8) Є законодавчою платформою для розвитку відповідних положень квк і кпк України.

¹ Азаров Д. С Кримінальна відповідальність за злочини у сфері комп'ютерної інформації : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Д. С Азаров. - К., 2003. - 18 с

² Розенфельд Н. А. Кримінально-правова характеристика незаконного втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Н. А. Розенфельд. - К., 2003. - 17 с

³ Карчевський М. В. Кримінальна відповідальність за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж (аналіз складу злочину) : автореф. дис. на здобуття наук, ступ. канд. юрид. наук: спец. : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. В. Карчевський. - X., 2003. - 19 с

64

3.4. Загальна характеристика кк України

Закони про кримінальну відповідальність систематизовані і поділяються в КК України на Загальну та Особливу частини, що пов'язані між собою і утворюють нерозривну єдність. Так, не можна застосувати кримінально-правову норму Особливої частини, не звернувшись при цьому до норм Загальної частини КК.

Загальна частина вміщує норми, що встановлюють загальні положення КК України, визначають основні інститути сучасного кримінального права. Складається вона за КК України із 16 розділів (у Кримінальному кодексі 1960 р. - 5 глав). Розділ XIV «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб» введений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб» від 23.05.2013 № 314-VII і набрав чинності разом із Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII, тобто 27.04.2014.

У першому розділі містяться статті 1 «Завдання Кримінального кодексу України» та 2 «Підстава кримінальної відповідальності».

Розділ II включає статті, які стосуються: законодавства України про кримінальну відповідальність (ст. 3), чинності ЗУпКВ (ст. 4), зворотної дії ЗУпКВ у часі (ст. 5), чинності ЗУпКВ щодо злочинів, учинених на території України (ст. 6), громадянами України або особами без громадянства за межами України (ст. 7), іноземцями або особами без громадянства за межами України (ст. 8), правових наслідках засудження особи за межами України (ст. 9), вирішення питання про кримінальну відповідальність осіб, які підлягають кримінальній відповідальності за законодавством іноземної держави і перебувають на території України, та виконання вироків, винесених іноземними судами чи міжнародними судовими установами (ст. 10).

Розділ III містить статті, в яких розкривається поняття злочину (ст. 11), класифікації злочинів (ст. 12), закінченого та незакінченого злочину (ст. 13), готування до злочину (ст. 14), замаху на злочин (ст. 15), кримінальної відповідальності за незакінчений злочин (ст. 16), добровільної відмови при незакінченому злочині (ст. 17).

Розділ IV містить такі статті: суб'єкт злочину (ст. 18), осудність (ст. 19), обмежена осудність (ст. 20), кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин (ст. 21), вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність (ст. 22).

Розділ V включає статті: вина (ст. 23), умисел і його види (ст. 24), необережність та її види (ст. 25).

Розділ VI: поняття співучасті (ст. 26), види співучасників (ст. 27), учинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією (ст. 28), кри­мінальна відповідальність співучасників (ст. 29), кримінальна відпо-

65

відальність організаторів та учасників організованої групи чи зло­чинної організації (ст. ЗО), добровільна відмова співучасників (ст. 31).

Розділ VII: повторність злочинів (ст. 32), сукупність злочинів (ст. 33), рецидив (ст. 34), правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів (ст. 35).

Розділ VIII: необхідна оборона (ст. 36), уявна оборона (ст. 37), затримання особи, яка вчинила злочин (ст. 38), крайня необхідність (ст. 39), фізичний або психічний примус (ст. 40), виконання наказу або розпорядження (ст. 41), діяння, пов'язане з ризиком (ст. 42), виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 43).

Розділ IX: правові підстави та порядок звільнення від криміналь­ної відповідальності (ст. 44), звільнення від кримінальної відпові­дальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45), звільнення від кри­мінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з по­терпілим (ст. 46), звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47), звільнення від кри­мінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48), звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49).

Розділ X: поняття покарання та його мета (ст. 50), види покарань (ст. 51), основні та додаткові покарання (ст. 52), штраф (ст. 53); позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55); громадські роботи (ст. 56); виправні роботи (ст. 57); службові обмеження для військовослужбовців (ст. 58); конфіскація майна (ст. 59); арешт (ст. 60); обмеження волі (ст. 61); тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ст. 62); позбавлення волі на певний строк (ст. 63); довічне позбавлення волі (ст. 64).

Розділ XI: загальні засади призначення покарання (ст. 61); обставини, які пом'якшують покарання (ст. 66); обставини, які обтя­жують покарання (ст. 67); призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, учинений у співучасті (ст. 68); призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69); призначення покарання за наявності обставин, що пом'якшують покарання (ст. 69 ^і); призначення покарання за сукупністю злочинів (ст. 70); призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71); правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення (ст. 72); обчислення строків покарання (ст. 73).

Розділ XII: звільнення від покарання та його відбування (ст. 74); звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75); обо­в'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням (ст. 76); застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням (ст. 77); правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 78); звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи

66

років (ст. 79); звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80); умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81); заміна невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82); звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83); звільнення від покарання за хворобою (ст. 84); звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85); амністія (ст. 86); помилування (ст. 87).

