37. Політика еластичних та стабільних цін.
Цінова еластичність попиту – це чутливість споживачів до зміни цін на продукцію. Вона вимірюється коефіцієнтом еластичності (Ке), який показує, як відносна зміна ціни ( Р) спричинює відносну зміну величини попиту ( X)
де Р вихідна ціна; Х- попит, який відповідає ціні Р.
Оскільки залежність між ціною і попитом (як правило) зворотна, Ке завжди буде зі знаком мінус, який в розрахунках ігнорується. До відома береться лише абсолютна величина Ке. Значення коефіцієнта еластичності може змінюватись від нуля до нескінченності. Якщо Ке = 0, то попот не змінюється за будь-якої зміни ціни (абсолютно не еластичний попит). Якщо Ке прямує до нескінченності, то навіть незначне збільшення ціни може призвести до зникнення будь-якого попиту.
Розрізняють перехресну еластичність попиту і таку, яка визначається рівнем доходів споживачів. Перехресна еластичність попиту – це відносна зміна попиту на продукт А у зв’язку з відносною зміною ціни на продукт Б. Еластичність попиту залежно від рівня доходів споживачів – це відносна зміна попиту щодо відносної зміни доходу.
Основні фактори, які визначають цінову еластичність попиту:
- замінність товарів: чим більше існує замінювачів товару, тим більш еластичним є попит на нього;
- питома вага товару в доході споживачів: чим більш важливе місце займає продукт у бюджеті споживачів, тим вища еластичність попиту на нього;
- належність товарів до предметів розкошу чи першої необхідності: чим ближче товар до життєво необхідних, тим менш еластичний попит на нього;
- фактор часу: еластичність попиту на продукт є в прямій залежності від проміжку часу, необхідного для прийняття рішення, оскільки зі зміною ціни змінюються звички і смаки споживачів.
38.Стратегія престижних цін: сутність та умови застоування.
Протягом тривалого періоду ціна залишається незмінно високою, оскільки є символом ексклюзивності (коштовності, хутро, антиквар тощо). Це високі ціни на продукти справді високої вартості. Такі продукти мусять здобувати й постійно підтримувати свою високу репутацію, отже, основна проблема використання такої цінової політики – постійне підвищення якісних характеристик продукту, його іміджу, збереження традицій престижної фірми, незважаючи на будь-яки кон’юктурні зміни.
39. Виробництво і споживання товару зазвичай розділено в часі й територіальне. Для того, щоб задовольнити потреби споживачів у повному розумінні, недостатньо виготовити товар, який потрібен споживачеві, продумати ефективну цінову політику. Крім цього, товар має бути доставлений, по-перше, у потрібне місце, по-друге, у потрібний час, і по-третє, у потрібній кількості. Як вирішити цю проблему найефективніше? Відповідь на це запитання характеризує сутність політики розподілу.
Політика розподілу — це діяльність фірми щодо планування, реалізації та контролю руху товарів від виробника до кінцевого споживача з метою задоволення потреб споживачів та отримання фірмою прибутку. Основна мета політики розподілу — організація ефективного збуту виготовленої продукції.
Завдання розподілу продукції можна поділити на дві групи: стратегічні; тактичні.
Стратегічні завдання пов'язані з формуванням та організацією каналів збуту: / прогноз планування перспективних каналів збуту; / вибір прямого чи опосередкованого каналу збуту; / вибір оптимальних каналів збуту, маршрутів збуту, розміщення складів.
Тактичні завдання розподілу включають:
роботу з наявними клієнтами та залучення нових;
пошук і відбір комерційних пропозицій на поставку товару;
організацію виконання замовлень і поставку товарів (визначення маршрутів збуту, перевірку наявності товарних запасів, заходи стимулювання збуту тощо).
Ефективність політики розподілу багато в чому залежить від вибору ефективного каналу розподілу.
Канали розподілу — це сукупність фірм чи окремих осіб, які беруть на себе право власності на товар чи послугу або сприяють передачі цього права іншим фірмам чи особам на шляху руху товарів від виробника до споживача.
Функції каналів розподілу: 1)функції пов’язані з угодами – закупівля продукції для перепродажу чи передачі споживачам.
2)продаж продукції, контактування зі споживачами;
3)отримання замовлень;
4)просування товарів;
5)діловий ризик за наявного права власності на товар.
Логістичні:
1)створення необхідного асортименту продукції;
2)збереження продукції і її якості;
3)сортування;
4)комплектування;
5)поділ великих партій продукції відповідно до потреб споживачів;
6)транспортування.
Обслуговуючі:
1)торгівельне обслуговування споживачів;
2)огляд, перевірка, оцінка продукції;
3)визначення її підготовки та якості;
4)проведення маркетингових досліджень;
5)участь у плануванні продукції;
6)визначення цін та знижок;
7)надання послуг виробничого, комерційного, інформаційного та іншого характеру.