- •1. Основні етапи розвитку мистецької педагогіки.
- •2. Теоретико-методологічні підходи до художньо-творчого вихованя учнів і студентів в умовах їх дозвіллєвої діяльності.
- •3. Мистецька освіта у межах культурного простору і часу.
- •4. Критерії педагогічної діагностики художнього розвитку особистості.
- •5. Проблема інтеграції знань у контексті художнього сприйняття.
- •7. Психолого-педагогічний підхід до навчання студентів в мистецьких навчальних закладах.
- •8. Форми соціально-культурного впливу на особистість.
- •9. Творча спадщина Платона та сучасне розуміння ролі драми, музики і танцю у розвитку особистості.
- •11. Використання сучасних технічних засобів навчання у підготовці студентів режисерських спеціалізацій.
- •10. Світоглядна функція мистецтва.
- •12. Методика складання художньо (в нашем случае “музично-”) -педагогічного репертуару для студентів вищих навчальних закладів.
- •13. Педагогічна робота із учнями і студентами різних темпераментів і вікових категорій.
- •Самовиховання — свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.
- •14. Якісна та кількісна характеристика результатів педагогічного дослідження.
- •15. Категоріальний аппарат педагогічного дослідження.
- •16. Звук - основний засіб висловлювання музиканта. Психолого-педагогічні аспекти роботи над звуком.
- •17. Проблеми інформаційного забезпечення навчальних модулів мистецьких дисциплін.
- •18. Формування художньої компетентності студентської молоді.
- •19. Впровадження кредитно-модульної системи у підготовку звукорежисера.
- •20. Динаміка культури як об’єкт дослідження.
- •21. Педагогічні умови художньо-творчого виховання обдарованої учнівської молоді у позанавчальний час.
- •22. Вивчення актуальних проблем мистецької педагогіки, її основних інформаційних джерел.
- •24. Актуальні питання побудови освітньо-виховного процесу в навчальних закладах з мистецькою спеціальністю.
- •25. Методи самонавчання та самовиховання.
- •26. Тенденції розвитку естетичного виховання молоді у позанавчальний час в Україні.
- •27. Вибір методів та засобів педагогічної діяльності.
- •28. Методи контролю результатів навчання і виховання.
- •29. Виховання творчим самовираженням.
- •30. Вплив релятивістської культури на процес художньо-творчого виховання учнів і студентів.
- •Основні положення
- •31. Педагогічна спадщина б.В. Асафьева. Принцип контрасту у музиці та його методична роль у постановці занять із слухання музики. (про контраст нет ничего)
- •32. Дослідження процесів ресакралізації української культури і мистецтва в контексті сучасного простору та часу.
- •34. Мистецька освіта в інформаційному суспільстві.
- •35. Основні напрямки і прийоми розвитку мистецької творчості в педагогічній діяльності б. Л. Яворського та його учнів.
- •36. Базові поняття мистецької педагогіки
- •37. Теорія і практика художньо-естетичного розвитку майбутнього фахівця у системі професійної освіти.
- •38. Використання досвіду експериментальної педагогіки о.Л. Маслова у галузі сучасного мистецтва.
- •39. Шляхи оптимізаціх викладання музичних предметів студентам режисерських спеціалізацій.
- •40. Культуровідповідність освіти
- •41. Науково-педагогічна діяльність в.М. Шацької. Її значення ждя сучасної мистецької педагогіки.
- •42. Провідні положення мистецької педагогіки в теорії і практиці навчання і виховання студентів режисерських спеціалізацій.
- •43. Художньо-освітній простір України в контексті Новітньої історії.
- •44. Педагогічна спадщина д. Б. Кабалевського. Її Значення для сучасної мистецької педагогіки.
- •45. Концептуальні засади мистецької педагогіки.
- •46. Діалогова природа художнього спілкування
- •47. Творча реалізація принципів системи музичного виховання особистості в сучасних умовах, розроблених д.Б. Кабалевським.
- •48. Педагогічна спадщина л.М. Толстого. Основні напрямки і педагогічні прийоми розвитку художніх здібностей в учнів Яснополянської школи.
