Тема 18 Призначення покарання

1. Загальні засади призначення покарання.

2. Обставини, що пом'якшують покарання.

3. Обставини, що обтяжують покарання.

18.4. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті.

5. Пом'якшення покарання при його призначенні.

6. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

7. Призначення покарання за сукупністю вироків.

8. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення.

9. Обчислення строків покарання.

18.1. Загальні засади призначення покарання

Після того, як ггід час судового розгляду кримінального провадження буде доведено, що в діянні обвинуваченого є конкретний склад злочину, і правильно відповідно до закону кваліфіковано такий злочин, суд, за загальним правилом, має вирішити питання про вид та розмір (строк) покарання винного.

У теорії кримінального права проблеми призначення покарання вивчали такі вчені, як Л. В. Багрій-Шахматов, М. І. Бажанов, Є. В. Благов, Г. С. Гаверов, І. М. Гальперін, 1.1. Горелік, Т. А. Денисова, В. К. Дуюнов, В. І. Зубкова, 1.1. Карпець, О. Г. Колб, Л. Л. Кругліков, Т. А. Леснієвські-Костарєва, В. Т. Маляренко, Ю. Б. Мельнікова, О. О. Мясніков, Т. В. Непомняща, Г. П. Новосьолов, П. П. Осипов, Ю. А. Пономаренко, В. В. Похмелкін, Л. А. Прохоров, М. А. Скрябін, М. Н. Становський, В. І. Ткаченко, В. І. Тютюгін, О. Г. Фролова, Г. І. Чечель, М. Д. ПІаргородський та інші.

Покарання є одним з найвідчутніших засобів державного впливу на людину, завдяки цьому має істотне значення правильний вибір виду і розміру (строку) покарання за конкретний злочин. Справедливо призначене покарання сприяє досягненню мети, що переслідує воно, забезпечує ефективне виправлення осіб, які вчинили злочин. У свою чергу, необгрунтовано м'яке покарання породжує у винного почуття безкарності, не дає можливості всебічно вплинути на нього і перешкоджає досягненню справедливості. Призначення надмірно суворого покарання заподіює винному необгрунтовані страждання, викликаючи в оточуючих замість осуду почуття жалості до особи, відносно якої воно реалізується. Саме тому ЗУпКВ установлює чіткі правила, які регламентують основні засади призначення покарань, що дає змогу в кожному конкретному випадку призначити максимально обґрунтоване (законне) і справедливе покарання .

¹ Кримінально-ирявот засоби забезпечення законності та обґрунтованості покарання - передбачені ЗУпКВ межі, визначені санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК України, що встановлює відповідне покарання за вчинений злочин, та певні правила, за допомогою яких створюються законодавчі вимоги для

435

Призначення покарання - урегульована законом процедура вибору судом виду і розміру (строку) покарання за вчинений злочин, з урахуванням його суспільної небезпеки, особи винного, розміру заподіяної шкоди та інших передбачених законом обставин.

При призначенні покарання суд повинен керуватися лише законом, який, визначаючи загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК), перш за все, виокремлює серед них обов'язкові правила його призначення Загальні засади призначення покарання - це сукупність встановлених cm. 65 КК України і обов'язкових для суду взаємопов 'язаних і взаємодіючих між собою вихідних вимог, якими має керуватися суд під час визначення підстав, порядку та меж призначення покарання, обираючи конкретний вид і розмір (строк) покарання у кожному окремому кримінальному провадженні і щодо кожної конкретної особи, якій це покарання призначається .

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК суд призначає покарання: а) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; б) відповідно до положень Загальної частини КК України; в) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, шо пом'якшують та обтяжують покапання.

Ппизначення покапання v межах, установлених v санкиії статті (санкиії частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України. Покарання призначається в межах, передбачених нормою, що встановлює покарання за вчинений злочин, тобто саме той вид і розмір (строк), що в ній зазначені. У разі застосування норми, що містить альтернативну санкцію, суд може призначити лише один з основних видів покарань, зазначених у ній, у межах, установлених для кожного з цих покарань санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК. Якщо санкція норми Особливої частини поряд з основним видом покарання передбачає можливість застосування додаткового, суд, з урахуванням обставин справи, вправі призначити як основний, так і додатковий види покарання. Виняток, про який йдеться у п. а ч. 1 ст. 65 КК, стосується штрафу як основного виду покарання. Так, за вчинення злочину, за

обрання судом виду і розміру (строку) такого покарання, що відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі винного (Див.: Митрофанов 1.1. Кримінально-правові засоби впливу на осіб, які вчинили злочини : [монографія] / 1.1. Митрофанов. -Кременчук : Вид. ПП Щербатих О. В., 2009. - С. 340-352).