Розділ XIII: правові наслідки судимості (ст. 88); строки погашення судимості (ст. 89); обчислення строків погашення судимості (ст. 90); зняття судимості (ст. 91).

Розділ XIV: поняття та мета примусових заходів медичного характеру (ст. 92); особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру (ст. 93); види примусових заходів медичного характеру (ст. 94); продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 95); примусове лікування (ст. 96); спеціальна конфіскація (ст. 96 ); випадки застосування спеціальної конфіскації (ст. 96 ).

Розділ XIV : підстави для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру (ст. 96 ); юридичні особи, до яких застосовуються заходи кримінально-правового характеру (ст. 96 ); підстави для звільнення юридичної особи від застосування заходів кримінально-правового характеру (ст. 96 ); види заходів кримінально-правового характеру, що застосовуються до юридичних осіб (ст. 96 ); штраф (ст. 96 ); конфіскація майна (ст. 96 ); ліквідація (ст. 96 ); загальні правила застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру (ст. 96 ); застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру за сукупністю злочинів (ст. 96 ).

Розділ XV: звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97); види покарань (ст. 98); штраф (ст. 99); громадські та виправні роботи (ст. 100); арешт (ст. 101); позбавлення волі на певний строк (ст. 102); призначення покарання (ст. 103); звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 104); звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 105); звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 106); умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 107); погашення та зняття судимості (ст. 108).

Таким чином, Загальна частини КК України містить 16 розділів, які складаються із 119 статей.

Особлива частина зосереджує норми, в яких установлюється вичерпний перелік суспільно небезпечних діянь, які є злочинами, а також розмір та вид покарання, що може бути призначено до осіб, які їх учинили. Особлива частина включає 20 розділів (в кодексі 1960 р. -11 глав), які мають систематизацію за групами споріднених суспільних відносин, на які посягають відповідні злочини, тобто систематизуються

67

за ознаками родового об'єкта злочину. Це: «Злочини проти основ національної безпеки України» - злочини посягають на основні цінності української державності; «Злочини проти життя та здоров'я особи» - статті цього розділу охороняють людину, її найголовніші блага - життя і здоров'я. Тобто законодавець, розподіливши Особливу частину на 20 розділів, робить її зручнішою для застосування, оскільки надає прокурору, судді, слідчому, адвокату орієнтир в розміщення тих чи тих статей в ній.

Особлива частина КК включає такі розділи: І «Злочини проти основ національної безпеки України» (статті 109-114 ); II «Злочини проти життя та здоров'я особи» (статті 115-145); III «Злочини проти волі, честі та гідності особи» (статті 146-151); IV «Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» (статті 152-156); V «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав» (статті 157-186); VI «Злочини проти власності» (статті 185-198); VII «Злочини у сфері господарської діяльності» (статті 199-233); Розділ VII-A «Злочини у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг», який втратив чинність на підставі Закону № 2808-VI від 21.12.2010; VIII «Злочини проти довкілля» (статті 236-254); IX «Злочини проти громадської безпеки» (статті 255-270 ); X «Злочини проти безпеки виробництва» (статті 271-275); XI «Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту» (статті 276-292); XII «Злочини проти громадського порядку та моральності» (статті 293-304); XIII «Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення» (статті 305-327); XIV «Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації» (статті 328-337); XV «Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян» (статті 338-360); XVI «Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку» (статті 361— 363 ); XVII «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг» (статті 364-370); XVIII «Злочини проти правосуддя» (статті 371-400); XIX «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)» (статті 401-435); XX «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» (статті 436-447).

Таким чином, Загальна частини КК України містить 20 розділів, які включають 367 статей.

Невід'ємною частиною КК України є перехідні та прикінцеві положення, які складаються з двох розділів, в яких визначається поря­док введення в дію Кримінального кодексу (згідно з цими поло­женнями КК набрав чинності з 1 вересня 2001 року), встановлюється, які нормативно-правові акти з набранням чинності КК України втрачають чинність. Розділ II цих положень включає норми, відповідно до яких визначається коло осіб, засуджених за КК України 1960 року,

68

що звільняються від покарання (основного і додаткового); визначає, які вироки суду не приводити до виконання; відміняє поняття особливо небезпечного рецидивіста та вирішує інші питання, пов'язані з прийняттям нового КК.

Крім того, до структурних елементів КК України слід віднести Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком . У вказаному Переліку визначаються види майна та предмети, що належать засудженому на правах особистої власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні, і не підлягають конфіскації за обвинувальним вироком суду.

Усі статті КК України пронумеровані арабськими цифрами і мають заголовки, які виражають сутність кримінально-правових норм, що в них містяться. Певна сукупність статей складає розділи КК, які теж мають відповідну назву. У свою чергу, майже кожна стаття складається з частин, що позначаються цифрами (наприклад, стаття 185 КК налічує п'ять частин).

Таким чином, КК України чітко структурований, складається з двох частин (Загальної та Особливої), Прикінцевих та перехідних положень, Переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком. Загальна та Особлива частини КК вміщують статті, які об'єднані у відповідні розділи. Норма та стаття КК України можуть не збігатися, тому виникає питання про їх співвідношення.