3. Сутність, класифікація та характеристика методів менеджменту

Для ефективної роботи необхідні знання щодо інформації про навколишнє середовище, її ресурси і технологічні процеси. Для цього потрібно володіти арсеналом засобів здійснення операцій. У перекладі з древньогрецької мови такі засоби називаються “метод”. У звичайних словниках метод перекладається як технічний прийом, інструмент, процедура або дослідження.

Взагалі, якщо управління розглядати як специфічний вид трудової діяльності, то метод управління можна визначати у двох аспектах: перший - це сукупність прийомів впливу на об’єкт управління; другий - засіб здійснення управління як специфічного виду діяльності.

До методів менеджменту відносяться засоби і прийоми, що забезпечують:

• рішення функціональних завдань управління, процес підготовки прийняття управлінського рішення. Вирішуються завдання управління, що входять до складу функцій - планування, обліку, аналізу, контролю. Ці функції не пов’язані з безпосереднім впливом на поведінку людини.

• рішення завдань управління, безпосередньо пов’язаних з прийняттям і виконанням управлінського рішення. Це методи прямого впливу на людину, під дією яких відбувається зміна характеру діяльності. Відноситься до функцій - організації, стимулювання і регулювання.

• процес впливу керівника на працівника за допомогою системи влади і лідерства.

Методи менеджменту являють собою засоби і сукупність прийомів цілеспрямованого впливу на людей у процесі їхньої спільної праці, спрямованого на досягнення поставлених перед ними цілей.

Кваліфікація керівника і менеджерів є одним з основних умов успіху застосування методів менеджменту.

У теперішній час використовується багато математичних методів. Найбільш часто в процесі прийняття рішень використовуються такі кількісні методи: теорії імовірності, використовуються для визначення раціональних рішень в умовах невизначеності; методи імітації, що є методами проб і помилок і дозволяють відтворити реальні явища і визначити результати різноманітних дій;

• методи програмування, за допомогою яких можна знайти оптимальні кількісні рішення для дуже складних завдань;

• методи планування, які забезпечують розподіл ресурсів таким чином, щоб у встановлений термін досягти поставленої цілі.

Спрямованість методів менеджменту завжди орієнтована на об’єкти управління (колективи підприємств, окремих працівників). Вплив на потреби і інтереси людини або колективу може бути у двох аспектах: позитивному (мотивація) і негативному (санкції). Зміст методів менеджменту характеризує засіб впливу на людей. За змістом засоби впливу підрозділяються на три групи: адміністративні методи, економічні методи та соціально-психологічні методи.

1. Адміністративні методи це сукупність засобів і прийомів прямого управлінського впливу на організаційні відносини між працівниками в процесі функціонування системи (виробництва, надання послуг) з метою управління її станом відповідно до умов, що змінюються.

Вважається, що адміністративні методи являють собою сукупність засобів по здійсненню примусово-розпорядницького впливу за допомогою лідерства, впливу і влади. Ці методи впливають як на первинні, так і на вторинні потреби людини. За допомогою адміністративних методів керівник здійснює прямий вплив на працівників. Отже, адміністративні методи проявляють себе через здійснення стабілізуючого і розпорядницького регулювання.

Стабілізуюче регулювання, здійснюється за допомогою дотримання керівником і працівниками регламентуючих документів, норм, вимог (організаційне регламентування). В основі лежать посадові інструкції, що визначають повноваження працівників, правила внутрішнього розпорядку, технологічні інструкції, що визначають порядок виконання робіт. Дія цих методів орієнтована на свідоме дотримання встановленої дисципліни праці, розпорядку роботи та на необхідність чіткого виконання посадових обов’язків.

Крім регламентування застосовується метод впливу, що заснований на нормуванні (нормативи часу, чисельності, виробітку). Застосовувані керівництвом норми повинні об’єктивно і справедливо відбивати умови поведінки працівників підприємства (організаційне нормування).

Метод інструктування працівників полягає в поясненні ситуації, що склалася, роз’ясненні поставленого завдання і напрямків його розв’язання, вказівки щодо можливих складнощів, застереження від можливих помилок тощо (організаційно-методичне інструктування).

Розпорядницьке регулювання здійснюється за допомогою методів розпорядницького впливу. Ці методи використовуються при прийнятті і реалізації управлінських рішень. Сила їх впливу підкріплюється за допомогою влади і лідерства. Використовуються директиви, постанови, накази, вказівки, розпорядження, резолюції тощо. Використання влади і лідерства здійснюється за допомогою функції стимулювання.

