3. Морально – правові засади зу «Про судоустрій і статус суддів»

Для ефективного функціонування судової системи кадри, котрі приходять до цієї системи працювати, мають бути високопрофесійними та відповідати всім вимогам, які суспільство висуває до суддів. Беззаперечно важливими складовими, які характеризують кандидата на посаду судді, є його кваліфікація, особисті та моральні якості, які разом дають змогу визначити: чи може особа займати таку відповідальну посаду та здійснювати правосуддя.

Процедура виявлення особистих, моральних, психологічних характеристик якостей кандидата на посаду судді існує в багатьох демократичних країнах і разом з перевіркою кваліфікації кандидата забезпечує формування високопрофесійного суддівського корпусу. Окрім цього, положення про моральні та особисті якості як судді, так і кандидата на посаду судді закріплені у багатьох міжнародних нормативно-правових актах.

Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН 40/32 та 40/146 від 29 жовтня та 13 листопада 1985 р. [7], не зачіпають питання суддівської етики, але вказують на те, що принцип незалежності судової влади вимагає справедливого розгляду справ, забезпечення прав сторін і відповідної поведінки та дій суддів. Загальна (Універсальна) хартія судді, ухвалена 17 листопада 1999 р. Центральною Радою Міжнародної Асоціації Суддів в Тайпеї (Тайвань) [8], встановлює, що суддя має ефективно та старанно виконувати свої обов’язки без будь-яких невиправданих затримок, а також суддя не повинен займатися будь- якою іншою діяльністю, публічною чи приватною, оплачуваною чи безоплатною, якщо вона не є повністю сумісною з його обов’язками та статусом судді. Наступним важливим кроком у глобальній тенденції уніфікації 191 та кодифікації правил судової етики стало прийняття Бангалорських принципів поведінки суддів, які були схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 р. [9]. Цей нормативно-правовий акт визначив суддів як активних суб’єктів, які мають самостійно підтримувати високі стандарти у сфері відправлення правосуддя. Рекомендація щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки Комітету міністрів Ради Європи № R (94)12 від 17 листопада 2010 р. [10] також містить ряд вимог, які направлені безпосередньо до суддів і спрямовані на забезпечення дотримання норм суддівської етики в діяльності суддів.

Таким чином, міжнародні нормативно-правові акти визначають загальні вимоги щодо особистих та моральних якостей суддів, а їх деталізація, порядок запровадження та апробація на національному рівні – це вже завдання державних органів та безпосередньо суддів.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не визначає переліку особистих і моральних якостей, якими має володіти кандидат на посаду судді. Після аналізу зазначеного Закону можна дійти висновку лише про те, що кандидат повинен мати належний рівень особистих та моральних якостей (ст. 70).

Найбільш детально рівень особистих та моральних якостей, яким повинен відповідати кандидат на посаду судді, визначено у законодавстві Англії. Комісія з питань суддівських призначень у Сполученому Королівстві Великобританії і Північної Ірландії встановила п’ять головних критеріїв і ключових якостей, необхідних для обіймання суддівських посад. До них належать:

(1) інтелектуальні якості (здібності):

(а) високий рівень кваліфікації в обраній сфері чи професії,

(б) уміння швидко сприймати та аналізувати інформацію,

(в) належний рівень знань про право та його фундаментальні принципи, чи здатність, за потреби, набувати такі знання;

(2) особисті якості:

(а) чесність та розумова незалежність,

(б) здатність до обґрунтованого судження,

(в) рішучість,

(г) об’єктивність,

(д) уміння та готовність навчатися та професійно вдосконалюватися;

(3) здатність до розуміння та справедливого поводження:

(а) вміння поводитися з кожним з повагою та чутливістю, незважаючи на походження,

(б) готовність терпеливо та ввічливо вислуховувати;

(4) авторитетність (владність) та комунікативні навички:

(а) уміння зрозуміло і стисло роз’яснювати всім, кого це стосується, процес та будь-які винесені рішення,

(б) уміння надихати на прояв поваги та впевненості,

(в) уміння утримувати авторитет у разі оспорювання, піддавання сумніву;

(5) ефективність (продуктивність): (

а) уміння працювати швидко та під тиском,

(б) уміння ефективно організувати час та швидко виносити чітко обґрунтовані судові рішення,

(в) уміння конструктивно працювати з іншими (зокрема, мати навики лідерства та управління, коли потрібно) Таким чином, визначити повний перелік моральних та особистих якостей кандидата на посаду судді, яким будуть враховані всі варіанти життєвих ситуацій, неможливо.

Щодо Зу про судоустрій і статус суддів

Щодо незалежності судді

Стаття 47. Незалежність судді

1. Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя е незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

2. Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.

3. Суддя має право звернутися з повідомленням про загрозу його незалежності до Ради суддів України, яка зобов'язана невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за участю судді та вжити необхідних заходів для усунення загрози.

