5. Міжнародні стандарти суддівської етики

Міжнародні стандарти суддівської етики: загальна характеристика. Моральні вимоги , що ставляться до судді у європейських демократичних країнах.

Основні принципи незалежності судових органів”, прийняті сьомим Конгресом ООН по попередженню злочинності і поводженню із правопорушниками (серпень–вересень 1985 р., Мілан), є одним із перших актів подібного роду. Ст. 2, зокрема, визначає: “Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску…”. Ст. 6 зазначає, що “Принцип незалежності судових органів дає судовим органам право і вимагає від них забезпечення справедливого ведення судового розгляду і дотримання прав сторін”. Відповідно до ст. 8 “…судді повинні поводитись завжди таким чином, щоб забезпечити повагу до своєї посади і зберегти неупередженість і незалежність судових органів”, окрім того ст. 10 встановлює: “Особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні здібності…”

Європейська хартія про статус суддів, котру було затверджено на багатосторонній зустрічі по статусу суддів, організованій Радою Європи 8–10 липня 1998 р., у п. 1.5 зазначає: “При виконанні своїх повноважень суддя повинен проявити прихильність і повагу до людей”; у п. 4.3 міститься вимога щодо утримання “… від любої поведінки, дій або проявів, здатних реально порушити віру у його безсторонність і незалежність”.

Окрім того, існують певні етичні вимоги до суддів, зазначені в документах загального характеру. Наприклад, у ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про права людини йдеться про право кожного на “…справедливий відкритий розгляд справи в розумний термін незалежним і безстороннім судом…” Фактично аналогічні положення закріплюються у ст. 10 Загальної декларації з прав людини та п. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.  

Європейське співтовариство на сьогоднішній день ще не виробило базового Кодексу поведінки суддів (на відміну від Кодексу поведінки державного службовця), а також принципів боротьби із корупцією у суддівському середовищі. Положення додосягнення цілі безсторонності, справедливості, незалежності суддів деталізуються у національних законодавчих актах та корпоративних суддівських кодексах. У всякому разі, обов’язок недопущення корупційних проявів витікає із обов’язку вести себе неупереджено, справедливо та незалежно.

У різних країнах існують розходження в регламентації етичних вимог до суддів (розходження у досягненні цілі безсторонності, справедливості і незалежності суддів), обумовлені національними факторами і оцінками. Так, відповідний історичний досвід держави і переважаючий менталітет народу можуть призвести до більш сильного висвітлення і конкретизації якихось із вимог порівняно з іншою державою, або ж, навпаки, не встановленню певних вимог зовсім.

Наприклад, у ФРН судді можуть бути членами політичних партій і профспілок, а також будь-яких інших союзів, що переслідують політичні та суспільні цілі. Дискутується тільки питання про те, чи може суддя бути членом комунального “парламенту” (рада громади, міська рада, окружна рада) без складання суддівських обов’язків.

У всякому разі, §39 Закону про суддів ФРН твердить: “Як при виконанні своїх службових повноважень, так і поза службою, у тому числі і в політичній діяльності, суддя повинен вести себе таким чином, щоб не підривалась впевненість у незалежності”. До того ж від судді вимагають служіння “…усьому народу, а не якій-небудь партії. Він є зобов’язаним виконувати свою задачу безсторонньо і справедливо, при здійсненні своїх повноважень піклуватись про суспільне благо” (§46 Закону про суддів; абз. 1 §52 Закону про державних службовців).

Для України, наприклад, не є прийнятною практика участі суддів у політичній діяльності за умов, коли деякі партії і так мають гіпертрофовані можливості впливу на процеси у суспільстві та державі.Тому потрібно лише враховувати деякі положення, які в сучасних умовах доцільно адаптувати, враховуючи національні фактори, а не повністю копіювати відповідний досвід інших країн.

Структурна і змістова регламентація етичних вимог до суддів.

Етичні вимоги, що ставляться до суддів у різних країнах, визначаються міжнародними (згадувалися вище) і національними документами. До національних документів, котрі регламентують етичні вимоги до суддів відносяться: 1) закони (статути); 2) закони і корпоративні акти – кодекси поведінки (етики) суддів. У всякому разі, головною ідеєю етичних вимог до суддів є недопустимість поведінки, яка може нашкодити авторитету суду та судової влади.

В інших країнах, наприклад, США, Італії, Росії, було прийнято спеціальні Кодекси суддівської етики (честі).

