та Угорщину (3,7), а також Польщу (3,3).

Згідно з чинним законодавством України, у системі вищої освіти та науки для характеристика кадрового потенціалу використовують наукові ступені та вчені звання.

Ст. 32 Закону України “Про освіту” визначає, що вченими званнями є старший науковий співробітник, доцент і професор. Учені звання присвоюються на основі рішень вчених рад вищих закладів освіти, наукових установ і організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У ст. 20 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” визначено, що вчені мають право на здобуття наукового ступеню кандидата наук і доктора наук.

Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань є державним визнанням рівня кваліфікації вченого. Наявність відповідного наукового ступеню або вченого звання є кваліфікаційною вимогою для заняття науковим працівником відповідної посади. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Не слід плутати вчені звання з посадами науково-педагогічних працівників, які у деяких випадках збігаються. Так, у ст. 48 Закон України “Про вищу освіту” зазначено, що основними посадами педагогічних працівників вищих навчальних закладів І і ІІ рівнів акредитації є:

– викладач;

– старший викладач;

– голова предметної (циклової) комісії;

– завідувач відділення;

– заступник директора;

– директор.

Основними посадами науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації є:

– асистент;

– викладач;

– старший викладач;

– директор бібліотеки;

– науковий працівник бібліотеки;

– доцент;

– професор;

– завідувач кафедри;

– декан;

– проректор;

– ректор.

Розглянемо більш докладно чинний порядок присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань в Україні