Будь-який з перерахованих методів підлягає обов’язковому виконанню. Невиконання призводе до застосування санкцій у вигляді визначеного покарання, тобто застосування певної влади.

Дія методів організаційно-дисциплінарного характеру спрямована на:

• оформлення організаційної документації по прийнятому рішенню і доведенню її до виконавців;

• роз’яснення змісту управлінського рішення і постановку конкретних завдань перед виконавцем;

• конкретизацію завдань по ухваленому рішенню з внесенням коригувань у його зміст;

• розподіл ролей у процесі виконання рішення і затвердження системи відповідальності по даному рішенню;

• організацію контролю за ходом виконання управлінського рішення;

• організацію практичної оцінки виконання рішення.

Отже, функція організації пов’язана з процесом розподілу і делегування повноважень у структурі апарата управління, а також установлення управлінських відносин між людьми.

2. Економічні методи - сукупність прийомів, засобів, що забезпечують використання об’єктивних економічних законів і інтересів у діяльності організації на основі товарно-грошових відносин з метою досягнення її цілей.

У систему економічних методів входять наступні поняття та категорії: ціна, кредит, фінанси, прибуток, економічні стимули (зарплата, премії), податки, бюджет, плани. Отже, дія економічних методів ґрунтується на використанні економічних законів та інтересів, які дозволяють планомірно, ритмічно організовувати виробничу діяльність і прямо або опосередковано стимулювати колектив чи окремих виконавців. Відповідно, економічні методи забезпечують регулювання процесів виробництва і розподілу за допомогою використання економічних важелів: собівартості, ціноутворення, заробітної плати, фонду матеріального заохочення, прибутку та інших.

На відміну від адміністративних, економічні методи довготривало та поступово діють на об’єкт управління, скеровуючи його в бажане русло за допомогою матеріальних стимулів та інтересів окремих виконавців або цілих колективів.

Ціни - дозволяють стимулювати виробництво необхідної продукції по кількості і якості, досягти фінансової стабілізації, сприяють структурним змінам в організації, активізують інвестиційний і інноваційний види діяльності.

Фінанси, як засіб досягнення максимального достатку організації, впливають на працівників шляхом одержання і використання централізованих і децентралізованих коштів.

Кредит виступає як засіб тимчасової передачі коштів, товарів і інших цінностей на умовах повернення (плати за кредит) і впливає на працівників аналогічно фінансам.

Економічні стимули базуються на використанні матеріальних стимулів (тарифних ставок, посадових окладів, доплат, премій тощо).

Податки - сприяють регулюванню взаємовідносин держави з фізичними і юридичними особами. Одночасно податки виступають основним джерелом оформлення і поповнення дохідної частини бюджету держави.

Бюджет, як основний вираз збалансованості прибутків і витрат за конкретний період, дозволяє впливати на процеси зменшення витрат при виробничо-господарській діяльності, знаходити шляхи збільшення прибутків, створювати режим економії.

Необхідно зазначити, що кількість, види та форми бюджетів кожна організація обирає для себе самостійно, залежно від типу внутрішньої організації, профілю та видів діяльності, форми власності, спеціалізації, розміру, етапу життєвого циклу, особливостей середовища функціонування, стадії впровадження та застосування бюджетної системи та інших чинників.

Прибуток як кінцевий результат і ціль виробництва (діяльності) є також головним джерелом формування фондів (економічного стимулювання, фонду нагромадження та соціального розвитку), а отже, прибуток виступає як основний оцінюючий показник діяльності. Також обов’язково потрібно враховувати рентабельність виробництва.

Відмітною рисою економічних методів є їх кількісне вимірювання Встановлено, що частка економічних методів у загальних методах управління у перехідний період складає близько 40-45%.

3. Соціально-психологічні методи - це засоби впливу на колективи людей, засновані на використанні наукових досягнень соціальної і загальної психології в управлінні виробництвом.

Соціально-психологічні методи засновані на міжособистісних відносинах, потребах у самоповазі, особистих досягненнях, повазі з боку оточуючих, визнанні, реалізації своїх потенційних можливостей і зростанні як особистості. Вище керівництво повинно підтримувати підприємницькі ініціативи працівників і гарантувати розширення можливостей їх найбільш ефективної діяльності. Наділені повноваженнями працівники повинні відповідати за конкурентноздатність підприємства і власне удосконалення. Соціально-психологічні методи менеджменту доцільно аналізувати в двух аспектах:

1. Соціальні методи менеджменту - спрямовані на формування поведінки людей шляхом впливу на основні моменти їхньої діяльності (потреби, ідеали, інтереси, цілі, пристрасті тощо). По своїй спрямованості соціальні методи менеджменту діляться на: