8. Морально-етичні основи змагальності сторін та свободи в поданні ними суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

1. Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - це правове положення, згідно з яким двом рівноправним сторонам (обвинувачення і захисту) забезпечується можливість брати активну участь у дослідженні обставин кримінальної справи перед незалежним арбітром - судом, який не може здійснювати інших функцій, крім функції правосуддя.

2. Пункт 4 ч. 3 ст. 129 Конституції, ст. 22 КПК

3. Засада змагальності складається із окремих правових положень, одні із яких мають загальний для всієї процесуальної системи характер, інші -стосуються досудового провадження або провадження у судових стадіях.

Загальні положення засади змагальності:

o ніхто не може бути суддею у власній справі;

o розмежування у суді 3 кримінальних процесуальних функцій (обвинувачення, захисту і правосуддя);

o виконання кожної із функцій органами, незалежними один від одного;

o рівність прав сторін і підтримання судом рівного становища сторін протягом всього часу кримінального провадження;

o панівне становище суду;

o заборона на вирішення судом з власної ініціативи спірних питань, що виникають між сторонами;

o суду забороняється виходити за межі пред'явленого обвинувачення;

o передбачена законом можливість потерпілого і обвинуваченого скористатися допомогою відповідно представника і захисника своїх прав;

o сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених законом;

o суд створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Положення засади змагальності, що діють під час досудового розслідування:

o вирішення слідчим суддею питання про надання дозволу на застосування органами досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження щодо підозрюваного; примусове залучення особи для проведення психіатричної експертизи тощо;

o контроль слідчого судді за прийняттям органами досудового розслідування процесуальних рішень, в яких відображається рух справи, наприклад, про зупинення досудового розслідування, про закриття кримінального провадження тощо;

o вирішення слідчим суддею питання про надання дозволу на провадження окремих процесуальних дій, наприклад, огляду, обшуку, слідчого експерименту в житлі чи іншому володінні особи.

Положення засади змагальності, що діють в судових стадіях:

o обов'язкова участь сторін під час провадження у справі, здійснюваного В суді;

o вирішення судом клопотань, заявлених сторонами;

o право представників сторін обвинувачення і захисту брати участь в судових дебатах.

4. Винятків із цієї засади немає. Відмова сторони захисту від здійснення захисту, а прокурора - від обвинувачення не є винятками із засади.

Безпосередність дослідження показань, речей і документів

1. Безпосередність дослідження показань, речей і документів - це правове положення, згідно з яким на суддів покладається обов'язок вирішувати кримінальну справу не за паперами, наданими сторонами, а, головним чином, на підставі тою, що кожному судді самому безпосередньо доведеться почути, побачити і з'ясувати у судовому засіданні.

Показання, речі і документи, подані суду сторонами обвинувачення і захисту, підлягають безпосередньому дослідженню у судовому засіданні. Безпосередність дослідження доказів покликана сприяти переконанню присутніх в залі суду у справедливості процедури судового розгляду і його результатів, а також забезпечує право обвинуваченого на допит свідків і дослідження речових доказів, документів перед незалежним та неупередженим судом.

2. Стаття 23 КПК.

3. Зміст засади розкривається через такі положення:

o правильне і справедливе вирішення кримінальної справи може бути забезпечене тільки в тому випадку, коли суддя сприйме інформацію не з чужого голосу, а, насамперед, - із джерела відповідної інформації, тобто з'ясує обставини кримінального провадження із доказів, отриманих із "перших рук";

o суд повинен слухати справу у незмінному складі від початку до кінця (див. ст.ст. 319-320 КПК);

o письмові матеріали досудового розслідування мають для судового розгляду попередній характер;

o не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Докази, зібрані сторонами під час досудового розслідування, не можуть покладатися в основу вироку суду. Виняток становлять ті випадки, коли докази у стадії розслідування отримані в умовах судової процедури із забезпеченням права сторони захисту на перехресний допит;

o суд, до якого кримінальна справа направлена за підсудністю, зобов'язаний розпочати судовий розгляд спочатку;

o сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед судом;

o дослідження обставин справи відбувається шляхом судоговоріння. Під час судового засідання повинні бути продемонстровані й обговорені (досліджені) документи і предмети, а також оголошені письмові докази;

o всі учасники судового розгляду спілкуються із судом усно;

o письмові матеріали обов'язково оголошуються. 4. Винятками із засади є такі положення:

o матеріали, отримані під час досудового розслідування, можуть бути оголошені в судовому засіданні, але лише з метою пред'явити свідкам їхні попередні свідчення. ЄСПЛ вирішив, що визнання судом допустимості оголошення протоколів зі стадії розслідування з єдиною метою пред'явити свідкам їхні попередні свідчення не можна вважати порушенням ст. 6 ЄКПЛ ("Ninn-Hansen v. Denmark");

o склад суду може змінюватися, але суддя, який вступає у справу замість того, що вибув, повинен мати право на безпосереднє дослідження показань, речей, документів, досліджених до його вступу;

o можуть не досліджуватися у судовому засіданні докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, якщо з цим погодилися учасники судового провадження (ч. 3 ст. 349 КПК);

o за письмовими матеріалами досудового розслідування можуть бути ухвалені судові рішення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних проступків, якщо прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом та клопотанням про розгляд його у спрощеному провадженні (ст.ст. 381-382 КПК);

o суд вправі затвердити угоду про примирення або про визнання винуватості під час підготовчого судового засідання, у якому не відбувається дослідження обставин кримінального правопорушення і перевірки їх доказами. Якщо угоди досягнуто під час судового розгляду, то суд зупиняє дослідження доказів і переходить до розгляду угоди (ст. 474 КПК). У цьому разі суд ухвалює вирок без безпосереднього дослідження усіх або частини доказів;

o у випадках, передбачених частинами 3-5 ст. 333 КПК, суд вправі доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. Але матеріали, надані суду за результатами виконання його доручення, мають бути досліджені у суді згідно з вимогами щодо безпосередності;

o за рішенням суду апеляційне провадження може бути проведене у письмовій формі без безпосереднього дослідження доказів.

У провадженнях в суді касаційної інстанції, у ВС дослідження доказів взагалі не передбачене, оскільки у цих судових інстанціях не досліджуються фактичні обставини справи.

Під час провадження за нововиявленими обставинами суд має право не досліджувати докази щодо обставин, що встановлені в судовому рішенні, яке переглядається, якщо вони не оспорюються.

тема 5