¹ Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. - [4-те вид., перероб. та доповн.]. - К. : A.C.K., 2005. - С. 129.

² Кримінальний кодекс України : [науково-практичний коментар] : у 2 т. / за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, В. I. Борисова, В. І. Тюпогіна. - 5-те вид., допов. - X. : Право, 2013. - Т. 1 : Загальна частина І Ю. В. Баулін, В. I. Борисов, В. І. Тютюгін [таін.]. -2013. -С. 246.

436

який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі НМДГ, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України. Суд, встановивши, що такий злочин вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, без урахування розміру майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину noxonv.

Ппизначення покарання відповідно до положень Загальної частини КК означає те, що суд має керуватися всіма приписами цих положень (щодо мети та особливостей видів покарання, правил призначення покарання, звільнення від покарання та від його відбування тощо). При цьому суворіший вид покарання з тих, що передбачені за вчинений злочин, призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання не зможе забезпечити досягнення мети покарання. Більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними санкціями статей (санкціями частин статей) Особливої частини КК за вчинений злочин, може бути призначено тільки у випадках сукупності злочинів (ст. 70 КК) чи сукупності вироків (ст. 71 КК). Ця обставина обумовлює необхідність призначення більш суворого покарання, у тому числі перевищуючого межі, встановлені санкціями статей (санкціями частин статей) Особливої частини ЗУпКВ. Проте й у таких випадках за кожен конкретний злочин покарання призначається виключно в межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК. І лише в порядку складання остаточне покарання може бузи вище меж, визначених санкцією норми Особливої частини КК. Не виключається можливість призначення і менш суворого покарання, ніж передбачено окремою нормою Особливої частини КК за вчинений злочин відповідно до положень ст. 69 КК.

Призначене покарання має найефективніше сприяти максимальному виправленню та ресопіалізації засудженого, формуванню в нього суспільно корисних поглядів і установок, а також сприяти зміцненню почуття поваги до суспільства та інтересів оточуючих. Тому, необхідно обирати найсправедливіше покарання, тобто законне та обґрунтоване, що відповідає характеру і ступеню суспільної небезпечності вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також інших обставин сппави.

Ппизначення покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину. Визначаючи вид і розмір (строк) покарання, суд, у першу чергу, оцінює характер і ступінь суспільно небезпечних наслідків, що наступили у результаті вчинення злочину. Характер небезпечності визначається змістом порушених суспільних відносин, яким кримінально караним посяганням заподіюється істотна шкода.

437

Найзначущими для суспільства є суспільні відносини, що забезпечують недоторканність життя і здоров'я людини, інші інтереси особи, а також громадська безпека і громадський порядок, обороноздатність, економічна і зовнішня безпека України, мир і безпека людства. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з категорій (легальної класифікації) злочинів (ст. 12 КК). Ступінь тяжкості перебуває у прямій залежності від об'єкта посягання, а також розміру шкоди, заподіяної забороненим ЗУпКВ діянням. Чим більший розмір (обсяг) злочинних наслідків, що настали, тим вищий ступінь тяжкості вчиненого, що обумовлює необхідність застосування суворішого покарання. При оцінці розглядуваної ознаки також необхідно враховувати спосіб учинення посягання, а також знаряддя і засоби, що використовувалися винним для досягнення злочинного результату. Безпосередньо впливає на ступінь тяжкості форма і вид вини вчиненого злочину, а також мотиви і мета, якими керувався винний. Наприклад, корисливий, хуліганський та націоналістичний мотиви значним чином збільшують рівень тяжкості вчиненого злочину.

