Тема 2. Основні і оборотні фонди аграрних підприємств Логіка викладення матеріалу

1. Сутність фондів аграрних підприємств.

2. Характеристика основних фондів аграрних підприємств.

3. Характеристика оборотних фондів аграрних підприємств.

1. Сутність фондів аграрних підприємств

Сільськогосподарське виробництво здійснюється тільки за наявності фондів, насамперед виробничих.

Фонди підприємства – це матеріальні та грошові ресурси, які перебувають у розпорядженні підприємства. Виробничі фонди складаються із засобів виробництва. Фонди невиробничого призначення (житлові будинки, дитячі садки, бази відпочинку, будинки культури тощо) використовуються для невиробничих потреб, фонди житлово-комунального господарства і побутового обслуговування, освіти, охорони здоров’я, фізичної культури і соціального забезпечення.

Фонди підприємства

Виробничі

Невиробничого призначення

Основні невиробничі

Оборотні невиробничі

Продуктивні

Обігу

основні виробничі

Оборотні виробничі

Схема. Склад фондів підприємства

Основні і оборотні фонди (або основний і оборотний капітал) є основою виробництва продукції (послуг).

Оборотний капітал складається з оборотних фондів та фондів обігу.

2. Характеристика основних фондів аграрних підприємств

До основних фондів належать матеріально-речові елементи виробничих фондів, з наступними ознаками:

• виконують роль засобів праці;

• беруть участь у багатьох виробничих циклах;

• переносять вартість на продукцію частинами;

• зберігають у виробництві свою натуральну форму.

Залежно від цільового призначення основні фонди поділяють на дві групи:

• основні виробничі фонди; (беруть безпосередню участь у процесі виробництва і формуванні собівартості та вартості продукції)

• основні невиробничі фонди (не беруть участі в процесі виробництва).

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 (П(С)БО 7) до основних засобів відносять матеріальні активи, які підприємство утримує і використовує з метою одержання певної господарської вигоди, строк корисного використання (експлуатації) яких – більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Основні засоби відображають в активі балансу в розділі 1 “Необоротні активи” за первісною і залишковою вартістю.

Первісна вартість – це фактична вартість їх придбання або фактичні витрати на створення даних засобів (наприклад, витрати на будівництво виробничих будівель, споруд, на формування основного стада, робочої худоби тощо)

Залишкова вартість – це вартість основного засобу, одержана як результат від різниці його первісної вартості і суми зносу – нарахованої амортизації з початку корисного використання основного засобу. Залишкова вартість основних засобів також відображається в балансі підприємства і включається в його підсумок.

Основні виробничі фонди можна оцінювати в натуральних і вартісних показниках.

Згідно із класифікацією основні виробничі фонди розподіляються наступним чином:

• машини і устаткування;

• споруди (мости, свердловини, тунелі);

• транспортні засоби;

• виробничий інвентар;

• робоча і продуктивна худоба;

• будівлі (виробничі і господарські);

• інструменти і пристрої;

• господарський інвентар;

• багаторічні насадження;

• інші основні засоби.

Взагалі на основі даних про первісну вартість основних виробничих фондів визначають по кожному підприємству такі економічні показники:

- фондооснащеність – відношення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь.

- фондоозброєність – відношення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві.

В умовах ринкових відносин особливо актуальним є підвищення економічної ефективності використання основних виробничих фондів. Аграрному підприємству потрібно знати якою ціною виробляється валовий продукт, скільки авансованих засобів, у тому числі основних фондів брало участь у його створенні:

• фондовіддача – це відношення вартості виробленої продукції до первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів с.-г. призначення ; відображує кількість продукції, що припадає на 1 грн основних виробничих фондів і розраховуються як відношення обсяг продукції ділимо на основні виробничі фонди.

• фондомісткість (фондоємкість) – це відношення вартості основних виробничих фондів до вартості виробленої валової продукції. Фондомісткість є оберненим показником фондовіддачі.

У процесі виробництва основні виробничі фонди зношуються фізично (матеріально) та економічно (морально). Розрізняють дві форми фізичного і морального зношення. Перша форма фізичного зношення виникає в процесі використання засобів праці, коли їх робочі органи внаслідок тертя втрачають свої якості, деформуються та руйнуються. Друга – пов’язана з недовикористанням засобів праці, коли під дією природних і часового факторів металеві вузли і механізми машин і знарядь іржавіють, а пластмасові частини і гума «старіють». Внаслідок фізичного зношення знижується продуктивність засобів праці і зрештою вони стають непридатними для використання. Є два види зношування:

• фізичне – це матеріальне зношування машин, інструментів, будівель, споруд та інших засобів праці під час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання. У результаті фізичного зношування засоби праці втрачають свою вартість. З економічного погляду фізичне зношування є перенесенням частини вартості засобів праці на вироблений продукт, що дорівнює розміру втраченої споживної вартості.

• моральне – це передчасна втрата основними фондами їхньої вартості або її зменшення.

У результаті зношення виробничих засобів втрачається їх вартість і споживна вартість, цим і зумовлюється необхідність їх відтворення. Відтворення основних засобів – це процес їх виробничого використання, зносу, амортизації, підтримки в робочому стані через здійснення ремонтів і відновлення в натурі. Особливо важливе значення в механізмі відтворення основних засобів має амортизація, оскільки вона, з одного боку, є елементом виробничих витрат, що включається до собівартості продукції, а з іншого - є джерелом коштів для відновлення основного засобу. Водночас амортизація відображає специфіку руху його вартості і розглядається як важливий важіль управління процесом відтворення.

Амортизація – це економічний процес, що кількісно відображає втрату основними засобами своєї вартості, яка амортизується, та її систематичний розподіл (перенесення) на заново створений продукт (виконану роботу, надану послугу) протягом строку їх корисного використання.