12.3. Замах на злочин

Частина 1 ст. 15 КК визначає, що замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею 04 КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах на злочин має свої об'єктивні і суб'єктивні ознаки, які в сукупності характеризують склад цієї стадії вчинення злочину і дають

259

змогу відмежувати замах на злочин від інших стадій вчинення злочину. Так, на відміну від готування до злочину при замаху діяння об'єктивно і суб'єктивно безпосередньо спрямоване на об'єкт, що охороняється кримінальним правом, створює йому загрозу .

При замаху на злочин за мінімальною граничною характеристикою особа із об'єктивної сторони, принаймні, розпочинає вчинення дій, передбачених диспозицією відповідної статті 04 КК. За максимальною граничною характеристикою ці дії можуть мати і значні виміри за обсягом і тривалістю, однак у кожному конкретному випадку вони не можуть утворити закінчений злочин. Ознакою, що найчіткіше відмежовує замах від закінченого злочину, є неповне виконання об'єктивної сторони вчиненого діяння: винному не вдається або досягти злочинного результату, до якого він прагне, або виконати дії, необхідні для вчинення суспільно небезпечного посягання. Саме незавершеність дій, відсутність хоча б однієї з необхідних ознак об'єктивної сторони є підґрунтям для виокремлення замаху в самостійну стадію. Наприклад, при замаху на убивство потерпілому спричинені тяжкі тілесні ушкодження. У такому разі винна особа нестиме відповідальність не за умисні тяжкі тілесні ушкодження, а за замах на умисне вбивство, оскільки спрямованість умислу була на позбавлення життя потерпілого, смерть якого не настала з незалежних від волі винного причин. Так, замах на вбивство, внаслідок якого потерпілий втратив здатність самостійно обслуговувати себе, більш суспільно небезпечний, ніж замах на вбивство (невдалий постріл повз потерпілого), що не спричинив будь-якої шкоди здоров'ю потерпілого. У такому разі факт настання не тих наслідків, що очікувалися, враховуються при обранні кримінально-правового засобу впливу.

Із об'єктивної сторони замах на злочин також відрізняється від інших стадій вчинення злочину. Так, від стадії готування замах на злочин відрізняється тим, що діяння, які його утворюють, входять до об'єктивної сторони того складу закінченого злочину, який хотів вчинити суб'єкт, а дії, що утворюють готування до злочину, знаходяться поза межами об'єктивної сторони такого злочину. Якщо стадію закінченого злочину законодавець пов'язує з настанням певних суспільно небезпечних наслідків, специфічність замаху на такий злочин може полягати в тому, що при фактичному виконанні всіх дій, які входять до об'єктивної сторони складу цього злочину, суспільно небезпечні наслідки не настали з незалежних від винного причин. Отже, необхідно, щоб: 1) такі наслідки входили до об'єктивної сторони складу злочину, який хотів вчинити суб'єкт; 2) такі наслідки не настали з причин, які не залежать від волі винного.

Із суб'єктивної сторони замах на злочин знаходить певний обсяг реалізації злочинного умислу, але завжди неповний, оскільки через ті

¹ Див.: Кримінальне право України. Загальна частина : [підруч. для студентів юрид. вузів і фак.] / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. В. Бенківський [та ін.] ; за ред. П. С. Матишевського [та ін.]. - К. : ЮрінкомІнтер, 1999. - 512 с

260

самі незалежні від винного причини, всупереч його бажанню мета вчинення злочину залишається недосягнутою. Замах на вчинення злочину можливий не в кожному злочині, що вчиняється з прямим умислом. Ця можливість зумовлюється особливостями конструкції об'єктивної сторони складів певних злочинів, тому, насамперед, замах можливий в усіх злочинах із матеріальним складом (крадіжка, вбивство тощо). Замах у злочинах із формальним складом можливий лише тоді, коли злочин вчиняється шляхом кількох дій, що послідовно виконуються, або тоді, коли між початком і закінченням злочинного діяння можливий розрив у часі. Наприклад, при пропозиції, обіцянці або наданні службовій особі неправомірної вигоди.

На відміну від готування до злочину, при вчиненні замаху на злочин можливі всі види прямого умислу, в тому числі і афектований. Так, якщо суб'єкт, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства з боку потертлого, вистрелив, але не влучив у потертлого або смерть потертлого не настала завдяки своєчасно наданій медичній допомоги, то в його діях буде склад замаху на умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання (ч. 2 ст. 15, ст. 116 КК України).

Кримінальний кодекс розрізняє закінчений і незакінчений замах на злочин. В основу такого поділу покладені суб'єктивні критерії, змістом яких є усвідомлення особою ступеня завершеності дій, що вчиняються. Так, відповідно до ч. 2 ст. 15 КК замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Наприклад, при вчиненні умисного вбивства винна особа нанесла чотири ножові поранення в область серця та печінки потертлого і, вважаючи його мертвим, залишила на місці вчинення злочину. Завдяки своєчасно наданій медичній допомозі - декілька хірургічних операцій - життя потертлого було врятоване. У цьому випадку має місце закінчений замах на умисне вбивство, оскільки при виконанні всіх дій, що входять до об'єктивної сторони цього злочину, суспільно небезпечні наслідки не настали з причин, що не залежали від волі винного.

Згідно із ч. З ст. 15 КК замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця. У цьому випадку мова йде про вимушене зупинення злочинної діяльності, а не про добровільну відмову від вчинення злочину, оскільки причини припинення злочину не залежали від волі винного. Наприклад, при вчиненні крадіжки чужого майна з проникненням у приміщення крадій не зміг відімкнути підробленими ключами замок у дверях до квартири і змушений був припинити свої дії. Як бачимо, причина відмови від доведення злочину до кінця в цьому випадку також не залежала від волі винного.

У науці кримінального права розрізняють замах на непридатний об'єкт і замах непридатними засобами. Поняття «непридатний об'єкт», як і його аналоги («нереальний об'єкт» або «відсутній об'єкт») є

261

умовними. Замах на непридатний (відсутній) об'єкт - це випадки, коли особа посягає на відсутній предмет кримінально-правової охорони. Наприклад, особа з метою крадіжки грошей зламує банкомат Приватбанку, однак у ньому не виявляється грошей; кишеньковий злодій проникає в кишеню піджака потерпілого і викрадає порожній гаманець. При замаху на непридатний (відсутній) об'єкт особа несе кримінальну відповідальність за правилами про замах на злочин. Фактична ж помилка щодо об'єкта посягання може вплинути лише на обрання судом засобу кримінально-правового впливу на особу, яка вчинила такий замах.

При вчиненні замаху на злочин з використанням непридатних засобів або знарядь також має місце фактична помилка суб'єкта, але вже щодо засобів чи знарядь, застосування яких завдяки їхній непридатності не може спричинити настання злочинного результату. Замах з непридатними знаряддями або засобами - різновид фактичної помилки суб'єкта, що тягне відповідальність на загальних підставах, оскільки при цьому особа виявляє свою суспільну небезпеку, а шкода не настає лише у зв'язку з помилкою при використані засобів чи знарядь вчинення злочинного діяння.