2. Категорії менеджерів та середовище менеджменту

У теорії і практиці менеджменту прийнято в межах однієї організації розрізняти менеджерів за категоріями: рівнями менеджменту і сферами діяльності.

Як правило організації мають три рівні менеджменту: менеджери вищого рівня, середнього і нижчого.

Рівні менеджменту:

• менеджери вищого рівня складають значно малу групу виконавців, що керують цілою організацією. Вони розробляють місію організації, цілі, формують загальну стратегію і політику її діяльності. Крім цього вони також офіційно представляють організацію, зустрічаючись з урядовцями, керівниками інших організацій тощо. Менеджери вищого рівня ухвалюють рішення, пов'язані зі злиттям з іншими підприємствами, із входженням або виходом із різних ринків, доцільністю інвестицій у дослідження і розробки, будівництвом нових підприємств або придбанням устаткування. Посади: президент, віце-президент, директор, голова, виконавчий директор.

• менеджери середнього рівня відповідають за впровадження політики і планів, розроблених менеджерами вищого рівня, а також здійснюють координацію і спостереження за діяльністю менеджерів нижчого рівня. Наприклад, виробничі менеджери мають справу з менеджментом матеріальних запасів, контролем за якістю, несправністю устаткування та іншими проблемами. Вони також координують роботу підлеглих у межах підприємства. Посади: виробничий менеджер, операційний менеджер, керівники галузей.

• менеджери нижчого рівня координують і наглядають за діяльністю безпосередніх виконавців, виконують щоденні адміністративні обов’язки. Посади: майстер, адміністратор, бригадири бригад рослинницької галузі, завідуючі тваринницькими комплексами тощо.

Крім цього, у західних підприємствах (деякі вітчизняні організації також залучають такі терміни) розрізняють:

* top-менеджмент, тобто вища ланка управління (генеральний директор, інші члени управління);

* middle-менеджмент - середня ланка управління (керівники самостійних відділів);

* low-менеджмент - нижча ланка управління.

Менеджери всіх трьох рівнів пов’язані з різноманітними сферами діяльності в організації, такими як маркетинг, фінанси, виробництво, людські ресурси, постачання тощо. І, незважаючи на рівень, можуть працювати в різних підрозділах в організації. Наприклад, менеджери з маркетингу працюють у сфері, пов’язаній із функцією маркетингу - переконання споживачів, клієнтів купувати товари й послуги конкретної фірми, компанії. Їх обов’язки - розробляти нові продукти виходячи з запитів споживачів, просувати товари на ринок, і безпосередньо їх реалізовувати.

Фінансові менеджери мають справу з фінансовими ресурсами організації, вони відповідають за бухгалтерський облік, менеджмент руху готівки й інвестицій.

Діяльність операційних менеджерів пов’язана зі створенням і керуванням виробничими системами, що виготовляють товари і надають послуги. Їх обов’язки - виробничий контроль, контроль матеріальних запасів, контроль якості, устаткування і вибір місця розташування підприємства.

Менеджери людських ресурсів відповідають за наймання на роботу і підвищення кваліфікації працівників. Їх залучають до планування людських ресурсів, вербування і добору працівників, навчання і підвищення кваліфікації, вирішення питань оплати праці і системи доплат, формування системи оцінки і звільнення недисциплінованих і некомпетентних працівників.

Менеджери по загальних питаннях або адміністратори не спеціалізуються в якійсь одній галузі, вони повинні володіти всією ситуацією на підприємстві і знати усі функціональні сфери менеджменту.

Із загальних принципів управління випливає висновок, що людина завжди прагне до задоволення власних потреб. Ціль діяльності людини - це переломлення її потреб і інтересів, але для задоволення потреб потрібне об'єднання людей у групи. Виділяють три обов'язкових вимоги, яким повинна відповідати група, щоб вважатися організацією:

1) Наявність принаймні двох людей.

2) Наявність принаймні однієї мети (тобто бажаного кінцевого результату), яку визнають як загальну всі члени даної групи.

3) Наявність членів групи, які навмисно працюють разом, щоб досягти значимої для всіх мети.

Термін «організація» в менеджменті вживається у двох значеннях:

• підприємство,

• функція організації людської діяльності.

Таким чином, організація – це соціальне утворення, що поєднує людей, діяльність яких має певну суспільно-корисну мету й певним чином координується. Відповідно до українського законодавства організації, що мають статус юридичної особи, називаються підприємствами.

Організації діляться на формальні й неформальні. Формальні - це організації, у яких діяльність людей організується свідомо й регламентується певними законами, документами, обов'язками тощо. Неформальні організації виникають і функціонують спонтанно.