2.4. Засоби реалізації кримінально-правової політики

Сучасна держава у своєму розпорядженні має достатню кількість засобів реалізації своєї кримінально-правової політики: соціальна профілактика, правове стримування, кримінологічна профілактика, віктимологічна профілактика та система кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили або вчиняють кримінально карані діяння.

Система кримінально-правових (юридичних) засобів, що відіграє особливу роль при виконанні завдань кримінального права -забезпечення реального захисту життєво важливих для особи, суспільства і держави цінностей та запобігання кримінально караним діянням, є одним із найважливіших елементів кримінально-правової політики, її своєрідним інструментарієм. Юридичні (кримінально-правові) засоби є інституціональним явищем кримінально-правової сфери, що втілюють запобіжну та відновлювальну Функції кримінального права в регульовані суспільні відносини. Особливість юридичних засобів полягає в тому, що вони засновані на нормах ЗУпКВ, закріплені і регулюються його нормативними розпорядженнями. Юридичні (кримінально-правові) засоби є найважливішими дієвими елементами кримінального права, вони вміщують особливу «кримінально-правову енергію», регулятивну силу, здатність «рухати» суспільні відносини, спрямовуючи їх на досягнення мети кримінально-правового регулювання.

Коло юридичних засобів кримінально-правової політики становлять: норми кримінального права, кримінально-правові правовідносини, юридичні факти, права та обов'язки суб'єктів

44

кримінально-правових відносин, правозастосовні акти, заходи заохочення, засоби відповідальності, заборони та інші інститути, що відіграють роль регуляторів суспільних відносин. Кримінально-правові засоби функціонують як на рівні окремих (первинних) засобів, так і на рівні їхніх блоків, комплексів юридичних засобів (механізм реалізації кримінальної відповідальності). Юридичні (кримінально-правові) засоби класифікуються за суб'єктами (на засоби громадян (необхідна оборона, затримання особи, яка вчинила злочин, і т. д.), посадових осіб (Президент України при здійсненні помилування), відповідних органів держави і т. ін.), які їх застосовують; за характером їхнього застосування (однократного, багаторазового застосування); за часом дії (постійні, тимчасові). Юридичні засоби бувають звичайні і виняткові (наприклад, довічне позбавлення волі - виняткова міра покарання відповідно до норм чинного КК України).

Кримінально-правові засоби різноманітні за своєю правовою природою та суб'єктами їх застосування, тому втручатися у кримінальну активність з метою реалізації кримінально-правової політики можуть, на наш погляд: суд (наприклад, у разі звільнення від кримінальної відповідальності, призначення покарання, звільнення від покарання і його відбування тощо), правоохоронні органи (під час затримання особи, яка вчинила злочин), окремі громадяни (у стані необхідної оборони).

Засоби кримінально-правового впливу, передбачені ЗУпКВ, є реакцією держави на порушення встановлених ним кримінально-правових норм. Засоби кримінально-правового впливу застосовуються до особи, яка вчинила передбачене ЗУпКВ суспільно небезпечне винне діяння (дію або бездіяльність), і полягають у передбаченій цим ЗУпКВ негативній, справедливій та невідворотній оцінці (засудженні) вчиненого діяння та особи, яка його вчинила, а також: у необхідних випадках - у позбавленні або обмеженні прав і свобод цієї особи. Засоби кримінально-правового впливу застосовуються з метою зміцнення законності та правопорядку, запобігання кримінально караним діянням.

Кримінально-правові засоби впливу на осіб, які визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень, слід відрізняти від кримінально-правових засобів реагування на вчинення кримінально караного діяння. Це пов'язано з тим, що до КК України введений Розділ XI «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб» . До цього розділу відразу ж були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для

¹ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб : Закон України від 23.05.2013 № 314-VII // Офіційний вісник України. - 2013. - № 47. - Ст. 1686.

45

України», збільшивши перелік злочинів, за вчинення яких можна застосувати засоби кримінально-правового впливу на юридичних осіб .

Система кримінально-правових засобів впливу, на нашу думку, повинна включати як свої підсистеми п'ять груп засобів . Перша з них вміщує різні види заохочення в кримінальному праві. Друга група засобів включає підсистему покарань як каральну реакцію держави на вчинення кримінального правопорушення з метою виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Третя група засобів - підсистема засобів безпеки в кримінальному праві, що вміщує медичні заходи лікування, які мають некаральну сутність і застосовуються не за вчинення кримінального правопорушення, а у зв'язку з вчиненням забороненого ЗУпКВ суспільно небезпечного діяння до осіб, які його вчинили, з метою забезпечення їх безпеки для себе й для суспільства в цілому, їх лікування, ресоціалізації тощо, а також спеціальну конфіскацію. До четвертої група засобів слід віднести судимість як кримінально-правовий засіб впливу на осіб, які вчинили злочини і відбули призначене судом покарання. П'яту групу засобів складають заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб.

