- •Переднє слово
- •Передмова
- •Хрестоматійні моменти
- •Менеджмент як загальна функція суспільства
- •Еволюція управлінської думки
- •Підходи до визначення змісту теорії менеджменту
- •Роль різноманітних підходів до розвитку менеджменту
- •Мета менеджмент
- •2.1. Історичний підхід до впровадження концепцій менеджменту в Україні
- •2.2. Сучасні концепції управління і менеджеризм з українського погляду
- •2.3. Моделі менеджменту для України
- •2.4. Стратегічний менеджмент як засіб досягнення успіху
- •2.5. Маркетинг у сучасній концепції управління підприємством
- •2.6. Менеджмент ризику
- •2.7. Антикризовий менеджмент
- •2.8. Менеджмент і економічна наука
- •2.9. «Менеджмент хаосу» для часу змін
- •2.10. Інтеґральний менеджмент — ключ до розвитку в XXI ст.
- •2.11. Критерії успішності менеджменту
- •3.1. Спонтанні механізми координації і співпраці
- •3.2. Ідеологія і менеджмент
- •3.3. Власність і менеджмент
- •3.4. Ментальність і менеджмент
- •3.5. Еліта і менеджмент
- •3.6. Які люди потрібні Україні?
- •4.1. Керованість як показник менеджменту
- •4.2. Внутрішні ознаки управлінської кризи
- •4.2.1. Український менеджмент у недалекому минулому
- •4.2.1.3. Патерналізм
- •4.2.1.4. Відомчість
- •4.2.1.5. Зрівнялівка
- •4.2.1.6. Імітація роботи
- •«Тіньове управління»
- •Калька російського чиновництва
- •Довічні найми номенклатури
- •4.2.1.10. Ризикофобія
- •Український менеджмент сьогодні
- •4.2.2.1. Латентність великої потреби в менеджерах
- •4.2.2.3. Невміння імпортувати нові технологічні прийоми
- •4..2.2.4. Брак «клем» для підключення інтелектуального потенціалу
- •4.2.2.5. Особливості управління компаніями в Україні
- •4.2.2.6, Алергія уряду на менеджмент
- •4.2.2.7. Брак корпоративної культури
- •4.2.2.8. Конфлікти в українському менеджменті
- •4.3. Умови функціонування управлінських структур в Україні
- •4.4. Потрібна «менеджерська революція» в Україні
- •5.1. Українська шляхологія
- •5.2. Глобальний економічний апартеїд?
- •5.3. Енергозалежність чи незнання енергетичної «формули успіху»?
- •5.4. Нешляхетні способи збагачення
- •5.5. Марнотратство коштів державою
- •5.6. Урядовий контроль над сільським господарством
- •5.7. Ми запізнилися
- •5.8. Відсутність стратегії майбутнього
- •5.9. Антипод суспільства знань
- •5.10. Український інтелектуальний потенціал не капіталізується
- •5.11. «Безголів'я» України
- •Розділ 6 україна може і мусить стати багатою
- •6.1. Індекс самовпевненості (рішучості)
- •6.2. Креативні точки зростання України
- •6.2.1. Корпорація — точка «відштовхування» від застою до прогресу
- •6.2.2. Механізм розв'язання конфліктів
- •6.2.3. Комерційні можливості української економіки
- •6.2.5. Подолання кризи споживання
- •6.2.6. «Увімкніть вогні! Йду на посадку!»
- •6.3. Змінити парадигму менеджменту в Україні
- •6.4. Бізнес-освіта — чинник українських реформ
- •6.4.1. Місія сучасного українського менеджера
- •6.4.2. Стисла концепція
- •6.4.3. Умови розвитку
- •6.4.4. Створення «критичної маси» освічених менеджерів
- •6.4.5. Стратегія бізнесової освіти
- •6.4.6. Українська асоціація бізнес-освіти
6.4.5. Стратегія бізнесової освіти
Часом люди, навчаючись чогось нового, мусять забути чи навіть відкинути щось старе, з яким вони жили довго і зручно. Як зробити так, щоб люди легше долали цей бар'єр? Це завдання бере на себе бізнес-школа, коли йдеться про підготовку менеджерів.
«Школи, які ігнорують ознаки, що формують завтрашній день, втратять зв'язки з життям їхніх студентів і швидко зникнуть. Ми мусимо трансформувати всі формальні інституції навчання від школи до коледжів, щоб бути впевненими, що готуємо студентів для їхнього майбутнього, а не для нашого минулого»345.
Керівники бізнес-шкіл повинні постійно повторювати собі:
1. Ми маємо взнати себе. Де ми стоїмо? Самоаналіз має бути для нас першим критичним кроком в оцінці сьогоднішнього стану інституту. Важливим є стратегічний аудит з боку експертів. Через самоаналіз та зовнішній аудит ми маємо оцінити, як ми навчаємося покращувати розвиток менеджменту, що ми вже про це знаємо і які додаткові і нові знання нам ще потрібні.
2. Треба уточнювати наше власне бачення розвитку та нашої діяльності взагалі. Самоаналіз розглядається як важлива передумова встановлення стратегічного бачення діяльності інститутів чи шкіл менеджменту. Чітке наслідування адекватно визначеної місії допоможе триматися обраного шляху щодо розвитку навчальних програм і менеджменту в Україні.
3. Ми справді повинні бути організацією, що постійно навчається. Це не просто завдання. Це має стати філософією практично всіх ланок бізнес-освіти, всіх її співробітників. Це важкодосяжна і, мабуть, довгострокова мета, що передбачає створення такого клімату, коли «організація, що постійно навчається» означає, що навчаються всі, і це стає надбанням всього
колективу. Це — постійне підвищення кваліфікації викладачів та управлінського персоналу, стажування, обмін досвідом, освоєння нових методів викладання, максимально ефективне використання засобів комунікації (Інтернет, інтранет) тощо.
4. Ми мусимо переглядати і оновлювати зв'язки із зовнішніми партнерами, насамперед із бізнесовими школами, університетами, навчальними центрами. Ці контакти важливо розвивати не тільки для того, щоб мати якусь грантову чи іншу підтримку для співпраці, а й для того, щоб як інституція бути цікавими нашим партнерам. Працюючи з партнерами, важливо не відставати від часу, не ухилятися від процесів розвитку менеджменту у світі.
5. Дуже важливо якнайбільше взяти із участі у різних мережах, асоціаціях, фундаціях навчальних бізнес-закладів. Треба також старатися внести свою частку у діяльність таких організацій.
6. Через впровадження загальновизнаних стандартів якості та шляхом встановлення своїх власних стандартів ми мусимо постійно підвищувати якість навчання.
7. Нам необхідно мобілізувати публічну та суспільну підтримку своєї діяльності. Цього можна досягти через діяльність асоціації випускників, високу репутацію та активну «пропагандистську» діяльність членів Наглядових рад, високу активність викладачів у консультативній діяльності для приватного й державного секторів бізнесу.
8. Маємо надавати широку підтримку інноваціям, дослідженням, розвивати та стимулювати ініціативи викладачів та всього персоналу.
Але жодна з бізнес-шкіл не розв'яже усіх проблем підготовки менеджерських кадрів для України, діючи ізольовано від інших. Тому постає проблема створення Української асоціації бізнес-освіти.