37. Теорія і практика художньо-естетичного розвитку майбутнього фахівця у системі професійної освіти.

Проблемі художньо-естетичного розвитку особистості присвячено цілу низку наукових праць. Водночас, незважаючи на значний інтерес науковців до різних аспектів проблеми художньо-естетичного розвитку особистості, вони ще не приділяли спеціальної уваги дослідженню теоретико-методологічних засад та існуючої практики художньо-естетичного розвитку майбутнього фахівця в системі професійної освіти.

Важливою особливістю художньо-естетичного розвитку є його здатність детермінувати вдосконалення інших сфер особистості, зокрема, духовної, моральної (морально-естетичний розвиток), а також фізичний розвиток людини (хореографія, спів).

Дослідження проблеми художньо-естетичного розвитку особистості ґрунтується на визначенні теоретико-методологічних та методичних засад його здійснення у системі професійної освіти.

Фундаментальною основою цього є загальнонаукова методологія: положення культурологічного, аксіологічного, особистісного, діяльнісного, креативного й системного підходів; висновки філософії та естетики щодо діалектичного взаємозв’язку змісту й форми; цілісності картини світу; єдності свідомості і діяльності, потенційного та актуального в розвитку особистості; співвідношення раціонального та емоційно-почуттєвого, індивідуального, особливого й загального тощо.

Конкретно-науковою методологією стали: концепції розвитку професійно-технічної (професійної), професійно-художньої освіти та естетичного виховання в Україні, Національна державна комплексна програма естетичного виховання, теоретичні положення філософії, соціології, психології та педагогіки мистецтва.

Провідним принципом мистецької освіти є інтеграція. Цей принцип по-різному виявляється у системі професійної мистецької і в системі професійної освіти. У професійній мистецькій освіті він реалізується в межах предметно-інтегративної моделі навчання, що поєднує предметне викладання мистецьких дисциплін та інтегровані мистецькі курси, у яких різновиди мистецтв, мистецькі знання і враження інтегруються навколо домінантного виду мистецтва.

У професійній освіті він передбачає інтеграцію мистецького і фахового компонентів професійної підготовки з метою розв’язання дидактичних завдань конкретного навчального предмета, теми, заняття. За такого підходу впровадження мистецтва носить супутній, комітатний характер; узгоджується із профілем навчання й майбутньою спеціальністю учнів та студентів; має прикладне значення і спрямовується не стільки на здобуття ними теоретичних знань у галузі мистецтва, скільки на формування в них естетичної свідомості, практичних навичок упізнавання та розуміння творів різних видів мистецтв, розвиток естетичних смаків та художніх здібностей, елементарних художньо-творчих умінь тощо.

Мистецько-педагогічна освіта спрямована на професійну підготовку майбутніх викладачів мистецьких дисциплін та художньої культури, тому її зміст інтегрує мистецьку та педагогічну складові. На відміну від професійної мистецької освіти, у якій пріоритет надається вивченню відповідного різновиду мистецтва, а педагогічна підготовка до його викладання має додатковий характер, у мистецько-педагогічній освіті основна увага приділяється педагогічній та методичній підготовці майбутнього викладача мистецьких дисциплін, а не розвиткові його виконавських умінь та навичок. Тому вплив мистецтва на розвиток особистості майбутніх педагогів спрямовується, перш за все, на виховання в них любові до мистецтва, спрямованості на прищеплення її своїм учням і формування таких педагогічних якостей, які є професійно необхідними для здійснення художньо-естетичного виховання школярів: емоційна чутливість, педагогічна уява, креативність, емпатія тощо.

Визначальною особливістю професійно-художньої освіти є органічне поєднання в ній ремесла й мистецького начала.