1. Професійна етика юриста – предмет особливості та завдання

Професійна етика юриста – предмет особливості , завдання етики

Професійна етика – це вчення про професійну мораль, яка представляє собою історично сформовану систему моральних принципів, приписів, заповідей і норм стосовно особливостей певних професій.

Становлення професійної етики пов’язано з поділом праці і виконанням людьми суспільних трудових функцій, що зародилися ще в рабовласницькому суспільстві. Біля її витоків стояли Аристотель, Гіппократ і інші мислителі давнини.

Слід підкреслити, що професійна етика складалася в таких видах діяльності, об’єктом якої є людина, робота з людьми, що відрізняється неповторністю ситуацій, суперечностями і труднощами, які обов’язково треба своєчасно долати і вирішувати.

Наприклад, не можна не враховувати специфіки та своєрідності діяльності і характеру відносин між людьми таких професій, як лікар – хворий, вчитель – учень, суддя – підсудний, артист – глядач, де функції професійної діяльності об’єктивно породжують особливі моральні вимоги, норми, оцінки, що регулюють виникаючі взаємини.

Саме з цієї причини в етиці існує поняття «моральність праці», що припускає як ставлення до праці, так і норми взаємовідносин між учасниками спільної діяльності. В даному випадку виходять з того, що праця – головна умова існування людини, головний показник моральної цінності і джерело моральних відносин. У суспільстві існує уявлення про мораль, скажімо, лікаря, педагога, працівника міліції, юриста.

Громадська корисність і характер діяльності-професійних юристів, у тому числі і співробітників правоохоронних органів, важливість сфери їх діяльності (мета, засоби і кінцевий результат) безумовно припускають специфічно професійні моральні вимоги.

У цьому відношенні особливість професійної моралі юристів є результатом специфічного заломлення загальних принципів і норм моралі в їх службової діяльності і неслужбових поведінці і виражається в наступних рисах.

1. Ні в якій іншій області життя норми поведінки, моралі не є в максимальній мірі обов’язковими і певними.

2. Моральні норми юриста юридично оформлені, підкріплені законом, встановлені державою.

3. Норми і принципи професійної етики юриста носять владний характер і вимагають старанності, обов’язковості виконання.

4. Дії професійних юристів при всій їх суворості повинні бути справедливими, не принижують людську гідність, і разом з тим непримиренні до порушників законності та антигуманності.

5. Відносини професійних юристів з громадянами вимагають індивідуального підходу і внутрішньої культури і такту.

6. При застосуванні права юристами необхідно до всього підходити з точки зору закону, відмовившись від своїх особистих симпатій і антипатій.

З усіх цих особливостей складається у всій повноті професійна етика юриста, його моральна культура в цілому.

Специфіка і структура професійної етики юриста

Професійна мораль, як уже зазначалося, складається насамперед у таких видах діяльності, об’єктом яких є людина. Безумовно, у юриста при роботі з людьми виникають неповторні ситуації, труднощі, протиріччя, які необхідно своєчасно вирішувати і долати в ході самої діяльності. Якісна своєрідність характеру відносин між людьми у кожній професії передбачає відповідність діяльності певним соціальним нормам і стандартам, морально-етичним вимогам. Тому професійна мораль, з одного боку, є складовою частиною загальної моралі, а з іншого – має якісну специфіку. Взаємозв’язок між ними виражається в діалектиці загального і особливого.

Професійна мораль юриста виступає як особлива по відношенню до загального – загальнолюдської моралі. Загальні принципи і норми моралі, висловлюючи закономірні й стійкі зв’язки особистості і суспільства, проявляються через професійну специфічну мораль, зазнаючи при цьому певні зміни відповідно до особливостей даної діяльності. Разом з тим норми загальнолюдської моралі не вичерпують всього змісту професійної моралі, бо всяке загальне лише приблизно охоплює окремі предмети. Професійна мораль включає в свій зміст поряд із загальним і специфічне – ті моральні додаткові вимоги, які пред’являються до людей саме даної професії.

Показовою в цьому сенсі структура професійної етики юриста, яка включає три елементи:

1) моральна діяльність юриста і її специфічні особливості;

2) моральні відносини у сфері права та правозастосування;

3) особливості професійно-етичної свідомості працівників правоохоронних органів.

Перші два елементи по суті складають об’єктивну сторону професійної етики юриста, а третій елемент – суб’єктивну сторону.

Такий поділ, здавалося б, єдиного процесу дозволяє розмежувати мету і завдання юристів від ставлення до дорученої ділянки діяльності, виявляючи на цій основі також три елементи:

1) мета юридичної діяльності;

2) засоби, які використовуються для досягнення мети;

3) результат юридичної діяльності.

