52. Культурний синдром “відкритість - закритість” за г. Трандісом. Мистецький розвиток і виховання особистості в умовах “відкритих” та “закритих” культур.

Відкритість - закритість: В "закритих" культурах люди повинні вести себе відповідно до груповими нормами, і порушення норм строго карається. В "відкритих"культурах спостерігається велика толерантність до відхилення поведінки індивідів від загальноприйнятих норм. Для людей з "закритих" культур значущіпередбачуваність, визначеність та безпеку їм важливо знати, що інші люди мають намір робити.

Дослідження показують, що розвиток особистості багато в чому залежить від того, вплив яких систем (відкритих чи закритих) переважає в її індивідуальному досвіді.Педагогічні впливи тих чи інших систем будуть формувати і відповіднийіндивідуально-психологічний склад людини, яка, в свою чергу, з певного моментупочинає впливати на самостійні вибори його зовнішніх зв'язків і відносин, причомуумовою найбільш успішного розвитку індивіда є забезпечення відкритої взаємодії(діалогу) його в навколишньому середовищі.

53. Музична творчість як метод активізації сприйняття.

«Сприймання — це процес категоризації, у ході якого людина за допомогою харак­терних властивостей сприйнятого здійснює відбір і віднесення об'єкта, який сприймається, до певної категорії».

Музичне сприйняття є одним з провідних видів діяльності, який має використовуватися на кожному уроці музики.

Одне з основних завдань музичного виховання — вчити сприймати мис­тецтво як невід'ємну частину їхньої духов­ності, тобто здатності до активного засвоєння і відтворення світу художніх цінностей. Тому формувати у школярів навичок музичного сприймання є на сучасному етапі актуальним завдання музич­ної педагогіки.

Методи навчання як шляхи досягнення мети представляють собою систему дійучителем, спрямовані на організацію діяльності учнів у засвоєнні змісту навчання.Методи музичного навчання можна розглядати як способи організації засвоєнняпредмета, які відповідають цілям і завданням навчального процесса.Метод, який спрямований на організацію засвоєння змісту навчання, в основі якого лежитьузагальнене знання про музику, умовно називають методом музичногоузагальнення. Його необхідно розглядати не тільки як метод організації, а й як стимулювання процесу навчання. Адже його застосування допомагає школярампереконатися в своїх можливостях пізнати музику. А це сприяє вихованнюінтересу до мистецтва. Метод узагальнення допомагає встановлювати ціліснеуявлення про музичний мистецтво. Цей метод, розроблений Д. П. Кабалевским, називають методом забігання вперед і повернення до пройденого.

54. Педагогічні умови розширення можливостей пізнання в сучасному мистецтві.

З'ясовуючи педагогічні умови реалізації культуротворчого впливу мистецької діяльності, підкрес¬лимо роль інтегративного характеру художнього виховання, забезпечення цілісності художнього світобачення учнів. Мистецько-освітні програми сьогодення не можуть не враховувати необхідності залучення учнів до різних видів мистецтва, ознайомлення їх із широкою палітрою художніх образів. Ефек¬тивна реалізація культурологічного впливу мис¬тецької діяльності можлива на тлі усвідомлення не тільки специфічних ознак, а і того спільного в різних видах мистецтва, що забезпечується його художньо-виражальною сутністю. Невипадково то¬му нині особливо гостро стоїть питання про вста¬новлення зв'язків між різними видами мистецтва.

Серед умов, що сприяють втіленню культуро¬логічної функції мистецької діяльності, слід назвати і таку, як відкритість мистецьким новаціям в нав¬чанні, спонукання учнів до роздумів і самостійних висновків. Динамічність мистецького сьогодення створює умови для розвитку в учнів здатності рефлексувати, задавати питання собі, шукати на них відповіді, виявляти істинне в мистецтві, відрізняти його від псевдохудожнього, наносного, випадко¬вого.

Система розвивальних можливостей мистецтва включає пізнавальну функцію, що передбачає залучення особистості до цілісно-образного пізнан¬ня світу.

Педагог має спонукати учня через художні образи пізнавати життя. Не звужувати мистецьке навчання учнів до розвитку у них художньо-технічних прийомів (формування відчуття кольору, пальцевої техніки, володіння дикцією тощо), не; обмежуватись абстрагованим повідомленням біог¬рафічних відомостей композитора або ще якихось даних з життя митця, можливо, і цікавих, але таких, що не мають безпосереднього відношення до усвідомлення сутності його творчості, головне — спонукати вихованців до усвідомлення мистець¬кого твору як художнього відтворення життя.

Відчуття краси, переживання гармонії, доскона¬лості, усвідомлення прекрасного як духовного під¬несення — неодмінні характеристики естетичного пізнання. Немає сумніву в тому, що поза гедоніс¬тичним ставленням процес сприйняття і творення мистецтва буде не тільки неповним, а й взагалі не відбудеться, як, на жаль, немає сумніву і в тому, що сучасні орієнтири мистецької освіти надто мало уваги приділяють гедоністичним моментам. Цілком слушне завдання — привчити учня до систематич¬ної праці нерідко затуляє перед педагогом питання кінцевої мети навчання мистецтва.