4.2.2.3. Невміння імпортувати нові технологічні прийоми

Українським керівникам завжди було важко імпор­тувати нові технологічні прийоми. Звичайно, не мо­жна послаблювати зусиль із самостійної розробки та­ких прийомів, але й «винаходити велосипеди» — не кращий метод менеджменту.

«Так само, як тіло відчужує орган донора, організа­ції важко пристосовувати до своїх потреб елементи, внесені ззовні»,— вказує Ерик Абрагамсон у статті «Безболісні зміни» про операційні принципи досяг­нення менеджментом динамічної стабільності органі­зації172. У статті відзначається: «У своїй сутності дина­мічна стабільність є процесом поступових, але віднос­но повільних змін, які включають в себе радше реконфігурацію вже наявних ділових моделей і практики, аніж створення нових». Е. Абрагамсон рекомендує заохочувати «безсоромне позичання» ідей та при­йомів, мати в організації «головного хранителя па­м'яті» та наймати на роботу «генералістів» — лю­дей, які мислять глобально173.

На жаль, до таких рекомендацій український мене­джмент не прислухається.

4..2.2.4. Брак «клем» для підключення інтелектуального потенціалу

Український менеджмент — і державний, і приват­ний — не має так званих «клем-контактів» для регулярного підключення інтелектуального і духовного потенціалу українського народу, через які б надходи­ли конструктивні ідеї.

Якоюсь мірою такі «клеми» налагоджені при підго­товці текстів послань Президента України до Верхов­ної Ради, коли під загальним керівництвом глави Ад­міністрації Президента члена-кореспондента НАН Укра­їни В. Литвина працювала велика робоча група рад­ників, яка використовувала матеріали і пропозиції міні­стерств та відомств, обласних держадміністрацій, на­укові розробки з відповідних питань наукових уста­нов НАН України, інших науково-дослідних інсти­тутів, економічних кафедр вищих навчальних зак­ладів, аналітичні матеріали Світового банку, окремих зарубіжних експертів та консультантів.

Проте в цілому державний апарат, як і раніше, не має «клем-контактів» для регулярного підключення інтелектуального і духовного потенціалів, чим і ви­кликано активну діяльність Міжнародного центру перспективних досліджень, спрямовану на створення громадських аналітичних об'єднань з вироблення аль­тернативних рішень для уряду.

Сьогодні в Україні, за великим рахунком, мотива­ції застосування отриманих знань немає не лише у більшості студентів, а й у інтелектуальної еліти. Час­то свій якісний професійний рівень вони прагнуть ре­алізувати не в Україні, а за її межами. Багато випуск­ників вузів, передовсім в комп'ютерній галузі, а та­кож науковців виїхали за кордон. Це проблема і дер­жави, і суспільства. Спостерігаються і такі тенденції, коли наші люди, що навчалися за кордоном, поверта­ється в Україну і не можуть знайти адекватної роботи, бо в них уже інше бачення світу, інші вимоги до Нього, їх насамперед не задовольняє зарплатня, яка

вважається нормальною для тих, хто закінчив українські вузи. Величезним є невикористаний людський потенціал у регіонах.