16.3. Професійна спрямованість юриста

Професійна спрямованість юриста – це особлива система мотивів, що сприяє використанню власних сил та здібностей для укріплення закону у країні. Вона містить такі компоненти:

• ставлення до закону як до вищої цінності;

• сприймання зміцнення правопорядку як власного покликання;

• установлення на використання законних та цивілізованих способів вирішення професійних задач;

• зважене ставлення до труднощів у професійній діяльності.

Юридична діяльність включає певні вимоги як до професійних, так і до морально - етичних особливостей юридичних професій.

Елементи професійної спрямованості.

Соціальне світосприйняття. Юридична робота пов’язана з вирішенням завдань внутрішньополітичного плану (захист прав та свобод, закону, особистості громадян). Саме тому будь-який співробітник правоохоронних органів може добре виконувати роботу за умови розуміння суспільного життя.

Професійні якості:

• сукупність професійних знань, умінь та навичок;

• сукупність професійних поглядів та переконань;

• розуміння власних прав, обов’язків та засобів їх реалізації;

• розуміння колективу, в якому співробітник правоохоронних органів працює.

Професійна мотивація:

• цікавість до тонкощів професійної діяльності;

• постійне професійне зростання;

• здорове бажання кар’єрного зростання;

• професійне самовираження та зростання.

Моральна стійкість:

• орієнтація на громадянські та професійні обов’язки;

• знання моральних норм та використання їх у повсякденному та професійному житті;

• розуміння цінності людини, її прав та свобод;

• здатність вистояти перед спокусами, такими, наприклад, як підкуп;

• невикористання переваг та професійних можливостей для завдання шкоди клієнтам.

Діяльність юриста неможлива без певних спеціально-юридичних здібностей – особливих якостей, що необхідні для оволодіння саме даною професією. Тут виділяють загальні та спеціальні здібності.

Загальні здібності:

• почуття обов’язку та відповідальності;

• почуття справедливості та нетерпимості до порушення закону;

• розвинений інтелект, винахідливість, кмітливість;

• мовні здібності, уміння точно та логічно виразити власну думку;

• спостережливість, гарна ситуативна реакція;

• добра пам’ять на обличчя, прізвища, слова, факти, цифри;

• розвинені вольові якості: цілеспрямованість, організованість, наполегливість, емоційна стабільність;

• організаторські здібності;

• розвинена уява, здатність до моделювання ситуації та передбачення наслідків власних дій та дій інших людей;

• вміння працювати з людьми, розуміти поведінку, правильно її оцінювати;

• комунікативні здібності, здатність викликати довіру, вміння слухати;

• терплячість, урівноваженість, стриманість.

До спеціальних здібностей відносять особливості, необхідні представникам окремих спеціальностей. Зокрема, оперативним працівникам необхідне уміння перевтілюватись, артистичність; слідчим – креативність; працівникам профілактичних підрозділів – педагогічні здібності.

Важливим у діяльності юриста є його професійно-психологічна підготовленість, тобто здатність розуміти та використовувати психологічні аспекти при здійсненні професійної діяльності.

Структура професійно - педагогічної підготовленості має кілька підструктур.

Професійно-психологічні знання. Вони поєднують інформованість юриста щодо психології індивіда та соціальних груп. Крім того, важливо мати уявлення про медичну психологію, психологічні та соціальні фактори злочинної поведінки, про психологічне супроводження у системі правоохоронних дій.

Професійно-психологічні уміння – це способи практичного використання психологічних знань у професійній практиці. Вони містять три групи.

• Аналітико - психологічні уміння – спроможність побачити психологічний аспект у професійній діяльності, оцінити його роль та вплив на поведінку і правильно його використати.

• Тактико - психологічні уміння – конкретні засоби психологічних дій, що можна використати у конкретних формах діяльності (спостереження, допит, огляд тощо). До цієї групи, зокрема, відносять уміння створити психологічний портрет злочинця, правильно проводити спостереження, психологічно аналізувати поведінку людей та ситуацію у цілому, здатність психологічно аналізувати листи та заяви громадян тощо.

• Техніко - психологічні уміння – це володіння вербальними, невербальними та поведінковими засобами спілкування. Професіонал має створити необхідний образ для досягнення поставленої мети. Наприклад, в одній ситуації потрібно підкреслити власну щирість, в іншій – жорсткість, у наступній – наполегливість.

