1) Методи управління соціально-масовими процесами.

- ці методи спрямовані на управління рухом кадрів у народногосподарських і галузевих масштабах шляхом регулювання процесів міграції населення в географічні зони, багаті сировинними й енергетичними ресурсами, але з недоліком трудових ресурсів. Сенс у раціональному розміщенні виробництва і плановому розподілу спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів.

2) Методи управління організованими групами.

- здійснюється за допомогою стилів керівництва. Виділяють три стилі: авторитарний, демократичний та ліберальний. Авторитарний стиль керівництва ґрунтується на прийнятті керівником тільки одноособових рішень на основі власного досвіду і суб’єктивних оцінок, що враховують або ігнорують загальну думку або думку окремих працівників. Демократичний стиль характеризується притягненням до процесу управління всього складу колективу. Колективна думка лежить в основі рішення, що приймається керівником, відповідно використовується колегіальний метод, що передбачає в прийнятті рішень участь найбільш авторитетних, кваліфікованих спеціалістів і представників громадських організацій. Ліберальний стиль керівництва ґрунтується на можливості працівників виконувати роботу з власної думки без втручання керівництва в її зміст. При цьому, керівник координує, погоджує різні напрямки роботи, спостерігає за контролем якості і своєчасне одержання результатів).

3) Методи управління внутрішньогруповими процесами і явищами.

• спрямовані на розвиток позитивних або на обмеження негативних процесів і явищ у колективі.

Методи розвитку позитивних явищ:

• методи підвищення соціально-виробничої активності (новаторство, обмін досвідом, моральне стимулювання, розвиток соціальних потреб і інтересів);

• для об’єднання колективу використовують методи соціального спадкування (зберігання і розвиток соціально-виробничих традицій у колективі - професійні свята, конкурси на звання кращого за професією, почесті передовиків);

• метод зміни соціального статусу професії - спрямований на підвищення соціальної ролі даної професії, що викликає почуття гордості і змушує дорожити обраною професією;

• соціально-політичні методи - формування ідейної впевненості, патріотичної активності (політична пропаганда і агітація, контроль за діяльністю адміністрації).

Методи, спрямовані на обмеження негативних процесів і явищ:

• метод соціальної профілактики - цивільне спостереження за членами колективу з небезпечними тенденціями поведінки, взяття на поруки, попередження, переключення інтересів на трудову діяльність;

• дисциплінарна поміч - обговорення непристойної поведінки працівників на зборах і в громадських організаціях, застосування відповідних санкцій;

• захист соціальних інтересів - виступи, лекції органів правопорядку, забезпечення консультацій з юридичними органами.

4) Методи управління індивідуально-особистісною поведінкою.

• методи стимулювання працівника за результатами його праці (нагородження грамотами, орденами, присудження почесних звань);

• метод переконань (використовуються лекції, бесіди, логічні і психологічні докази, роз’яснення).

• метод особистого прикладу;

• метод впливу - використовується в конфліктних ситуаціях для безпосереднього впливу на волю і почуття працівника;

• метод примусу - використовується для працівників, що не виконують своїх обов’язків (догана, зменшення суми або позбавлення премії, зниження в посаді, звільнення з роботи).