Ефективне кримінально-правове регулювання вимагає правильного вибору і застосування на практиці кримінально-правових засобів впливу. Це особливо актуально в сучасній ситуації, коли правозастосовна система України не наділена повноцінними, ефективними новими інструментами впливу (насамперед юридичними), а запрограмовані (передбачені КК) є успадкованими від старої системи чи скопійованими у країнах ближнього зарубіжжя (наприклад, система покарань у Російській Федерації за винятком смертної кари). Такий підхід до вибору правового інструментарію здійснення кримінально-правової політики призводить до ускладнення вирішення питань протидії кримінальній активності, сприяє подальшому зростанню кількості вчинюваних кримінально караних діянь в Україні.

Проблема вибору кримінально-правових засобів, адекватних меті правової політики у сфері протидії кримінальній активності, є непростою і багато аспектною. У загальному вигляді завдання полягає в тому, щоб знайти оптимальну платформу, адекватний засіб кримінально-правового впливу, необхідний для реального, а не уявного (міфічного) вирішення завдань ЗУпКВ, що забезпечить доцільність та

¹ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України : Закон України від 13.05.2014 № 1261-VII // Відомості Верховної Ради України. - 2014. - № 28. - Ст. 937.

² Митрофанов И. И. Механизм реализации уголовной ответственности : [монография] / И. И. Митрофанов. - Кременчуг : Изд. ЧП Щербатых А. В., 2011. — С. 413-521.

46

ефективність слідчої і судової практики. Кримінально-правові засоби не повинні також перетворюватися в самоціль. Це пов'язано з тим, що якщо в процесі кримінально-правового регулювання мета не враховується, залишається за «кадром», то всі зусилля виявляються зосередженими на засобах, а мета в підсумку не досягається і весь процес утрачає зміст, а кримінальна активність проявляється в нових формах та методах своєї реалізації.

Адекватність чи неадекватність застосовуваних кримінально-правових засобів поставленій меті особливо чітко виявляється при аналізі механізму кримінально-правового регулювання взагалі і механізму реалізації кримінальної відповідальності зокрема (комплексів правових засобів), що представляють собою особливі порядки регулювання. Комплекс кримінально-правових засобів виражається у певному їхньому поєднанні, що сприяє досягненню бажаного суспільного стану, визначеного ступеня сприятливості або несприятливості для створення умов для найкращого задоволення інтересів та потреб суб'єктів права. Комплекси кримінально-правових засобів забезпечують стійке регулювання певної групи суспільних відносин.

Кримінальні правовідносини реалізуються переважно за допомогою норм кримінального процесуального права. Реалізація кримінальних правовідносин означає: всі обставини кримінального провадження досліджені повно і всебічно, кримінальне правопорушення розкрито, особа, яуа його вчинила, викрита і їй призначено адекватний кримінально-правовий засіб впливу; шкода, заподіяна потерпілому від кримінального правопорушення, відшкодована у повному обсязі, а суспільство убезпечене від особи, яка представляла загрозу його підвалинам. Це означає, що в цьому разі виконані завдання і кримінального права, і кримінального провадження: потерпілий і суспільство захищені, їх інтереси задоволені, а порушені права відновлені. Одночасно виконуються завдання приватної і загальної превенції.

Аналіз законодавчих актів, кримінальної і судової статистики, інших джерел, у яких тією чи тією мірою віддзеркалюється діяльність правоохоронних органів, дає можливість стверджувати, що кримінально-правова політика України цілком витиснула зі сфери своєї уваги й інтересів жертву кримінального правопорушення, закцентувавши всю увагу на правах і законних інтересах підозрюваного та обвинувачуваного в його вчиненні. У цих матеріалах словосполучення «жертва кримінального правопорушення» практично не трапляється. Потерпілий (це поняття охоплює лише частину поняття «жертва кримінального правопорушення») є фігурою ще більш незначною і жалюгідною, ніж обвинувачуваний. Ті норми національного законодавства, що стосуються прав потерпілих, складають крихітний сегмент від повного кола міжнародних норм, що регулюють захист та відновлення прав і законних інтересів жертв кримінальних правопорушень і зловживань владою, а також вступають у протиріччя з відповідними конституційними нормами.

