4.2.1.3. Патерналізм

Радянська держава виникла як заперечення «класи­чної» державності, як цілком новий тип влади. Вна­слідок багатьох причин через деякий час вона пере­творилася на жорстку ієрархічну систему, яка проду­кувала патерналізм у його традиційному вигляді. У суспільній свідомості виникли стійкі стереотипи, що формулюються в обивательських максимах на зра­зок: «Про нас думає начальство», «Там, нагорі, видн­іше» тощо. Патерналізм — поживна юшка для бюро­кратії, тінь абсолютизму, політичний режим за хит­ромудрою формулою «Дай мені владу і не заважай правити, а я про тебе потурбуюся». Політичний пате­рналізм був доповнений всеохопним патерналізмом У соціальній, економічній та управлінській сферах. У парламентській демократії патерналізм, як легко до­вести, не зникає.

4.2.1.4. Відомчість

Способом управління державною власністю, що істо­рично склався на певному рівні реального усуспіль­нення виробництва, стала відомчість як історичний

феномен радянської економіки. Союзні міністерства -,а відомства — «радянські корпорації» — і відповід­но їхні республіканські філіали сконцентрували у своїх руках таку монопольну владу, яка й не снилася жодній, навіть наймогутнішій компанії Заходу. Зам­кненість кожної відомчої структури об'єктивно при­мушувала її прагнути передусім до самозміцнення; в результаті досить часто те, що було вигідне для сус­пільства, виявлялося невигідним відомству, і навпаки. Галузево-монополістичні структури, їхні сучасні спад­коємці стали, мабуть, найтяжчою перешкодою еконо­мічному розвиткові України. За допомогою галузевості можна тримати і суспільство, і уряд на коротко­му налигачі, про що переконливо свідчать події в укра­їнському енергосекторі (перша половина 2000 року).

4.2.1.5. Зрівнялівка

Розмір оплати праці переважної маси управлінців не був поставлений у залежність від результатів їхньої діяльності, функціонувала жорстка система окладів. Мірою праці був не створений продукт, а виконання певного виду роботи, яка, зрештою, й мала б привес­ти до створення такого продукту. До того ж кваліфі­кована праця значної групи фахівців оплачувалася — У середньому — на тому ж рівні або й гірше, ніж праця робітників.

4.2.1.6. Імітація роботи

Рядові рішення в руках величезного загону управ­лінців зазнавали таких метаморфоз, які, зрештою, Унеможливлювали їх виконання. Управлінський апарат чинив активний опір усьому, що могло спричинити «бюрократичний дискомфорт» навіть ціною шкоди Для народногосподарського потенціалу, інколи просто імітуючи виконання «незручних» рішень. Захищаючи власні інтереси (й відтак прагнучи не ви зберігати за собою місце роботи тощо), український управлінець виступав (щоправда, неявно) проти науково-технічного прогресу і демократизації управління. Парадоксально, але у своїй сукупності виробничо-управлінський апарат був кровно зацікавлений у збереженні загального хаосу у формі планової економіки як умови свого процвітання. К. Маркс (тут йому не відмовиш у передбачливості) афористично описав цю ситуацію: «Бюрократія, як завершена корпора­ція, бере, таким чином, гору над корпорацією, як не­завершеною бюрократією»