Як відомо, цілями і завданнями юристів (всіх співробітників правоохоронних органів) є: забезпечення особистої безпеки громадян; попередження і припинення злочинів, їх розкриття; охорона громадського порядку, надання допомоги громадянам, посадовим особам, приватним і державним підприємствам, організаціям і громадським об’єднанням у здійсненні їх законних прав та інтересів.

Виходячи з цього цілі і завдання правоохоронних органів встановлюються правовими системами і носять нормативний характер, передбачають певну соціальну програму, яка повинна бути виконана обов’язково в процесі професійної діяльності.

Крім того, отриманий результат іноді містить щось таке, що заздалегідь не було передбачено, тому результат може виявитися і позитивним, і негативним.

Відхилення між метою і результатом пояснюються наступними причинами:

• суперечливість взаємодії суб’єктивних і матеріальних, і духовних сторін у професійній діяльності юристів, коли існують помітні розбіжності інтересів і цілей різних учасників;

• недостатність економічних засобів, необхідних для вирішення завдань;

• несумлінність професійних юристів при досягненні результатів за наявності умов і засобів (суб’єктивний фактор), де може превалювати лібералізм і благодушність або зайва підозрілість, прискіпливість.

Виходячи з цих особливостей, критерієм моральності засобів, що використовуються у професійній діяльності юристів, може бути тільки законність, справедливість, щоб результат був завжди моральним.

Особливості професійної етики юристів

Особливості предмета професійної етики юристів, співробітників правоохоронних органів проявляються в специфіці моральних проблем їх професійної діяльності. Предмет вивчення визначає і загальну спрямованість даної навчальної дисципліни, яка покликана: сформувати

основи професійного відношення до обраної спеціальності; визначити поняття і зміст професійної честі і професійного обов’язку, розкрити моральні засади здійснення майбутньої практичної діяльності; виробити певний імунітет до професійно-моральної деформації в процесі безпосереднього контакту з представниками кримінального світу.

Для глибшого розуміння професійної етики юристів важливо усвідомити, по-перше, кодекси поведінки, розпорядчі належний тип моральних відносин між людьми, які задіяні в цій професійній діяльності. По-друге, соціально-філософське тлумачення культурно-гуманістичного призначення даної професії, що дозволяє вибирати власну лінію поведінки в процесі виконання свого професійного обов’язку. Так само це необхідно, щоб розбиратися в собі та інших, щоб бачити що відбувається і з повною відповідальністю реалізовувати свою свободу.

Саме тому предмет професійної етики юриста визначає специфічну спрямованість даної навчальної дисципліни, покликаної:

• розвинути інтерес до цього виду діяльності як до правової професії широкої спрямованості;

• визначити поняття та зміст професійної честі, розкрити моральні основи майбутньої професійної діяльності;

• виробити імунітет до професійно-моральної деформації в процесі безпосереднього спілкування з тими, хто переступив закон.

Все це в комплексі виробляє вміння та навички дотримання службового етикету в конкретних ситуаціях службової та позаслужбовій діяльності.

Предмет етики юриста постає як проблемне поле, що включає:

- історію становлення і взаємозв'язків моралі і права як соціальних регуляторів;

- формування ідейних підвалин науки (етико-правові вчення), понятійно-категоріального апарату;

- етичну аксіологію професійної діяльності юриста;

- юридичну деонтологію;

- судову етику;

- професійну мораль (моральні якості професіонала-юриста).

Завдання юридичної етики

Професійна етика, досліджуючи специфіку конкретної професії крізь призму моральних принципів суспільства, практику відхилення від норм моралі у визначених сферах суспільних відносин, закономірності і наслідки, що виникають при цьому, дозволяє виробити деонтологічні правила поведінки членів того чи іншого професійного співтовариства, що відповідають етичним вимогам суспільства і держави.

Існує безліч професій, де такі поняття, як обов'язок, совість, справедливість не є головними в професійній діяльності людини. Можна бути блискучим музикантом чи фізиком, неабияким інженером чи висококласним токарем і, незважаючи на нестерпний і корисливий характер, користуватися репутацією відмінного фахівця. Приходячи в ці професії, люди не приносять ніяких присяг, не створюють кодексів честі тощо. Тут головна роль належить таланту, вмінню, майстерності і працьовитості.

Завдання юридичної етики включає в себе дослідження моральних відхилень і вад у діяльності посадових осіб судової і правоохоронної систем, визначенні розмірів моральної недуги працівників останніх, виявлення причин, що роблять можливим їхнє існування і формулювання рецептів їх послаблення. Логічно, на наш погляд, погодитися, що: «Практика професійної етики юриста міститься в реальних службових і позаслужбових діях, регульованих законодавством, відомчими нормативними документами, присягою і т. ін. Однак неодмінною є необхідність існування спеціального професійно-етичного кодексу з метою формування належного професійного об'єднання юристів».