47

Висловлення деяких учених і практиків на кшталт: потерпілого захищає вся система кримінальної юстиції і державний обвинувач зокрема, - виглядають у сучасній Україні більш ніж сумнівно. Крім того, наводиться досвід законодавства інших країн, у якому потерпілому якщо і приділяється увага, то як цивільного позивача, здатного забезпечити свої інтереси через пред'явлення позову в цивільному судочинстві. Однак латентний рівень кримінальної активності в сучасних умовах значно вищий, ніж той, що офіційно реєструється, тому жертв кримінальних правопорушень набагато більше, ніж осіб, офіційно визнаних потерпілими. При розгляді кримінальних проваджень у судах України інтереси потерпілого виявляються, як правило, на останньому місці.

У Кримінальному кодексі України 2001 року права потерпілого захищені ще менше, ніж у КК Української РСР 1960 року. Наприклад, виключений такий вид покарання, як покладання на обвинувачуваного обов'язку усунути заподіяну потерпілому шкоду. Отже, кримінальна відповідальність як засіб реалізації кримінально-правової політики держави повинна мати на меті повноцінний захист прав і інтересів потерпілого від кримінального правопорушення, включаючи відшкодування йому заподіяної шкоди в повному обсязі, а стимулювання активності потерпілого у кримінальному провадженні -це не тільки шлях забезпечення справедливості, але й спосіб оптимізації умов протидії кримінальній активності.

Тому, необхідно вказати на те, що «реалізація кримінальної відповідальності - це особлива форма впливу на криміногенні фактори особистісного характеру» . Умовою ефективності реалізації кримінальної відповідальності є чіткість правової регламентації суспільних відносин. Ці явища перебувають у прямому взаємозв'язку і взаємозалежності. Ступінь визначеності кримінальної

відповідальності, а отже, її ефективність значною мірою залежать від законодавця. Так, М. І. Загородников, М. О. Стручков указують на те, що в рамках кримінально-правової політики формуються вихідні вимоги запобігання кримінально караним діянням за допомогою розробки і здійснення широкого кола правових заходів, створення і застосування юридичних засобів матеріального, процесуального і виконавчого кримінального права, що встановлюють криміналізацію, пеналізацію (як і декриміналізацію, депеналізапію) діянь, а також за допомогою визначення кола припустимих у сфері протидії кримінальній активності засобів державного примусу .

Кримінально-правова політика, направляючи діяльність Верховної Ради України щодо розробки системи кримінально-правових засобів, за

¹ Алексеев А. И. Российская уголовная политика: преодоление кризиса / А. И. Алексеев, В. С. Овчинский, Э. Ф. Побегайло. - М. : Норма, 2006. - С. 31-32.

² Загородников Н. И. Направления изучения советского уголовного права / Н. И. Загородников, Н. А. Стручков // Сов. государство и право. - 1981. - № 7. - С. 49.

48

допомогою яких реалізується кримінальна відповідальність, виходить з того, що вона (кримінальна відповідальність) повинна забезпечити досягнення мети виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень з боку засудженого та інших членів сустльства, відновлення соціальної справедливості. Та обставина, що в чинному законодавстві прямо не говориться про відновлення соціальної справедливості як мету кримінальної відповідальності, не змінює суті справи. М. І. Загородников, досліджуючи питання кримінально-правової політики, вказував на те, що в соціальному плані метою покарання (і кримінальної відповідальності відповідно) є забезпечення справедливості при розв'язанні конкретного соціального конфлікту, що виразився у вчиненні кримінального правопорушенння .

Таким чином, проблеми кримінально-правової політики, звичайно ж, не можна вирішити лише постановкою необхідних завдань і визначенням адекватних їм кримінально-правових засобів. Необхідні також правильне застосування юридичного інструментарію на практиці, здійснення доцільної правозастосовної діяльності. В іншому випадку кримінально-правовий засіб, як би вдало він не був закріплений ЗУпКВ, не буде сприяти досягненню результативної протидії кримінальній активності. Так, у сучасних умовах, безперечно, важливим і дієвим кримінально-правовим засобом захисту прав громадян є покарання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Однак найчастіше низька якість його виконання не дає змоги ресоціалізувати засуджених, що призводить до вчинення ними повторних злочинів.