3.6. Тлумачення норм кк України

Одним із найважливіших моментів під час судового розгляду кримінального провадження визначення судом кримінально-правових ознак учиненого винним діяння, тобто кваліфікація злочинів. Як свідчить аналіз судової практики України у кримінальних справах, більшість вироків змінюється і скасовується через неправильну кваліфікацію злочинів, що вказує на певну недосконалість правосуддя в Україні. Однією з причин цього є недостатнє використання при здійсненні правосуддя, а також у прокурорсько-слідчій практиці тлумачення законів. За своїм змістом певні кримінально-правові норми

¹ Див.: Гриіцук В. К. Кримінальне право України. Загальна частина : [навч. посіб.] / В. К. Гриіцук. - К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2007. - С. 67.

76

не завжди сприймаються однозначно. Перш ніж застосувати ту чи ту норму, треба усвідомити її справжній зміст і роз'яснити її.

Тлумачення права - це складна і багатогранна діяльність різних суб'єктів, що представляє собою інтелектуальний процес, спрямований на пізнання і роз'яснення змісту правових норм. Проблеми тлумачення норм права цікавили і продовжують цікавити багатьох учених-юристів. Науковці сходяться на тому, що «тлумаченню повинні піддаватися всі закони». Однак їхні погляди на саме тлумачення не завжди подібні. Так, О. С. Піголкін тлумачення розуміє як діяльність органів держави, посадових осіб, громадських організацій, окремих громадян, спрямовану на встановлення змісту норм права, на розкриття вираженої в них волі владних соціальних сил . О. Ф. Черданцев під тлумаченням розуміє, з одного боку, певний розумовий (пізнавальний) процес, спрямований на пояснення знакової системи, а з іншого -результат цього процесу, виражений у сукупності висловлень природної мови, що додають зазначеній системі визначене значення (зміст) ». Так само він трактує і термін «тлумачення права (чи закону)». Тлумачення є засобом конкретизації волі законодавця шляхом більш детального пояснення загальної норми права щодо кожної окремо взятої ситуації, що підлягає юридичному вирішенню, що і полегшує, у свою чергу, розуміння і застосування норми права. Правильність тлумачення норм права є необхідною умовою для їх реалізації, і, як наслідок, для дотримання законності. На думку Д. М. Михайловича, тлумачення у власному значенні цього слова -усвідомлення змісту норм права, оскільки саме усвідомлення відображає гносеологічну природу процесу тлумачення, його спрямованість на пізнання смислу правових явищ. Що стосується роз'яснення, то воно є наступним етапом після тлумачення .

Таким чином, тлумачення нопм ппава - ие діяльність опганів депжави. посадових осіб, громадських опганізаиій. окпемих гпомадян. сгтямована на встановлення змісту hodm nvaea. на позкпиття виваженої v них волі владних соціальних сил, а також: результат такої діяльності. Для виявлення дійсного змісту волі, що виражена у нормативному акті, необхідно проаналізувати сам текст нормативного акта, преамбулу, офіційне і неофіційне його роз'яснення, інші близькі за змістом норми, матеріали періодичного друку, наукові праці тощо.

¹ Общая теория права : [учеб.] / под ред. А. С. Пиголкина. - [2-е изд., испр. и доп.]. - М. : Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1998. - С. 280; Марченко М. Н. Теория государства и права в вопросах и ответах : [учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция»] / М. Н. Марченко. - М. : Проспект, 2005.-С. 162.

² Черданцев А. Ф. Толкование советского права. Теория и практика / А. Ф. Черданцев. - М. : Юрид. лит., 1979. - С. 5.

³ Михайлович Д. М. Офіційне тлумачення закону : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Д. М. Михайлович. - X., 2003. - 19 с

77

Проте головним об'єктом тлумачення, при строгому режимі законності, повинен бути текст нормативного акта, оскільки у ньому насампепеп знаходить свій вираз воля законодавця.

Мета тлумачення - правильне і точне розуміння та застосування закону, виявлення його сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Воно покликано протидіяти будь-яким спробам відійти від змісту правових норм, протиставити букву і дух закону, виявити зміст того, що сформулював законодавець. Основною ідеєю, що має втілювати вчення про тлумачення, є ідея охорони і всебічного зміцнення законності. Тлумачення не вносить і не повинно вносити зміни і доповнення в чинні норми. Воно покликане лише пояснювати те, що сформульовано у законі.

