- •1. Основні етапи розвитку мистецької педагогіки.
- •2. Теоретико-методологічні підходи до художньо-творчого вихованя учнів і студентів в умовах їх дозвіллєвої діяльності.
- •3. Мистецька освіта у межах культурного простору і часу.
- •4. Критерії педагогічної діагностики художнього розвитку особистості.
- •5. Проблема інтеграції знань у контексті художнього сприйняття.
- •7. Психолого-педагогічний підхід до навчання студентів в мистецьких навчальних закладах.
- •8. Форми соціально-культурного впливу на особистість.
- •9. Творча спадщина Платона та сучасне розуміння ролі драми, музики і танцю у розвитку особистості.
- •11. Використання сучасних технічних засобів навчання у підготовці студентів режисерських спеціалізацій.
- •10. Світоглядна функція мистецтва.
- •12. Методика складання художньо (в нашем случае “музично-”) -педагогічного репертуару для студентів вищих навчальних закладів.
- •13. Педагогічна робота із учнями і студентами різних темпераментів і вікових категорій.
- •Самовиховання — свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.
- •14. Якісна та кількісна характеристика результатів педагогічного дослідження.
- •15. Категоріальний аппарат педагогічного дослідження.
- •16. Звук - основний засіб висловлювання музиканта. Психолого-педагогічні аспекти роботи над звуком.
- •17. Проблеми інформаційного забезпечення навчальних модулів мистецьких дисциплін.
- •18. Формування художньої компетентності студентської молоді.
- •19. Впровадження кредитно-модульної системи у підготовку звукорежисера.
- •20. Динаміка культури як об’єкт дослідження.
- •21. Педагогічні умови художньо-творчого виховання обдарованої учнівської молоді у позанавчальний час.
- •22. Вивчення актуальних проблем мистецької педагогіки, її основних інформаційних джерел.
- •24. Актуальні питання побудови освітньо-виховного процесу в навчальних закладах з мистецькою спеціальністю.
- •25. Методи самонавчання та самовиховання.
- •26. Тенденції розвитку естетичного виховання молоді у позанавчальний час в Україні.
- •27. Вибір методів та засобів педагогічної діяльності.
- •28. Методи контролю результатів навчання і виховання.
- •29. Виховання творчим самовираженням.
- •30. Вплив релятивістської культури на процес художньо-творчого виховання учнів і студентів.
- •Основні положення
- •31. Педагогічна спадщина б.В. Асафьева. Принцип контрасту у музиці та його методична роль у постановці занять із слухання музики. (про контраст нет ничего)
- •32. Дослідження процесів ресакралізації української культури і мистецтва в контексті сучасного простору та часу.
- •34. Мистецька освіта в інформаційному суспільстві.
- •35. Основні напрямки і прийоми розвитку мистецької творчості в педагогічній діяльності б. Л. Яворського та його учнів.
- •36. Базові поняття мистецької педагогіки
- •37. Теорія і практика художньо-естетичного розвитку майбутнього фахівця у системі професійної освіти.
- •38. Використання досвіду експериментальної педагогіки о.Л. Маслова у галузі сучасного мистецтва.
- •39. Шляхи оптимізаціх викладання музичних предметів студентам режисерських спеціалізацій.
- •40. Культуровідповідність освіти
- •41. Науково-педагогічна діяльність в.М. Шацької. Її значення ждя сучасної мистецької педагогіки.
- •42. Провідні положення мистецької педагогіки в теорії і практиці навчання і виховання студентів режисерських спеціалізацій.
- •43. Художньо-освітній простір України в контексті Новітньої історії.
- •44. Педагогічна спадщина д. Б. Кабалевського. Її Значення для сучасної мистецької педагогіки.
- •45. Концептуальні засади мистецької педагогіки.
- •46. Діалогова природа художнього спілкування
- •47. Творча реалізація принципів системи музичного виховання особистості в сучасних умовах, розроблених д.Б. Кабалевським.
- •48. Педагогічна спадщина л.М. Толстого. Основні напрямки і педагогічні прийоми розвитку художніх здібностей в учнів Яснополянської школи.
- •49. Теорія Маргарет Мід щодо можливостей виявлення та формування культурного характеру людини.
- •50. Формування знань, вмінь та навичок учнів та студентів в процесі комплексної музичної діяльності: слухання, виконавства та написання музики.
- •52. Культурний синдром “відкритість - закритість” за г. Трандісом. Мистецький розвиток і виховання особистості в умовах “відкритих” та “закритих” культур.
- •53. Музична творчість як метод активізації сприйняття.
- •54. Педагогічні умови розширення можливостей пізнання в сучасному мистецтві.
28. Методи контролю результатів навчання і виховання.
Контроль є компонентом функціональної структури будь-якої діяльності.
