Самовиховання — свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.

Самовиховання успішно здійснюється за певних умов. Передусім воно потребує від людини знання самої себе, вміння оцінювати власні позитивні й негативні риси. Щоб збагатити учнів відповідними знаннями і вміннями, проводять цикл бесід про психічну діяльність людини, свідомість, волю, почуття, характер, мотиви поведінки, інтереси, здібності, потреби, темперамент, а також розкривають сутність самовиховання, методи і прийоми роботи над собою.

Важливий аспект самовиховання — логічне мислення, вміння проаналізувати кожен свій вчинок, що сприяє виробленню вимогливості до себе як постійної риси характеру, без якої неможливо досягти успіху в цій справі. Тому педагоги в індивідуальних бесідах і на зборах детально аналізують порушення правил поведінки, їх причини, привчають учнів до самоаналізу.

14. Якісна та кількісна характеристика результатів педагогічного дослідження.

Педагогічне дослідження спрямоване на оцінку результатів пе­дагогічних впливів, що залежать від характеристик як самого об'єкта впливу, так і чинника, що впливає на нього.

За умови якісного підходу дослідник користується словесними визначеннями сторін об'єкта, які він вивчає (тобто називає і оцінює їх), а за умови кількісного -числами.. Ці два види характеристик взаємозалежні, взаємо­пов'язані і не можуть розглядатися самостійно один без одного. Тому необхідно ще до проведення експерименту чітко усвідоми­ти, які саме якісні та кількісні параметри об'єкта і впливу на нього використовуватимуться. . Складність такого завдання зумовлена тим, що педагогічні про­цеси завжди мають імовірний характер, бо зв'язки між причиною і наслідками не є однозначними, залежать від багатьох факторів, які не можна передбачити наперед і повністю врахувати.

Якісний аналіз результату впливу є описом змін досліджуваних властивостей об'єкта, що помітні в процесі їх кількісно виражених змін. Наприклад, інтенсивності, швидкості, сили, швидкодії, підвищенні, зниженні, посиленні, послабленні тощо. Проте тільки словесних характеристик змін того, що спостерігається замало для здійснення багатьох практичних завдань, а тому необхідно знати ці зміни. Такі оцінки, як "більше-менше", "нижче-вище" досить відносні та недостатні (наприклад, для обгрунтованого порівняння і вибору кращого варіанта педагогічного впливу з двох можли­вих). Для цього потрібні розрахунки і кількісні дані. "' Щоб їх отримати треба:

- чітко визначити ознаки об'єкта, що можуть бути зафіксовані в певних одиницях вимірювання (балах, кількості відповідей, вико­наних завдань, витраченого часу, подій, що відбулися, тощо);

- розробити експериментальну методику, яка дає можливість враховувати прояви ознак потрібних якостей (тести, опитувальні листки);

- вибрати результати експерименту у вигляді кількості спостере­жень і зведення "їх для обчислення в таблиці, графіки;

- обрати доцільний для певного педагогічного явища спосіб роз­рахунків (відсотки, середнє значення, межі відхилень від середніх значень, дисперсія, коефіцієнт кореляції та ін.);

- подати кількісні результати у такій формі, що забезпечує мож­ливість їх педагогічної інтерпретації, взаємозв'язку якісної та кількісної оцінок.