21.3. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру

Частина 1 ст. 95 КК України визначає, що продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Розгляд таких справ відбувається в порядку, передбаченому ст.ст. 512-514 КПК. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру. Розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за поданням представника медичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у передбаченому ст. 95 КК України та ст. 512 КПК України порядку. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. При цьому слід зазначити те, що продовжувати застосування всіх видів примусових заходів медичного характеру (у тому числі випадки надання особі амбулаторної психіатричної допомоги) можна кожного разу на строк, який не перевищує шість місяців.

Комісія лікарів-психіатрів для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну

Уголовно-правовая борьба органов внутренних дел с пьянством и алкоголизмом : [учебное пособие] / В. Б. Боровиков, В. А. Владимиров, С. И. Никулин. - М. : Изд-во МВШМ МВД СССР, 1988. - С. 23.

529

застосування такого заходу оглядає кожного хворого, до якого за рішенням суду застосовано примусові заходи медичного характеру, не рідше одного разу на шість місяців. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування ПЗМХ. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад шість місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування ПЗМХ. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосування примусового заходу медичного, характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати шість місяців (ч. 2 ст. 95 КК).

При вирішенні питання про можливість зміни чи скасування (припинення) примусових заходів медичного характеру, бажано використовувати принцип ступінчастості, що полягає в поступовій зміні виду примусових заходів від більш суворих до менш суворих. За змістом ст. 95 КК, ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі.

Примусові заходи медичного характеру скасовуються (припиняються) в порядку, передбаченому статтями 512 і 514 КПК України, у зв'язку з одужанням особи чи зміною її психічного стану на такий, що не становить очевидної небезпеки для неї або інших осіб (статті 94, 95 КК). У разі покращення психічного стану особи, щодо якої застосовуються ПЗМХ, суд може постановити рішення про передачу такої особи на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом (ч. 6 ст. 94 КК). При цьому таке рішення є правом, а не обов'язком суду.

Оскільки в законодавстві про психіатричну допомогу не передбачено такого виду діяльності психіатричних закладів охорони здоров'я, як обов'язковий лікарський нагляд за особами, переданими судом на піклування родичам або опікунам, а піклування охоплює обов'язок лікування підопічного (статті 55, 67 ЦК України), слід вважати, що у випадку, передбаченому ч. 6 ст. 94 КК, обов'язок забезпечити такій особі психіатричний лікарський нагляд (амбулаторний чи в умовах стаціонару) покладається не на психіатричний заклад, а безпосередньо на родичів чи опікунів, а тому не є примусовим наданням психіатричної допомоги чи примусовим лікуванням.

530

У разі припинення застосування ПЗМХ через одужання особи, яка вчинила злочин у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановления вироку, суд на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів своєю ухвалою припиняє застосування примусових заходів медичного характеру і відновлює кримінальне провадження. Якщо на час розгляду питання про відновлення кримінального провадження закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності або прийнято закон, який усуває кримінальну відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, кримінальне провадження підлягає закриттю, якщо особа, щодо якої розглядається питання, не заперечує проти цього (ч. 4 ст. 515 КПК України). У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через одужання особи, яка захворіла на психічну хворобу під час відбування покарання, суд постановляє ухвалу про відміну застосування ПЗМХ і про поновлення (якщо не закінчився строк давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК)) покарання винного. При цьому, згідно з ч. 4 ст. 84 КК України, час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в ч. 5 ст. 72 КК, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.