20. Динаміка культури як об’єкт дослідження.

Динаміка культури — це одна з базисних, фундаментальних характеристик феномену культури. Вона стосується як змісту, сутнісних ознак самого явища, так і багатоманітних його інтерпретацій. Динамічна природа культури, мінливість її форм роблять принципово неможливим однозначне тлумачення самого поняття "культура", яке б вичерпно охоплювало її об'єктивно-істинну суть.

Динаміка культурних цінностей розкривається у процесі зіставлення їх у минулому й сучасності. Глибина соціального запиту на взаємопроникнення історичних часів настільки велика, що усталена формула "минуле-сучасному" легко трансформується. Саме обертаючись у такій ціннісній двоєрідності, сучасна людина відшукує свої "горизонти пам'яті", свою доріжку від суті до сутності.

Так, відомий соціолог культури Питирим Сорокін (російський вчений-емігрант, згодом -- президент американської соціологічної асоціації) сформулював теорію суперсистем культури.

Культура одного народу взаємозв'язана з культурою іншого. Контакти між культурами були завжди і стають тепер більш інтенсивними. Розвиток науки, філософії, моралі, релігії, мистецтва, як правило, пов'язаний з досягненнями культури минулого. Вся історія соціокультурного світу, на думку П. Сорокіна, проявляє себе як завжди нова, невичерпна у своїй творчій здатності, різноманітності, перетвореннях і відмінностях у будь-який момент свого існування. У будь-якій сфері культури часто нова система замінює віджилу. Це саме властиве й іншим сферам культури, в тому числі й економічній політиці, соціальній організації суспільства тощо.

Аналізуючи динаміку культури, П. Сорокін ставить питання: в якому напрямку відбуваються зміни у цій сфері людського буття? На його думку, нинішня пануюча матеріальна суперсистема поступово замінюється релігійним, ідеалістичним типом культури. Занепад сучасної західної культури створює можливість появи іншої культурної системи.

вчені пов'язують виникнення кризи з такими сутнісними характеристиками культури, як репресивність та раціональність. Руйнування традицій, раціоналізм, проникнення наукових методів пізнання в усі сфери знання не лише підірвали, на думку Г. Маркузе, основи діяльності та емоційний світ людини, але й придушили утопію, фантазію, спричинили кризу віри. Все це привело до появи глибоких внутрішніх суперечностей у сфері культури.

Основною суперечністю культури вважається суперечливість між високою (елітарною) і низькою (масовою) культурами. Споживаючи духовні цінності, народ перетворює справжню культуру в "ширвжиток", що дістав назву "масова культура". Остання має утилітарне призначення і є бездуховною за своїм змістом.

Вторгнення масової культури в сферу елітарної, високої розцінюється як наступ "варварства в культурі" або "контркультури".

21. Педагогічні умови художньо-творчого виховання обдарованої учнівської молоді у позанавчальний час.

Незмінна єдність, взаємодоповнюваність усіх видів виховання є важливою умовою результативності виховної роботи в цілому.

Педагогічні умови – це структурна оболонка педагогічних технологій чи педагогічних моделей.

Педагогічна модель – мисленна система, що імітує чи відображає певні властивості, ознаки, характеристики об’єкта дослідження або принципи його внутрішньої організації чи функціонування і презентується у вигляді культурної форми, притаманній певній соціокультурній практиці.

Формування художньо-творчого вихованя учнів і студентів на сьогодні є однією із актуальних проблем держави та суспільства. система навчально-виховної роботи вищого навчального закладу повинна охоплювати заходи , які б сприяли стійкої потреби в професійному самовдосконаленні студентів, тобто участь студентiв у художнiй самодiяльностi, гуртках i студiях, заходах, що проводить ВНЗ спільно з первинною профспілковою організацією студентів, естетичне оформлення результатів праці студентів, вiдвiдування театрiв, виставок, музеїв, зустрiчi з дiячами лiтератури i мистецтва, проведення творчих вечорiв, читання художньої лiтератури та поезiї, слухання музики. Значну роль в художньо-творчому вихованнi вiдiграють нацiональнi естетичнi традицiї, народна творчiсть (фольклор, декоративно-прикладне мистецтво, архiтектура та iн.).

Творче мислення, творчі здібності формуються через творчу активність. Серед напрямків роботи студентів у позанавчальний час можна зазначити: 1. загальноуніверситетські святкування основних визначних державних дат (День Соборності України, День захисника Вітчизни, Міжнародний жіночій день 8 березня, Міжнародного дня студента т. і.); 2. традиційні університетські свята і заходи (Посвячення в студенти першокурсників, День працівника освіти, День студента, новорічні свята, дні відкритих дверей, випускні вечори і багато інших); 3. організація студентами власних поетичних, музичних, театральних вечорів під керівництвом викладача-майстра; 4. волонтерська діяльність у дитячих школах мистецтв та на міжнародних і всеукраїнських фестивалях кіно, музичних та театральних фести валях. Перехід навчально-творчої діяльності в наукову творчість є одним із важливих показників ефективності всього процесу розвитку творчого потенціалу особистості студента (участь студентів у студентських наукових товариствах, наукових гуртках і групах, олімпіадах, конкурсах, педагогічних читаннях).