Тлумачення закону поділяється на види залежно від суб'єкта тлумачення, прийомів (засобів) та обсягу тлумачення. В теорії кримінального права існують й інші критерії класифікації тлумачень ЗУпКВ . Так, залежно від суб'єкта, який роз'яснює закон, розрізняють офіційне (дається уповноваженими на те суб'єктами, міститься у спеціальному акті, тягне юридичні наслідки) та неофіційне (не має юридично обов'язкового значення і позбавлено владної сили). Останній вид поділяється на два підвиди: судове і наукове (або доктринальне) тлумачення.

Офіційне (легальне) тлумачення - встановлення точного змісту кримінально-правової норми, що здійснюється органом державної влади, уповноваженим на те законом. До прийняття Конституції України 1996 року Верховна Рада України була наділена правом тлумачити чинні закони та їх окремі положення. Таке тлумачення називалося автентичним, тобто роз'яснення закону самим органом законотворчості, тобто органом, який його видав (прийняв). Тепер Верховна Рада України під час прийняття законів за необхідності дає визначення окремих понять і термінів у примітці до самого закону або у ст. 1 закону. Отже, автентичне тлумачення Верховною Радою України після прийняття відповідного закону не застосовується.

Офіційне тлумачення здійснюється Конституційним Судом України, який вирішує питання про відповідність законів та інших нормативно-правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції та законів України (ст. 147 Конституції України). Конституційний Суд України як суб'єкт офіційного тлумачення не може здійснювати тлумачення законодавства за власною ініціативою, відмовляється від тлумачення при наявності прогалин v законодавстві та зв'язаний ще деякими обмеженнями.

Судове тлумачення - це найпоширеніше і найчастіше за все застосовуване тлумачення, яке відбувається у процесі судового розгляду кримінальних справ, коли суд будь-якого рівня застосовує по

¹ Кримінальне право. Загальна частина : [підруч.] / за ред. А. С Беніцького, В. С. Гусавського, О. О. Дудорова, Б. Г. Розовського. - К. : Істина, 2011. - С. 183— 194.

78

кожній справі певні кримінально-правові норми, з'ясувавши їх зміст та відповідність Конституції. У разі невідповідності закону про кримінальну відповідальність Конституції суд повинен застосувати норму Конституції як норму прямої дії .

У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається за мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який, відповідно до ст. 150 Конституції України, може порушити перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів .

Судове тлумачення має два різновиди: 1) казуальне тлумачення, що дається судами при розгляді конкретної кримінальної справи. Цей вигляд тлумачення здійснює суд будь-якої інстанції. Таке тлумачення є обов'язковим тільки по тій справі, у зв'язку з якою воно проводилося. Оскільки судове тлумачення може виходити від вищих судових органів, то одночасно воно може бути взірцем правильного застосування закону для нижчих судів при розгляді аналогічних справ; 2) правозастосовне тлумачення, що дається в рекомендаціях ПВСУ та Пленуму ВССУ з найскладніших питань застосування КК. Унаслідок вивчення і узагальнення судової практики, а також у відповідь на запити судових органів і прокуратури Пленум ВССУ має право давати роз'яснення про правильність застосування того чи того закону при здійсненні правосуддя. Такі роз'яснення впливають на практику судів при розгляді ними конкретних кримінальних справ. Однак такі роз'яснення не можуть підміняти закон, звужувати або розширювати його зміст. Пленум ВССУ - не законодавчий орган. Він тільки дає на підставі закону рекомендації, які повинні ґрунтуватися на законі, виходити з його змісту, а іноді усувати виявлені практикою нєпооозуміння. шзночитання чинного законодавства.

Наукове (доктринальне) тлумачення - це тлумачення закону, що дається науковими і навчальними юридичними установами, окремими вченими і практиками в монографіях, підручниках, навчальних посібниках, статтях, науково-практичних коментарях, експертних висновках. Це тлумачення не має обов'язкової сили, але відіграє помітну роль у розвитку науки кримінального права, враховується при підготовці нових ЗУпКВ, допомагає практиці у правильному застосуванні таких законів. Суди, прокурори, слідчі й

¹ Матишевсъкий П. С Кримінальне право України. Загальна частина : [підруч.1 /П. С Матишевський. - К. : А.С.К., 2001.- С. 59-60.

Постанова Пленуму Верховного Суду від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004): Офіц. вид. / за заг. ред. В. Т. Маляренка. - К. : Концерн «Видавничий дім «Ін Юре». -С. 7-12.

79

особи, які провадять дізнання, сьогодні не заінтересовані у використанні наукового тлумачення при здійсненні кваліфікації злочинів. Зазвичай це не може не перешкоджати правосуддю.