Велике значення для ступеня суспільної небезпеки (тяжкості) має стадія вчиненого злочину. Готування і замах є попередніми етапами злочинної діяльності, при яких не настає передбачений КК суспільно небезпечний наслідок, що апріорі мають менший ступень суспільної небезпеки (тяжкості), ніж закінчений злочин. Отже, «врахування ступеня тяжкості вчиненого злочину» сліп позуміти як врахування судом своєоідності конкпетного діяння стосовно інших злочинів того ж виду, тобто впахування індивідуальної кількісної характеристики тяжкості ознак вчиненого: особливостей безпосереднього об'єкта злочину, характеру діяння, тяжкості (характеру і розміру заподіяної шкоди) наслідків. Фооми та виду вини, способу вчинення злочину .

Призначаючи покарання, суд має враховувати особу винного. При цьому мають братися до уваги насамперед ті якості обвинуваченого, які він виявив під час учинення злочину (настирливість, жорстокість, імпульсивність, розгубленість, стан фізіологічного афекту тощо), а також враховуватися особливі, індивідуальні риси обвинуваченого як людини (вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність незнятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), дані про сім'ю (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку, стан їх здоров'я, матеріальний стан сім'ї), його матеріальний стан тощо. Дані про особу обвинуваченого, які суд врахував при призначенні показання, мають бути наведені v високу суду.

Ппизначення покапання з урахуванням обставин, що пом 'якшують та обтяжують покарання. ЗУпКВ містить норми, в яких дається

¹ Полтавець В. В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним законодавством України : [монографія] / В. В. Полтавець ; наук. ред. Л. М. Кривоченко. - Луганськ : РВВ ЛАВС, 2005. - С 119.

438

перелік обставин щодо самої події вчинення злочину, а також обставин щодо особи обвинуваченого. Одні з цих обставин уважаються такими, що пом'якшують покарання, інші - обтяжують його. У ч. 1 ст. 66 КК наведено орієнтований перелік обставин, що пом'якшують покарання, а в ч. 1 ст. 67 - дано вичерпний перелік обставин, що обтяжують покарання. Суд при призначенні покарання може, в першому випадку, визнати такими, що його пом'якшують, і обставини, не зазначені в ч. 1 ст. 66 КК (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди); в іншому - суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в ч. 1 ст. 67 КК України. Ці положення зазначені, відповідно, в ч. 2 ст. 66 і ч. З ст. 67 КК України.

Якщо якась із обставин, наведених у ч. 1 ст. 66, ч. 1 ст. 67 КК України, передбачена в статті (частині статті) 04 КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд при призначенні покарання не може ще раз ураховувати її як пом'якшуючу або обтяжуючу покарання обставину. Так, учинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого (п. 7 ч. 1 ст. 66 КК) враховано при конструюванні умисного вбивства за ст. 116 КК; вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою або організованою групою (п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України) є водночас обставиною, що обтяжує окремі конкретні склади злочинів і надає їм кваліфікованого вигляду . Так, наприклад, ПВСУ зазначив, що за ознакою вчинення хуліганства особою, раніше судимою за нього, дії винного кваліфікують за ч. З ст. 296 КК тоді, коли він на час учинення злочину мав не зняту чи не погашену судимість хоча б за однією з частин зазначеної статті або за ч. 2 чи ч. З ст. 206 КК 1960 р. У разі кваліфікації дій винного за цією ознакою не можна визнавати обставинами, які обтяжують покарання, вчинення злочину повторно і рецидив злочинів (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК) .

Невипадково ПВСУ у п. 4 Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначив, що виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення . Якщо під час судового розгляду криміна-льного провадження встановлено наявність

¹ Митрофанов І. І. Кримінальна відповідальність осіб, які вчинили злочин у співучасті : [монографія] /1.1. Митрофанов, Т. М. Слободяник. - Кременчук : вид. ПП Щербатих О. В., 2009.- С. 11.

² Див.: Пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22 грудня 2006 р. № 10.

³ Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / за заг. ред. В. Т. Маляренка. - К. : Юрінком Інтер, 2005. - С 224.

439

як пом'якшуючих, так і обтяжуючих обставин, суд призначає покарання з урахуванням як тих, так і інших .

У випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. При ухваленні відповідних угод і досягнення згоди щодо можливого покарання сторони мають дотримуватися загальних засад призначення покарання.