24. Актуальні питання побудови освітньо-виховного процесу в навчальних закладах з мистецькою спеціальністю.

В закладах з мистецькою спеціальністю освітньо-виховний процес повинен будуватися: - з урахуванням iндивiдуальних нахилів i здібностей студентів, рiвня їхнього інтелектуального та загальнокультурного розвитку, специфіки курсу навчання і майбутньої спеціальності; - партнерство як форма стосунків між викладачами i студентами, співпраця у розв’язанні питань навчання, відпочинку, побуту, широке використання можливостей профкому студентів та аспірантів, підтримка i стимулювання студентських ініціатив. Одним з найважливіших аспектів оволодіння професію є перевага індивідуальних занять педагога з фаху з кожним майбутнім митцем окремо і групою у випадку коллективного створення предмету мистецтва. Навчити бути режисером, актором чи сценаристом можна шляхом індивідуальних занять, тому що одне і те саме завдання, що дається групі студентів буде виконане кожним окремо у неповторній, особистісній формі. Уявіть собі, щ п’яти акторам задають підготувати і продемонструвати образ Гамлета у їхньому трактуванні. На виході педагог має п’ять несхожих образів одного Гамлета і повинен прокоментувати недоліки кожної з інтерпретацій і корегувати сцен рух та дикцію кожного з акторів-студентів одночасно, у режимі потокового групового заняття. З цього прикладу стає зрозумілим, що групова робота зі студентами творчих вузів у більшості випадків фізично не можлива. Давньогрецька система освіти була побудована за схемою «майстер-учень» ще до н.е. Платон, учень Сократа, створив першу в історії усіх віків Академію – по суті перший у світі вищий навчальний заклад сучасного зразка. Демократія Західної Європи у сьогоднішньому розумінні також його здобуток. Навіть задовго до Сократа і його талановитого учня, майстер за все життя виховував тільки двох-трьох своїх наступників у безкінечних розмовах і тренуваннях. Імена саме таких учнів, вихованих за давньогрецькою системою індивідуальних занять прикрашають сьогодні скарбницю історії розвитку людства. Зрозуміло, що ритм життя, швидкість прогресу і плину часу ХХІ століття унеможливлює таку систему розвитку творчої особистості. Проте, необхідність передачі знань ланцюгом «майстер-учень» лишається актуальною. У травні 2005 року в Бергені Україна приєдналась до Болонського процесу на конференції міністрів європейських країн. Це дало вітчизняним студентам змогу отримувати диплом, що котируватиметься в Європі, а також призвело до покращення міжнародної прозорості навчальних програм курсів. Це важливий здобуток української системи освіти. Але, разом з тим, за шість років апробації Болонського процесу у наших освітніх закладах система начитки лекцій і підбиття підсумків у вигляді тестів так би мовити «прижилася» на економічних та юридичних спеціальностях. Режисерська, сценарна, акторська освіта не може бути проконтрольована рівнем виконання письмових тестових завдань студентами цих спеціальностей. А новий зразок навчальної програми зовсім не залишає часу на індивідуальну роботу викладача творчого фаху з кожним із його студентів, так як це завжди робилося у традиційному розумінні творчої освіти на теренах нашої держави. Тож, побудова освітньо-виховного процесу в навчальних закладах з мистецькою спеціальністю має обов’язково включати індивідуальні заняття з фаху. Лекції та семінари – прекрасний спосіб навчання у групах, найоптимальніший варіант засвоєння теоретичного матеріалу. Таким чином студенти вивчають культурологію, філософію мистецтва та освіти, педагогіку, історію мистецтва. І для засвоєння цих необхідних складових мистецької освіти такий груповий спосіб навчання є найоптимальнішим. Щодо практичної роботи, а точніше навіть появи витворів мистецтва – це і є задача спілкування студента з майстром один на один. Ще один спосіб покращення ситуації, у якій мають формуватися талановиті діячі мистецтв – це надання студентам творчих ВНЗ можливості бути присутнім на художніх виставках, спектаклях, фестивалях кіно, реклами та музичного мистецтва . Неймовірно важливим фактором творчого розвитку майбутнього режисера, сценариста чи актора є і співтворчість представників паралельних курсів. Сумісні роботи студента факультету режисури та сценарного факультету є найкращою вправою у майстерності і способом здобутку навичок колективної роботи. Завданням будь-якого творчого ВНЗ є створення усіх необхідних умов для такого співробітництва.