Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої наукової монографії. Вона містить висунуті автором для прилюдного захисту науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, характеризується єдністю змісту і свідчить про особистий внесок здобувача в науку.

Порівняно з дисертацією на здобуття наукового ступеня кандидата наук докторська дисертація є науковою роботою більш високого науково-методологічного рівня.

Докторська дисертація повинна містити раніше не захищені наукові положення та отримані автором нові науково обґрунтовані результати у певній галузі науки, які в сукупності розв'язують важливу наукову або науково-прикладну проблему. Як наукова праця вона повинна мати внутрішню єдність і свідчити про власний внесок її автора в науку.

Для докторської дисертації характерні такі основні ознаки:

• розв'язання значної наукової або науково-прикладної проблеми, яка має важливе народногосподарське або соціально-культурне значення;

• розробка теоретичних положень, сукупність яких можна кваліфікувати як нове вагоме досягнення в розвитку перспективного напряму у відповідній галузі наук;

• усі наукові результати дисертації є новими, не захищеними раніше;

• висока цінність результатів дисертації;

• тема входить до державної чи галузевої програми досліджень;

• результати дисертаційного дослідження можуть бути використані на міжнародному, міжгалузевому чи галузевому рівнях;

• результати та висновки докторської дисертації мають бути такими, що зможуть стати у майбутньому темами окремих кандидатських дисертацій.

Крім того, в докторській дисертації мають бути чітко, логічно, обґрунтовано розкриті такі головні кваліфікаційні ознаки дослідження, як мета, завдання, наукова новизна, методологія, достовірність результатів, практична та економічна значущість, висновки. Ці ознаки характеризують не тільки науковий рівень проведеного дослідження, а й ступінь наукової зрілості здобувача.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук може бути підготовлена як у формі рукопису, так і у формі індивідуальної наукової монографії. Найпоширенішим є рукопис докторської дисертації. У цьому разі дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук є кваліфікаційною працею обсягом основного тексту 11–13 авторських аркушів (для суспільних і гуманітарних наук – 15–17 авторських аркушів), оформлених відповідно до державного стандарту.

Автореферат дисертації

Автореферат дисертації (від давньогр. αυ̉τος – сам і лат. refero – доповідаю, повідомляю) – це стислий виклад основних результатів дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеню кандидата чи доктора наук, складений автором дисертації у вигляді брошури.

В авторефераті мають бути висвітлені основні ідеї та висновки дисертації, показаний внесок автора у проведене дослідження, ступінь новизни і практична значущість результатів дослідження.

Основне призначення автореферату – інформувати наукову громадськість про виконане дисертаційне дослідження та ввести отримані результати у сферу наукової комунікації. Автореферат не тільки повідомляє наукове співтовариство про факт написання та захисту дисертації, але й стисло передає її зміст. Якщо дисертація друкується в обмеженій кількості примірників і лишається малодоступною для широкого загалу, то автореферат друкується в більшій кількості примірників і для переважної більшості читачів заміняє собою повний текст дисертації. Саме за змістом автореферату члени спеціалізованої вченої ради, а також усі зацікавлені особи роблять висновок про рівень дисертації та про наукову кваліфікацію її автора. Публікація автореферату дає змогу одержати до дня захисту відгуки від спеціалістів галузі, в якій виконана дисертація.

Автореферат є документом, без якого дисертація не може бути допущена до захисту. Автореферат пишеться безпосередньо по дисертації, він повинен повністю відповідати змісту і висновкам дисертації. Але при цьому автореферат не повинен бути лише механічним скороченням обсягу дисертації. Автореферат – це самостійна наукова праця. Процес написання автореферату являє собою згортання (компресію) наукової інформації, спрямоване на те, щоб виявити і вибрати зі змісту дисертації найбільш суттєву інформацію та подати її в новій короткій формі. Вміння адекватно представити основний зміст дисертації у стислому вигляді – один з обов’язкових компонентів наукової кваліфікації дослідника.

Дисертація супроводжується авторефератом обсягом 1,3–1,9 авторського аркуша для докторської та 0,7–0,9 авторського аркуша для кандидатської дисертації, який здобувач друкує державною мовою.

Структурно автореферат складається із загальної характеристики роботи, основного змісту, висновків, списку опублікованих автором праць за темою дисертації, анотацій українською, російською та англійською мовами.

Є й інші форми втілення результатів наукових досліджень, окремі з яких можуть бути використані як під час студентської наукової діяльності, як під час наукової діяльності у межах здобуття наукових ступенів, так і в інших випадках.