Якщо взяти, наприклад, Англію, яка має досить розвинуту куль­туру правосуддя, до джерел кримінального права відносять і докт-ринальні праці юристів. Великим авторитетом користуються праці відомих юристів різних поколінь. В Англії прийнято розрізняти два види керівних юридичних творів. До першого належать класичні праці, які використовуються як первинні джерела загального права, наприклад, «Інтуїції» Е. Ковка, праці Хейла, Фостера. Другий вид - це сучасна навчальна юридична література, яка не є зібранням обов'язкових норм, незважаючи на те, що її часто цитують.

Прийомами (засобами) тлумачення закону про кримінальну відповідальність є: граматичне, системне, логічне, історико-політичне і спеціально-юпипичне тлумачення.

Граматичне (або філологічне) тлумачення - це з'ясування змісту кримінально-правової норми, що здійснюється на основі правил граматики, морфології і синтаксису, а також з'ясування значення і змісту слів, термінів, понять, що застосовані в законі про кримінальну відповідальність. Так, зі змісту ч. 2 ст. 19 КК «Осудність» випливає, що для визнання особи неосудною достатньо, щоб особа не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Тобто для визнання особи неосудною за цією статтею досить установити один із зазначених у ній критеріїв, оскільки між поняттям «усвідомлювати свої дії (бездіяльність)» і «керувати ними» стоїть розділовий сполучник «або».

Системне (систематичне) тлумачення - це з'ясування змісту правової норми шляхом установлення її зв'язку з іншими нормами цього ж або іншого закону. Найчастіше зіставляється положення різних норм Кримінального кодексу. Досить часто норма КК, що тлумачиться, порівнюється з нормами КПК, адміністративного, фінансового цивільного, господарського чи трудового законодавства. Так, для тлумачення змісту ст. 371 КК, в якій використані поняття «затримання», «привід», «арешт», потрібно звернутися до відповідних статей КПК. Поняття, що використані законодавцем у статтях 219 КК, вимагають знання законодавства про неплатоспроможність (банкрутство), цивільного і господарського законодавства в цілому, а термін «діти» у ст. 164 КК припускає звертання до ст. 6 СК України, відповідно до якої правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6 СК). Іноді у ЗУпКВ використовуються доктринальні конструкції з інших галузей права: так, словосполучення «незалежно від форми власності» у примітці 1 до ст. 364 КК є теоретичним запозиченням із цивілістики в текст закону, і це словосполучення слід розуміти в тому значенні, що для ознак суб'єкта злочину в таких випадках не має значення та форма власності, що покладена в основу при створенні юридичної особи.

80

За допомогою історико-політичного тлумачення з'ясовуються: по-перше, історичні умови видання нормативного акта; по-друге, соціально-політична мета, яку переслідував законодавець, приймаючи цей акт. Необхідність цього способу викликається тим, що за допомогою лише встановлення правових зв'язків неможливо глибоко і всебічно усвідомити значення і зміст норми права. Історико-політичне тлумачення полягає у з'ясуванні змісту закону в різних аспектах: з урахуванням ретроспективного та сучасного обсягу кримінально-правового регулювання однойменного інституту; з урахуванням умов, що формували криміналізацію певного суспільно небезпечного діяння та подальшу зміну обсягів такої криміналізації, наприклад, чинна редакція ст. 212 (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів) виникла внаслідок неодноразових змін і доповнень норми КК 1960 року, які були обумовлені процесом становлення нової фінансової системи та зміни форм власності.

Історико-політичне тлумачення полягає й у встановленні обсягів правового регулювання певного інституту та його колишнього аналогу, а також взаємозв'язків його з інститутами, що існували раніше, наприклад, з інститутом аналогії КК, який формально існував у законодавстві до 1958 р.

Очевидно, що будь-який вид тлумачення немислимий поза законами логіки. При логічному тлумаченні закони логіки викорис­товуються самостійно, відокремлено від інших способів. У такому випадку досліджується логічний зв'язок окремих положень закону за правилами формальної логіки. Аналізу піддаються не самі слова, як при граматичному тлумаченні, а поняття, що позначаються ними, явища та їхнє співвідношення між собою. При цьому застосовуються такі прийоми, як логічне перетворення, виведення похідних норм, висновки з понять, доведення до абсурду.

