2. Морально-етичний зміст рівності перед законом і судом.

1. Рівність перед законом і судом - це правове положення, згідно з яким не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками.

Система ознак особи, визначена ст. 24 Конституції, у ч. 1 ст. 10 КПК розширена за рахунок включення до неї таких ознак, як громадянство, освіта, рід занять. Іншими ознаками, про які йдеться у цій нормі, є місце роботи, займана посада, сімейний стан, коло осіб, з якими особа підтримує стосунки, стан здоров'я тощо.

Гарантована Конституцією рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод (п. 2.1 Рішення КС від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012) у справі за конституційним зверненням громадянина Трояна Антона Павловича щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції (справа про рівність сторін судового процесу).

2. Статті 21, 24 та п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції; Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року (ст.ст. 1, 2, 7); МПГПП від 16 грудня 1966 року (ст. 14, ст. 26), ЄКПЛ (ст. 14); Протокол № 12 від 4 листопада 2000 року до ЄКПЛ (ст. 1); ст. 10 КПК; ст. 9 Закону від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів".

3. У кримінальному провадженні зміст цієї засади розкривається через такі положення:

o рівність, яка закріплена у розглядуваній нормі-засаді, передбачає, по-перше, рівність усіх учасників кримінального провадження перед законом; по-друге, рівність перед судом; по-третє, рівність їхніх процесуальних прав, незалежно від будь-яких ознак особи;

o рівність громадян перед законом означає, що під час досудового розслідування, судового розгляду і перегляду рішень суду до кожного із учасників застосовується одне й те ж кримінальне і кримінальне процесуальне законодавство, а кримінальне провадження як в окремих стадіях, так і в цілому здійснюється у однаковому порядку;

o під рівністю громадян перед судом розуміють те, що усі вони мають нести відповідальність перед судами, що утворюють систему, визначену Законом від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів". При цьому ніхто із учасників кримінального провадження не повинен зазнавати обмежень чи користуватися привілеями за тими чи іншими ознаками;

o іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України;

o положення цієї засади про рівність прав учасників кримінального провадження перед судом поширюється і на досудове розслідування, оскільки від самого його початку воно здійснюється під контролем суду в особі слідчого судді;

o суд не має права без належних на це правових підстав ні обмежувати процесуальні права окремих учасників судового розгляду, ні надавати пільги для використання кимось із них додаткових прав;

o у разі повідомлення про підозру народному депутату України і судді у вчиненні кримінального правопорушення вони наділяються однаковими правами з іншими особами, яким повідомлено про підозру, і на них покладаються такі самі обов'язки.

4. Винятки із засади:

o в частині притягнення до кримінальної відповідальності встановлені Конституцією щодо Президента України (ст. 111), депутатів ВР (ч. 3 ст. 80), суддів (ч. 3 ст. 126) та законами від 17 листопада 1992 року "Про статус народного депутата України" (ст. 27) і від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (ст. 48);

o особами, які під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями, є неповнолітні (ч. 10 ст. 31, гл. 38 КПК); особи з розумовими вадами (гл. 39 КПК) і фізичними вадами. Додатковими гарантіями осіб з фізичними вадами є: пред'явлення в їхніх інтересах прокурором цивільного позову (п. 12 ч. 2 ст. 36, ч. 3 ст. 128 КПК); забезпечення обов'язкової участі захисника з моменту встановлення цих вад (п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК; ознайомлення з протоколом у присутності захисника (законного представника) (ч. 5 ст. 104 КПК);

o особливий порядок кримінального провадження застосовується щодо: народного депутата України; судді КС, професійного судді, а також присяжного засідателя на час здійснення ними правосуддя; кандидата у Президенти України; Уповноваженого ВР з прав людини; Голови Рахункової палати, його першого заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової палати; депутата місцевої ради; адвоката; Генерального прокурора України, його заступника (ч. 1 ст. 480 КПК). Порядок кримінального провадження щодо зазначених осіб регламентований гл. 37 КПК і передбачає надання їм додаткових гарантій для безперешкодної реалізації професійних (посадових) функцій;

o додатковою гарантією від незаконного притягнення до кримінальної відповідальності є встановлене у ч. 9 ст. 31 КПК положення щодо розширеного складу суду і підвищених вимог щодо професійної компетентності суддів, які здійснюють судовий розгляд і перегляд судових рішень стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону від 16 грудня 1993 року "Про державну службу"1, та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців;

o додаткові гарантії встановлені кримінальним процесуальним законом і для осіб, яким відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і які через те, що ці відомості захищені законом, не можуть бути допитані як свідки (ч. 2 ст. 65 КПК), а допитувані мають право не відповідати на запитання з приводу таких обставин (ч. 8 ст. 224 КПК).