4.7. Трансперсональна психологія Станіслава Грофа

Чеський психолог, філософ та психіатр Станіслав Гроф є одним із засновників нового напряму у психології, що виник у західному світі наприкінці ХХ століття. Він ґрунтується на нових відкриттях не лише власне психології, а й фізики, кібернетики, теорії хаосу та ін. наук.

С. Гроф показує багатовимірність психіки людини. Він на­го­лошує на важливості добіографічного (пренатального і пери­натального) та трансперсонального рівнів психіки, що не бралися до уваги раніше. Пренатальний (від лат. pre-до, natalis - те, що стосується народження) розвиток - це дородовий, утробний розвиток індивіда, під час якого відбувається розгортання успадкованого потенціалу. Перинатальний (від. лат. peri - біля) розвиток у період від 28 тижня вагітності, період пологів та перші 7 днів життя новонародженого.Таким чином, згідно з поглядами С. Грофа, психіка складається з таких рівнів:

1. Особисте біографічне несвідоме, з яким працював З. Фрейд.

2. Трансперсональне (надособисте) несвідоме, яке також містить уявлення К. Г. Юнга про архетипічне (колективне) несвідоме.

3. Перинатальне несвідоме, що є мостом між особис­тісним та надособистісним несвідомим, наповнене символізмом та конкретними переживаннями смерті та відродження. Саме регресія до пренатального рівня є умовою доступу до трансперсонального.

С. Гроф наголошував на важливості пренатального періоду розвитку людини, а також безпосередньо процесу народження для подальшого розвитку особистості. С. Гроф розділив появу людини на світ на чотири етапи, які він назвав базовими перинатальними матрицями (БПМ). На кожному з цих етапів можуть виникнути особливі проблеми. Їх невдале вирішення викликає тяжкі травми психіки, що міцно закріплюються у підсвідомості людини у вигляді матриць та впливають на подальше життя. Ці матриці визначають певний стереотип поведінки людини.

Підгрунтя психології С. Грофа складають транспер­со­нальні переживання, що виникають у зміненому стані свідомості (ЗСС). ЗСС викликаються застосуванням спеціально розробленої техніки холотропного дихання (від грецьк. holos – «цілий», trepein- «рухатися до»). Останнє - це інтенсивне дихання за певними правилами, що супро­воджується специфічною музикою та сфокусованою роботою з тілом. У ЗСС активізуються БПМ та у символічній формі відбувається вивільнення придушеної хворобливої енергії. Дана практика має не лише психотерапевтичне значення, а й спрямована на самопізнання, збагачення внутрішнього досвіду, духовний ріст та особистісний розвиток людини.

Запитання до самоконтролю

1. Які є підходи, що пояснюють сутність особистості людини?

2. Сутність біхевіоризму.

3. Вивчення формування навичок у біхевіоризмі Д. Уотсона.

4. Причини виникнення необіхевіоризму та його сутність.

5. Оперантний біхевіоризм Б. Скіннера.

6. Програмоване навчання у вченні Б. Скіннера.

7. Сутність фрейдизму.

8. Структура особистості за З. Фрейдом.

9. Механізми психологічного захисту.

10. Підґрунтя виникнення та сутність неофрейдизму.

11. Порівняйте фрейдизм та неофрейдизм. Знайдіть спільні та відмінні риси.

12. Дайте характеристику архетипів колективного несвідомого К. Г. Юнга.

13. Комплекс неповноцінності та його подолання у вченні А. Адлера.

14. Гуманістична психологія: орієнтація на здорову особистість.

15. Ієрархія мотивів за А. Маслоу.

16. Погляд на психіку С. Грофа.

Практичне заняття