Франція, зокрема, не має ані детального Кодексу професійної етики для магістратів, ані переліку службових проступків. У цій сфері компетентними органами застосовуються 4 положення із Статуту Магістратури:

1. присяга: “Я присягаю добросовісно та вірно виконувати свої обов’язки, суворо зберігати таємницю обговорення і прийняття рішення, і поводитися як гідний і лояльний магістрат” (ст. 6 Статуту Магістратури);

2. “Суддівському корпусу забороняється вести обговорення і приймати рішення з політичних позицій. Магістратам … забороняються любі дії, що можуть перервати або затрудняти діяльність судових органів” (ст. 10 Статуту);

3. “Будь-яке невиконання магістратом обов’язків, що витікає із його статусу, замах на честь, тактовність або на гідність являє дисциплінарний проступок…” (ст. 43 Статуту);

4. “… магістрати повинні дотримуватися врівноваженості, яка є обов’язковою для їх статусу” (п. 1 ст. 79 Статуту).

Перелік конкретних службових проступків встановлюється завдяки узагальненню дисциплінарної практики.

В Італії вимоги до суддів зосереджуються у ст. 18 Закону № 511 від 31 травня 1946 р. та “Етичному кодексі магістратів (суддів)” від 7 травня 1994 р. Відповідно до ст. 18 Закону № 511 магістрат повинен: 1) виконувати свої обов’язки; 2) при виконанні обов’язків, так і за їх межами вести себе гідно тієї довіри і поваги, якими повинен користатися суддя; 3) не ставити під загрозу престиж суддівського співтовариства.

В Етичному кодексі магістратів зосереджуються: а) загальні етичні принципи; b) вимоги щодо незалежності, безсторонності, коректності; c) правила поведінки при виконанні своїх функцій.

У Німеччині етичні вимоги визначаються Законом про суддів та Законом про державних службовців; спеціального етичного кодексу немає. 

1. Обов’язок здійснювати правосуддя, який випливає зі змісту суддівської присяги: “…присягаю виконувати суддівську службу, зберігаючи вірність Основному закону Федеративної Республіки Німеччини і іншим законам, вершити правосуддя використовуючи всі свої знання і слідуючи добрій совісті, не дивлячись на особи та служити тільки істині і справедливості, хай допоможе мені Бог” (§38 Закону про суддів).

2. Несумісна діяльність. “Суддя не може одночасно виконувати завдання, що входять у сферу компетенції судової влади, і завдання, що входять у сферу компетенції законодавчої або виконавчої влади” (абз. 1 §4 Закону про суддів). Законом передбачаються деякі виключення (абз. 2 §4 Закону про суддів), наприклад, участь у судовому управлінні, викладацька діяльність;

3. Обов’язок бути відданим справі. Суддя зобов’язується “повністю присвячувати себе своїй роботі”; займатися службовими справами у тому обсязі, в якому це передбачається положенням про тривалість робочого дня федерального службовця;

4. Обов’язок належної поведінки. Поведінка судді “…як при здійсненні службових обов’язків, так і поза службою повинна бути гідною тієї поваги, якої вимагає його професія” (§46 Закону про суддів; §54 Закону про державних службовців);

5. Позапартійне виконання службових обов’язків. Суддя служить “…усьому народу, а не якійсь партії. Він є зобов’язаним виконувати свою задачу безсторонньо і справедливо, при здійсненні своїх повноважень піклуватись про суспільне благо” (§46 Закону про суддів; абз. 1 §52 Закону про державних службовців);

6. Обов’язок неупередженого ставлення та добровільного зізнання в упередженості (самовідвід);

7. Службова таємниця. “Суддя зобов’язується і після припинення своїх службових відносин зберігати в таємниці відомості, котрі стали йому відомими під час службової діяльності ” (§46 Закону про суддів);

8. Заборона на отримання подарунків у зв’язку зі службовою діяльністю (§46 Закону про суддів).  

Слід звернути увагу й на досвід США. Сучасне американське законодавство, що регулює професійну поведінку суддів, становить комплекс законодавчих і корпоративних актів, включаючи: Закон “Про реформу судових рад, поведінку суддів та їх недієздатність” (1980 р.); Закон “Про реформу судової етики” (1989 р.); Кодекс суддівської поведінки (1990 р.)