4. Незалежність судді забезпечується:

1) особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення;

2) недоторканністю та імунітетом судді;

3) незмінюваністю судді;

4) порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення;

5) забороною втручання у здійснення правосуддя;

6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом;

8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;

9) функціонуванням органів суддівського самоврядування;

10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту;

11) правом судді на відставку.

5. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

6. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Суддя як носій судової влади виконує свою діяльність незалежно від законодавчої чи виконавчої влади. Судді під час здійснення судочинства незалежні та підпорюються лише закону. їх гарантії незалежності можна класифікувати на процесуальні, правові, організаційні й матеріальні.

Процесуальні гарантії:

1) передбачена законом процедура здійснення судочинства;

2) таємниця прийняття судового рішення й заборона її розголошення. Вони закріплені у процесуальному законодавстві.

Правові гарантії:

1) заборона під загрозою відповідальності за втручання у справляння судочинства;

2) відповідальність за неповагу до судді чи суду;

3) недоторканність суддів.

Організаційні гарантії:

1) установлений законом порядок формування суддівського корпусу, призначення і звільнення суддів з посади;

2) право судді на відставку;

3) суддівське самоврядування.

Матеріальні гарантії:

1) стабільна й висока матеріальна винагорода за роботу;

2) заборона зменшення рівня матеріальної винагороди суддям і вимога переглядати її рівень у зв'язку з рівнем соціально-економічного розвитку держави;

3) належне соціальне, медичне, побутове, житлове забезпечення суддів.

Принцип незалежності суддів передбачає незалежність: (а) віл впливу й думки різних органів державної влади й управління, посадових осіб, громадських організацій, партій чи рухів, засобів масової інформації, окремих громадян; (б) від вищих судів; (в) від висновків слідчого, прокурора та інших осіб; (г) у самому суді, зокрема, незалежність народних засідателів і присяжних від суддів, а суддів - від головуючого (тобто можливість кожного з суддів і народних засідателів вільно брати участь у дослідженні доказів, обговоренні і прийнятті рішень за своїм переконанням, їх непідзвітність будь- кому); (д) суддя не зобов'язаний давати будь-які пояснення по суті розглянутих справ або справ, які знаходяться у його провадженні, а також давати ЇХ будь-кому для ознайомлення не інакше як у випадках і порядку, передбачених законом.

Незмінність судді встановлена законом з метою забезпечення прийняття судом законного рішення, щоб кожен, хто є учасником судового провадження, не був позбавлений права на справедливий суд. Незмінність складу суду багато в чому забезпечує спокійне й прискіпливе дослідження кожним із суддів обставин справи і наданих суду доказів та прийняття завдяки цьому обгрунтованого рішення.

Водночас, слід зауважити, що в деяких випадках конкретний суддя може втратити можливість продовжувати участь у засіданні через нездолані обставини (тривала хвороба судді, його смерть, обставини, що виключають участь судді в розгляді справи, тощо), що вимагає заміни цього судді іншим суддею, яка проводиться за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за принципом ймовірності з додержанням черговості та наявності у кожного із суддів проваджень (див. ч. З ст. 35 КПК). Якщо ж суддя не може продовжувати участь у судовому засіданні тимчасово (нетривала поїздка з поважних причин до рідних, короткочасне захворювання тощо), то закон не обмежує керівників суду у виборі рішення: залежно від ситуації такий суддя може бути замінений, хоча такий варіант мало сприяє здійсненню ефективного правосуддя, а в іншому випадку в засіданні може бути оголошена перерва, після якої розгляд справи продовжується. Практика судочинства віддає рішучу перевагу другому варіанту

Ст 57 Присяга судді

1. Особа, призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді такого змісту:

"Я, (ім’я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя".

2. Суддя складає присягу під час урочистої церемонії у присутності Президента України. До участі в церемонії запрошуються Голова Верховного Суду, Голова Ради суддів України, Голова Вищої ради правосуддя та Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

3. Текст присяги підписується суддею і зберігається в його суддівському досьє.

У ч. 2 ст. 127 Конституції України міститься положення, за яким від суддів вимагається утримання від:

• а) будь-якої участі у політичній або профспілковій діяльності, отримання якого-небудь представницького мандата;

• б) обіймання будь-яких інших оплачуваних посад, виконання іншої оплачуваної роботи, крім наукової, викладацької та творчої.