Професійно - психологічні навички – це сукупність психологічних якостей, що мають велике значення для здійснення професійної діяльності. До найбільш важливих відносять:

• професійне відчуття та сприймання (розвиненість периферійного зору, чутливість нічного зору, здатність оцінити температуру тіла вбитої людини, здатність розрізняти певні запахи тощо);

• професійна спостережливість, увага, пам’ять (здатність до запам’ятовування облич, прізвищ, номерів машин, словесних та інших портретів, деталей ситуації, матеріалів слідства тощо);

• професійна уява – здатність уявити план міста або необхідної місцевості, моделювати ситуацію затримання, прогнозувати поведінку правопорушника тощо;

• професійний артистизм – здатність до перевтілення, пристосування до поведінки іншої людини.

Професійно - психологічна стійкість – це здатність протистояти стресогенним умовам професійної діяльності. Правоохоронна діяльність має підвищений рівень стресу, тобто умов та ситуацій, що потребують підвищених зусиль для їх вирішення. Умовою професійно - психологічної стійкості є такі фактори:

• загальна психологічна стійкість людини;

• ознайомлення з різноманітними психогенними факторами, внаслідок чого знижується фактор несподіванки;

• досвід вирішення професійних завдань;

• розвинений самоконтроль та самовплив, уміння регулювати власний психічний стан.

Запитання для самоконтролю

1. Що вивчає юридична психологія?

2. Назвіть завдання юридичної психології.

3. Які підрозділи має юридична психологія?

4. Які пояснення використовують злочинці для самовиправдання?

5. Дайте характеристику кримінальних мотивів.

6. Дайте психологічну характеристику злочинця.

7. Дайте характеристику професійної спрямованості юриста.

8. Дайте характеристику спеціально - юридичних здібностей.

9. Що поєднують професійно - психологічні знання юриста?

10. Дайте характеристику професійно - психологічних умінь.

11. Дайте характеристику професійно - психологічних навичок.

12. Дайте характеристику професійно - психологічної стійкості юриста.

13. Що вивчає психологія судочинства?

14. Що вивчає правова психологія?

Практичне заняття

Юридична психологія та психологія діяльності юриста

1. Предмет, завдання та структура юридичної психології.

2. Кримінальна психологія. Психологія особистості злочинця.

3. Типологія злочинців.

4. Професійна спрямованість юриста.

Зразок тесту

1. Психологічні аспекти права, правового регулювання та юридичної діяльності вивчає:

а) загальна психологія;

б) деонтологія;

в) медична психологія:

г) юриспруденція.

д) юридична психологія.

2. Юридична психологія має підрозділи:

а) методологію;

б) правову психологію;

в) кримінальну психологію;

г) психологію кримінального судочинства;

д) психологію громадянського правового регулювання;

е) психологію діяльності юридичних установ.

3. Потяг до здійснення певного виду соціально небезпечної діяльності називається:

а) кримінальною потребою;

б) кримінальною поведінкою;

в) нормальною поведінкою;

г) аморальною потребою;

д) девіантною поведінкою.

4. У кримінальній психології виділяють такі типи злочинців:

а) з насильницькою орієнтацією;

б) з корисливою орієнтацією;

в) злочинець - професіонал;

г) необережні злочинці;

д) помірковані злочинці.

5. Система мотивів, що сприяє використанню власних сил та здібностей для зміцнення закону у країні складає:

а) професійну діяльність юриста;

б) професійну орієнтацію юриста;

в) професійну спрямованість юриста;

г) професіоналізацію юриста;

д) деперсоналізацію юриста.

Список літератури

1. Васильев В.Л. Юридическая психология. – Спб.:Питер, 2001. – 640 с.

2.Еникеев М.И. Юридическая психология. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 518 с.

3. Кудрявцев И.А. Судебная психолого-психиатрическая експертиза. – М.: Юрид. Лит., 1988. – 224 с.

4. Метелица Ю.Л. Судебно - психиатрическая експертиза потерпевших. – М.: Юрид. Лит., 1990. – 208 с.

5. Сахнова Т.В. Зачем суду психолог? - М.: Знание, 1990. – 96 с.