Залежно від завдань, етапів навчання і цілей проведення обліку роботи використовуються різні форми контролю:
- поточний та рубіжний;
- усний (бесіда, опитування) і письмовий (контрольні завдання);
- безпосередній (у взаємодії з учнем) і опосередкований (за результатами виконаної ним роботи);
- індивідуальний (детальний, у процесі індивідуальних занять) і фронтальний (за допомогою окремих невеликих питань до всіх учнів, які відповідають з місця у процесі групових та колективних занять);
- нестандартизований (що здійснює викладач) і стандартизований (що здійснюється за допомогою однотипних опитувальних листів для всіх учнів з використанням шаблонів та технічних засобів обробки результатів);
- прихований і явний ( з попередженням учнів про перевірку);
- плановий і неочікуваний;
- контроль з боку вчителя і взаємоконтроль учнів.
Засобами контролю є: спостереження, запитання і завдання (опитувальні листи, тести, задачі, доручення).
Методи контролю поділяються відповідно до виконання його кожного окремого етапу.
Так, методи виявлення заданих якостей вимагають створення педагогічних ситуацій, що спонукають учнів до виконання потрібних дій: відтворення знань, підтвердження розуміння матеріалу, здатності оперування ним та ін.
Методи вимірювання спрямовані на мислене співставления обсягу виявлених якостей учня з тим обсягом якостей, який перевіряється, або на підрахунок кількості даних ним правильних і неправильних відповідей.
Методи оцінювання слугують для співвіднесення одержаних результатів виявлення та вимірювання з певною шкалою критеріїв оцінки. Ці методи можна поділити на такі три групи:
- оцінка дається, виходячи із загального враження від дій учня (значною мірою інтуїтивного), і порівнюється з уявленнями вчителя про еталони знань;
- оцінка передбачає попереднє виявлення кількох окремих якостей діяльності учня. Наприклад, комплексна оцінка знань у вигляді чотирьох оцінок за чотири якості: визначення суттєвого; розуміння матеріалу; форму відповіді; кількість наведеної інформації. Комплексна оцінка фіксує ті недоліки, на усунення яких має бути спрямована подальша робота з учнем;
- оцінка одержується шляхом підрахунку кількості правильно і неправильно виконаних учнями завдань або відповідей на запитання.
29. Виховання творчим самовираженням.
Тому головне завдання педагога - всіляко підтримувати в студентові будь-який вияв ініціативи, що і є тим фундаментом, на якому будується навчально- виховна система. Виходячи з вищесказаного викладач має приділяти більше уваги емоційно- вольовій сфері особистості. Адже, наповнюючи "суху" інформацію "живим" почуттям, він активізує розумову діяльність студента. Але буває так, що почуття не з'являється самепособі. Велику допомогу в цьому питанні може надати мистецтво. Воно пропонує особистості багатий грунт не лише для уяви, але й для мислення. Будь-який художній твір має в своїй основі певну безвихідну ситуацію, що спонукає нас разом з героями твору шукати з неї вихід.
Важливу роль у підвищенні рівня знань, а також естетичної культури особистості відіграє художня самодіяльність. Беручи участь в різноманітних театральних гуртках, музичних колективах, студенти виявляють свої творчі здібності, про які вони навіть не здогадувалися. "Нема таких предметів і нема таких підручників, котрі могли б виконати ту особливу виховну роль, яку здатне виконати мистецтво" - зазначав Д. Кабалевський . значну роль у професійній підготовці відіграє художній чинник, який передбачає вміння викладача наповнювати навчальний матеріал не лише думкою, але й почуттям. Задіюючи обидві сфери людини, розумову та емоційно-вольову, педагог тим самим створює передумови для повноцінного засвоєння студентом знань. Адже, як відомо, розум, воля і почуття є головними ініціаторами психічного життя людини. Вони взаємопов'язані між собою, і тому будь-яка спроба роз'єднати їх ні до чого путнього не приводить.
система Станіславського дозволяє навчитися керувати своєю поведінкою "на публіці", оволодівати такими інструментами впливу, як голос, міміка, жести, інтонація, навчитися мистецтву імпровізації, адекватної реакції в нестандартних обставинах тощо. Освоєння елементів театральної педагогіки допомагає майбутньому вчителеві ще в студентські роки пізнати самого себе, контролювати свої фізичні і психічні стани, домагаючись їх єдності. Наука "володіти собою" формує професійні вміння, навички і звички, зумовлює вияв творчої емоційно-почуттєвої природи педагога".
Система Станіславського спонукає особистість вникати в сенс життя, напружувати свій розум, поповнюючи його тими знаннями, яких їй бракує. А для цього потрібно, щоб студент, як і артист, вів змістовне, цікаве, красиве, різноманітне, хвилююче і величне життя. "Нехай він знає, що робиться не лише у великих містах, але також і в провінції, в селі, на фабриках і заводах, у самому культурному центрі світу".