- •49. Теорія Маргарет Мід щодо можливостей виявлення та формування культурного характеру людини.
- •50. Формування знань, вмінь та навичок учнів та студентів в процесі комплексної музичної діяльності: слухання, виконавства та написання музики.
- •52. Культурний синдром “відкритість - закритість” за г. Трандісом. Мистецький розвиток і виховання особистості в умовах “відкритих” та “закритих” культур.
- •53. Музична творчість як метод активізації сприйняття.
- •54. Педагогічні умови розширення можливостей пізнання в сучасному мистецтві.
27. Вибір методів та засобів педагогічної діяльності.
Складний та багатоетапний шлях від визначення навчально-виховної мети до її реалізації передбачає побудову стратегії і тактики педагогічної діяльності. Для засвоєння навіть невеликого фрагмента знань потрібна організація педагогом чотирьох складових процесу навчання: сприймання, осмислення, закріплення та застосування знань учнем.
Методика складається залежно від обраної системи навчання, в якій розрізняють дві загальні моделі: великоблочне та дрібне програмування (моделювання) процесу засвоєння знань та набуття вмінь.
За великоблочним програмуванням (що становить традиційну систему навчання згідно з затвердженою програмою) діяльністю учня педагог керує сам або дає інструкції (тобто окреслює учню систему роботи, наприклад, в умовах заочного навчання), визначає зміст, обсяг, послідовність і характер дій, необхідних для засвоєння знань і вмінь.
За дрібним програмуванням матеріал поділяється на невеликі логічно завершені частини з метою їх невідкладного гарантованого засвоєння та контролю результатів сприймання, осмислення, первинного запам'ятовування і застосування знань шляхом виконання перевірочних завдань.
В основі конструювання методики лежить вибір методів, якими буде здійснюватися повідомлення інформації (І), взаємодія педагога і учня у процесі її засвоєння (В), власне кажучи - сутність навчання, і контроль результату, що досягається (К). Названі складові створюють структуру методики: І+В+К.
Для здійснення будь-якого вибраного комплексу методів необхідні відповідні засоби.
Так, засобами повідомлення інформації (І) можуть бути слово і демонстрація об'єкта, який вивчається.
Слово використовується у живій промові, у текстах і технічних записах. Воно було і залишається основним джерелом спілкування учня з навчальним матеріалом. Засоби наочності розрізняють на безпосередні (демонстрація реального об'єкта) і опосередковані (його зображення); схематичні (розташування основних частин об'єкта), знакові (умовне позначення якихось об'єктів), графічні (графіки, таблиці),
Наступного складовою структури методики є педагогічна взаємодія (В), спрямована на управління діяльністю учня, та засоби навчання, якими може бути сам педагог, навчальний посібник і навчальний технічний пристрій (ТЗН - технічний засіб навчання),
ТЗН поняття комплексне, оскільки завжди складаються з двох компонентів: самого технічного пристрою демонстрації (комп'ютер, аудіосистема, відеосистема, діапроектор, епідіаскоп, кодоскоп) і носія методичної інформації (записаної на оптичний або магнітний диск, наприклад, дискета, компакт диск, магнітофонна відео- і аудіоплівка, діапозитив та ін.).
Засобами здійснення контролю засвоєння знань (К) є запитання і завдання учням. їх розглянуто у розділі, присвяченому контролю знань.
Основні методики це - слухання, розглядання, читання, а також писання, малювання, музичне виконавство та ін. Ці дії є основними і в умовах програмованого навчання.
У процесі індивідуальних занять найчастіше використовуються такі групи методів:
- наочні, які передбачають безпосередній показ тих чи інших прийомів художньої діяльності;
- словесні, що доповнюють наочні й спрямовані на роз'яснення закономірностей мистецтва;
- опорно-ілюстративні, що слугують для учня орієнтиром самостійного пошуку власних художніх версій;
- евристичні, пов'язані з виробленням індивідуального стилю творчої діяльності.
Всі ці методи можуть "працювати" за однієї умови - розвитку педагогом не тільки художніх здібностей учня, але і його індивідуальності та самостійності в цілому.