Кодекс поведінки суддів США встановлює досить широке коло правил, які охоплюють усі сфери життєдіяльності федеральних суддів. Етичні вимоги, котрі у Кодексі формулюються у вигляді 7 канонів, відіграють роль основних моральних принципів.

1. Суддя зобов’язується підтримувати чесність і незалежність суддівського корпусу;

2. Суддя зобов’язується уникати як реальних порушень норм професійної етики, так і підозр в її порушенні; 

3. Суддя зобов’язується виконувати свої обов’язки безсторонньо і ретельно;

4. Суддя може брати участь у діяльності із удосконалення права, судоустрою і судочинства;

5. Суддя повинен контролювати свою позасудову діяльність із метою звести до мінімуму ризик конфлікту з основними обов’язками;

6. Суддя повинен систематично звітувати про винагороди, отримані за судову і позасудову діяльність;

7. Суддя повинен утримуватися від політичної діяльності.

Кожен канон, відповідно, має норми, які конкретизують його положення. Наприклад, канон 6 “Суддя повинен систематично звітувати про винагороди отримані за судову і позасудову діяльність ” конкретизується у такий спосіб:

А. Винагорода. Винагорода не повинна перебільшувати розумну суму, а також перевищувати винагороду, яку б отримала за таку ж діяльність особа, що не є суддею.

Б. Відшкодування витрат. Відшкодування витрат повинно відповідати фактичним витратам на транспорт, харчування і проживання (проїзним і добовим витратам) судді, а також у деяких передбачених обставинах, дружини (чоловіка) або родича. Виплати, що перевищують ці суми, вважаються винагородою.

В. Відкриті звіти. Суддя є зобов’язаним розкривати фінансову інформацію відповідно до діючого законодавства, інструкцій та вказівок “Суддівської асоціації”.

Важливо відзначити, що складовою частиною американського Кодексу є “Коментарій” до кожного із канонів, який розкриває цілі та задачі окремих правил суддівської етики, зміст використовуваних термінів, вказує на законодавство США, яке слід застосовувати в сукупності із нормами професійної етики суддів.

Напрацьований міжнародний досвід свідчить про встановлення для суддів сукупності вимог, обов’язків та обмежень:

• вимоги щодо наявності високих моральних якостей;

• вимоги “попереджувальної поведінки” як при виконанні професійних обов’язків, так і поза службою, щоб не тільки не допустити порушень, але й не викликати підозр в порушенні;

• обмеження або заборона на отримання винагород та дарунків;

• обмеження або заборона щодо заняття політичною та будь-якою іншою діяльністю.

Врахування міжнародного досвіду в регламентації етичних вимог до суддів.

Безумовно, при розробці правил суддівської поведінки повинен враховуватися і враховується міжнародний досвід з цього питання як мінімум на підставі того, що цей досвід є.

Україна у регулюванні поведінки суддів, окрім досвіду США, враховує також досвід Канади, Російської Федерації і деяких інших країн. Навіть при простому порівнянні положень закріплених у Кодексі професійної етики України із Кодексом честі судді РФ проглядається схожість у формулюванні багатьох положень.

Врахування досвіду не повинно зводитися лише до копіювання етичних вимог до суддів. Потрібно, на наш погляд, залучати відповідних спеціалістів із інших країн до участі у конференціях, круглих столах по даній проблематиці із залученням вітчизняних суддів, науковців та юридичної громадськості, і тільки шляхом глибокого осмислення етичних проблем поведінки суддів, дискусій та досліджень по цим питанням розробляти відповідні положення.

Разом із тим, існують очевидні позитивні моменти у досвіді інших країн. Наприклад, досить вдалою видається структура Кодексу суддівської етики в РФ, що складається не з простого переліку положень порівняно із Кодексом професійної етики судді України, а з декількох розділів:

1. загальні вимоги до поведінки суддів;

2. правила поведінки при здійсненні професійної діяльності;

3. правила поведінки судді у позаслужбовій діяльності;

4. відповідальність суддів за порушення вимог кодексу;

5. межі дії Кодексу та порядок набрання чинності.

У законопроекті, внесеному на розгляд Верховної Ради народними депутатами Добкіним М.М. і Святашем Д.В., передбачається затвердження Кодексу професійної етики судді на законодавчому рівні та відображається структура кодексу з урахуванням російського досвіду.

Позитивним, на наш погляд, є й досвід США у деталізації етичних вимог до суддів та наявність коментарів, особливо, де йдеться про фінансову звітність суддів та винагороди.