21.2. Види примусових заходів медичного характеру

Залежно від психічного стану хворого ст. 94 КК передбачає чотири види примусових заходів медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

2. госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;

3. госпіталізація до психіатричного закладу із посиленим наглядом;

4. госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом. Ці види психіатричних закладів різняться між собою ступенем нагляду за поведінкою хворих і режимом обмежень такої поведінки .

Конкретний примусовий захід медичного характеру обирається судом залежно від: а) характеру та тяжкості психічного захворювання в особи; б) ступеня тяжкості суспільно небезпечного нею діяння; в) її

¹ Див.: Частину 2 ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року № 1489-ІП // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - №19.-Ст. 143.

² Див.: Матишевський П. С Указ, праця. - С. 318-319.

³ Див.: Матишевський П. С Указ, праця. - С. 319.

526

ступеня суспільної небезпечності. Примусові заходи медичного характеру реалізуються у психіатричних закладах з відповідними умовами нагляду за наявності рішення суду та акта судово-психіатричної експертизи (або акта психіатричного огляду засуджених) з відповідними висновками про характер та тяжкість психічного захворювання в особи, ступінь її суспільної небезпечності для себе або інших осіб за характером її захворювання і медичних підстав для застосування відповідного примусового заходу медичного характеру, а також документів, які посвідчують особу і місце проживання.

Відповідно до Порядку застосування примусових заходів медичного характеру в психіатричних закладах до осіб, які хворі на психічні розлади, виділяються активний і пасивний типи суспільної небезпечності, які суб'єктивно характеризують учинене суспільно небезпечне діяння. Активний тип суспільної небезпечності спостерігається в осіб з такими психічними розладами: синдроми розладнаної свідомості, які супроводжуються тривогою, страхом, емоційним напруженням, збудженням рухливості (деліріозні розлади, сутінкові розлади свідомості, пароксизмальні психотичні стани тощо); психопатологічні синдроми із розгальмованістю статевого потягу; маячні ідеї певного змісту, скеровані проти конкретних осіб або організацій, які проявляються як на вербальному, так і дійовому рівні (ідеї переслідування, отруєння, оволодіння, стороннього впливу на мозок, статеві та інші органи тощо); психопатологічні синдроми з галюцинаторними проявами імперативного і страхітливого характеру; психопатологічні синдроми з маячними ідеями своєї особливої значущості і намірами або спробами у зв'язку з цим привернути до себе увагу суспільства чепез скоєння небезпечного діяння тощо. Пасивний тип суспільної небезпечності спостерігається в осіб з такими психічними розладами: синдроми розладнаної свідомості, які не супроводжуються тривогою, страхом, емоційним напруженням (аментивні, онейроїдні розлади тощо); синдроми постпсихотичного психічного дефекту як фіналу або як етапу перебігу психічної хвороби (за винятком психопатоподібного); синдроми недоумства різного походження; розумова відсталість без ознак виражених емоційно-вольових розладів; психотичні стани з проявами підвищеної ггідкорюваності та здатності до навіювання .

Система примусових заходів медичного характеру, що встановлена ч. 1 ст. 94 КК України, дає можливість суду обрати такий його вид, який відповідає стану психічного захворювання особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а під час здійснення примусового лікування диференційовано підходити до проведення лікування та реабілітації хворих.

¹ Див.: Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади : Наказ МОЗ України від 08.10.2001 року № 397 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 10. - Ст. 493.

527

Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Цей вид примусових заходів медичного характеру, відповідно до ч. 2 ст. 94 КК, може бути призначений судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу. Такі особи підлягають лікарському нагляду та лікуванню в амбулаторних психіатричних закладах.

Складовими юридичного факту, за наявності яких призначаються особі заходи амбулаторної психіатричної допомоги, є: 1) вчинення діяння, що не представляє підвищеної суспільної небезпеки;

2. здатність адекватно сприймати характер лікувальних процедур;

3. відсутність схильності до вчинення антигромадських дій, а також наявність родичів чи інших осіб, згодних здійснювати контроль за поведінкою такої особи.

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом. Відповідно до ч. З ст. 94 КК цей вид примусових заходів медичного характеру може бути застосований судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку на загальних засадах або який перебував у минулому в психіатричному закладі (із суворим або посиленим наглядом), і при зміні його психічного стану, який привів до зниження суспільної небезпечності, унеможливив подальше лікування в раніше зазначених судом умовах стаціонару. До таких хворих відносяться особи з пасивним типом суспільної небезпечності.

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який учинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду або який перебував у минулому в психіатричному закладі із суворим наглядом і при зміні його психічного стану, який привів до зниження його суспільної небезпечності, унеможливив подальше лікування в раніше зазначених судом умовах стаціонару. До таких хворих відносяться особи з пасивним або активним типами суспільної небезпечності.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворих, які вчинили суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також які за своїм психічним станом і характером учиненого суспільно небезпечного діяння становлять особливу небезпеку для суспільства і потребують тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду. До таких хворих відносяться особи з активним типом суспільної небезпечності.

Якщо суд установить, що дана особа вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або обмеженої осудності, чи після вчинення злочину захворіла на психічну хворобу, яка виключає

528

застосування покарання, суд, якщо визнає за потрібне, виносить ухвалу, а суддя постанову про застосування до цієї особи примусових заходів медичного характеру з обов'язковим зазначенням їх виду.

Розгляд кримінальних проваджень щодо застосування примусових заходів медичного характеру відбувається на підставі ст.ст. 503-516 глави 39 «Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру» КПК України. Обираючи конкретний вид ПЗМХ особам, визнаним неосудними, суд не визначає строків примусового лікування, що не залежить від строків покарання, передбачених законом за вчинене суспільно небезпечне діяння. Не будучи мірою покарання, примусове лікування не обмежується у судовому рішенні яким-небудь визначеним строком, оскільки неможливо заздалегідь установити, яку тривалість займе таке лікування . На цій підставі ПЗМХ застосовуються до повного одужання особи чи стійкого поліпшення її стану.