У логічній структурі правових норм відображаються особливості законодавчої техніки. Правозастосовним органам необхідно здійснити уявне перетворення у процесі участі. Наприклад, ст. 115 КК України «умисне вбивство... карається ...». Однак карається не саме вбивство, а особа, яка його вчинила. Перетворений текст матиме такий вигляд: «особі, яка вчинила умисне вбивство... може бути призначене покарання у виді...».

Логічне тлумачення закону застосовується у кожному випадку його застосування як на рівні кваліфікації злочину, так і на рівні індивідуалізації відповідальності (покарання), оскільки всі склади злочинів в Особливій частині КК побудовані з використанням логічних конструкцій, що містять загальне поняття складу злочину .

Крім того, структура кримінально-правової норми, як і інших правових норм, не завжди збігається зі структурою КК України. Тому

¹ На жаль, у навчальній літературі такий прийом не виділяється через ототожнення його з філологічним способом тлумачення, що створює додаткові труднощі при опануванні вчення про ЗУпКВ та склад злочину.

81

одна норма може бути сконструйована з окремих структурних частин, які містяться у різних статтях КК або навіть у різних галузях законодавства чи в якихось підзаконних актах (наприклад, інструкції з правил техніки безпеки якогось ггілггоиємства).

Спеціально-юридичне тлумачення ґрунтується на професійних знаннях юридичної науки і законодавчої техніки. Таке тлумачення передбачає дослідження техніко-юридичних засобів і прийомів вираження волі законодавця. Воно розкриває зміст юридичних тер­мінів, конструкцій тощо. Це обумовлено тим, що у сфері законодавчої стилістики існує своя мова законів як особливий стиль мови й у зв'язку з цим використовуються терміни і конструкції, які є специфічними для законотворчості. Тому правильність правової кваліфікації обставин справи, юридична оцінка вчиненого залежить, перш за все, від розкриття своєрідності мови законів, тобто усвідомлення змісту юридичних понять, категорій, конструкцій тощо.

Цей спосіб обумовлений ще й тим, що наука може формулювати нові юридичні поняття і категорії, які використовуються законодавцем. Інтерпретатор змушений звернутися до наукових витоків, де знаходить готовий аналіз тих чи тих термінів норм права, оціночних понять (тяжкі наслідки, істотна шкода, особливо великий розмір, неустойка, штраф, застава, поручительство тощо), що впливають на практику вирішення конкретних справ.

Тлумачення за обсягом (результатом) може бути буквальним, обмежувальним та пошипювальним.

Буквальне (або адекватне) тлумачення - це з'ясування змісту кримінально-правової норми в повній відповідності з її текстом. Таке тлумачення трапляється у разі, якщо зміст норми закону або якоїсь її частини збігається з її словесним викладенням. Зазвичай, буквально тлумачаться санкції норм Особливої частини КК.

Обмежувальне і поширювальне (розширювальне) тлумачення не змінюють обсягу змісту закону, а лише розкривають його дійсний зміст, що може бути вужчим чи шипілим попівняно з текстом закону, його словесним утіленням. При обмежувальному тлумаченні закону надається вужчого, обмеженішого змісту, ніж це буквально визначено в тексті. З обмежувальним тлумаченням закону ми стикаємося, наприклад, при аналізі ст. 91 КК України, що регламентує зняття судимості. У ч. 1 ст. 91 КК визначено, що якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у ст. 89 цього Кодексу. Це положення закону тлумачиться обмежно, тому що воно не може поширюватися на осіб, які відбували покарання не у виді обмеження волі або позбавлення волі, а інші вили покарання.

Поширювальне (розширювальне) тлумачення буває при невідповідності тексту і змісту кримінально-правової норми, коли її значення ширше за текстуальне (словесне) вираження. Таке тлумачення припускає додання закону ширшого змісту порівняно з буквальним його текстом. Наприклад, ст. 247 КК «Порушення

82

законодавства про захист рослин» вказує: «Порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило тяжкі наслідки...». У цьому разі поняття «законодавство» охоплює не тільки закони в буквальному значенні, а й інші ггідзаконні (нормативно-правові) акти щодо захисту рослин.

Загальний принцип дозволу багатозначності можливого тлума­чення закону - принцип in dubio pro гео, що зводиться до вибору найм'якшого, сприятливого для обвинувачуваного варіанта тлу­мачення. Цей принцип застосовується лише при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діянні особи ознак складу злочину, передбаченого КК; при вирішенні ж питання про кваліфікацію кримінально караних деліктів відповідний принцип зводиться до сприяння втіленню в життя завдань ЗУпКВ (ч. 1 ст. 1 КК України).