• Частиною 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також передбачені обмеження політичних прав суддів. Зокрема, установлюється, що суддя не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках

Як говорити Щодо суддів Конституційного Суду встановлюються певні обмеження і заборони, які зводяться до визначення у законодавстві переліку занять і дій, які є несумісними із зайняттям посади судді Конституційного Суду. Як правило, в конституціях і законах передбачається неможливість суміщення посади судді Конституційного Суду з наступними видами діяльності:

- зайняттям державних і громадських посад;

- представницьким мандатом (депутата парламенту чи місцевих органів влади);

- політичною діяльністю (це може полягати в забороні щодо членства в політичних партіях і рухах, участі у передвиборчій боротьбі, веденні політичної пропаганди чи агітації, матеріальної підтримки політичних сил, зайняття посад в партійних органах тощо);

- зайняттям підприємницькою та іншою оплачуваною діяльністю, крім викладацької, наукової та творчої діяльності, зайняття якою не повинно перешкоджати виконанню функцій судді Конституційного Суду;

- представництвом інтересів інших осіб (крім законного представництва) в судах та інших органах;

- наданням консультацій іншим особам з питань, що прийняті до розгляду Конституційним Судом і рішення щодо яких не прийнято.

   В Україні, відповідно до вимог частини 2 статті 16 Закону “Про Конституційний Суд України”, судді Конституційного Суду України не можуть належати до політичних партій та профспілок, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

   Судді Конституційного Суду України не мають також права публічно висловлювати свою думку з питань, що стосуються провадження у Конституційному Суді України щодо тих справ, у яких Конституційним Судом України не прийнято рішення чи дано висновок.

Тому в питанні вирішення рівня особистих та моральних якостей Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, яка займається добором кандидатів на посаду судді, необхідно керуватися ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка вказує, що питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, який затверджується з’їздом суддів України та ст. 12 Кодексу професійної етики судді, що затверджено V з’їздом суддів України 24 жовтня 2002 р. [13], доки не буде прийнята нова редакція зазначеного Кодексу. Згідно з цією статтею суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. Також проектом Кодексу суддівської етики, який може бути затверджено найближчим з’їздом суддів України, вже ширше і чіткіше визначено, яким саме моральним та особистим якостям має відповідати суддя.

Тому Вищій кваліфікаційній комісії суддів України необхідно з моменту набрання законної сили Кодексу суддівської етики керуватися положеннями193 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та новим Кодексом суддівської етики при визначенні моральних та особистих якостей кандидата на посаду судді під час проведення добору кандидатів.

Окрім цього, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не потрібно забувати про загальні норми, передбачені для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, під час виконання ними службових повноважень, встановлені у Законі України «Про правила етичної поведінки» [14].

Також важливим кроком, спрямованим на запобігання випадкам потрапляння на суддівські посади осіб, які мають низький рівень моральних та особистих якостей, а також порушують норми суддівської етики, є позиція, викладена у роботі В.В. Городовенка «Проблеми становлення незалежної судової влади» [15, с. 159]. Автор пропонує внести зміни до чинного на той час законодавства про те, що на посаду судді може бути рекомендована особа, яка не скоювала проступків, що порочать її. Якщо застосувати вказану ідею до наших реалій,

то пропонуємо внести зміни до частини другої ст. 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та доповнити її таким пунктом: «Не можуть бути рекомендовані на посаду судді громадяни: … (4) які скоювали проступки, що порочать їх». На це положення, на нашу думку, доцільно звернути увагу нині діючій Конституційній Асамблеї, яка функціонує з метою підготовки законопроектів про внесення змін до Конституції України, та запропонувати викласти частину третю ст. 127 Конституції України [16] в такій редакції: «На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років, володіє державною мовою та не скоював проступків, що порочать його».

Встановлюючи рівень особистих і моральних якостей, потрібно звернути увагу на критерії, за якими визначають та оцінюють їх. На нашу думку, досить вдало запропоновані критерії визначення та оцінки особистісних якостей у роботі Л.М. Москвич «Статус суддів: теоретичний та порівняльно-правовий аналіз» [20, с. 182]. На думку автора, оцінити професійно важливі якості та здібності можна за допомогою кваліфікаційних, об’єктивних та психологічних критеріїв.

Кваліфікаційні критерії відображаються у певних документах: про отриману освіту, перепідготовку і підвищення кваліфікації, спеціалізацію тощо.

Об’єктивні критерії відображають ефективність праці з використанням кількісних і якісних (оціночних) характеристик.

Висновки. Таким чином, в Україні проходить етап створення нового механізму добору кандидатів на посаду судді. Важливим елементом добору кандидатів для формування високопрофесійного корпусу суддів є встановлення належного рівня моральних та особистих якостей, яким має відповідати потенційний суддя. У процесі здійснення визначення рівня моральних та особистих якостей відіграють важливу роль Вища кваліфікаційна комісія суддів України та Вища рада юстиції. Це питання на зазначеному етапі знаходиться у процесі становлення, а тому потребує подальшої розробки не тільки державними органами, а й безпосередньо суддями під час проведення конференцій, круглих столів, семінарів. Щоб досягнути належного рівня моральних та особистих якостей судді, як показує практика розвинених демократичних держав світу, потрібне не одне десятиріччя кропіткої роботи як законодавчих органів, так і органів суддівського самоврядування.