Тема 3. Об'єкти та суб'єкти права промислової власності

Відповідно до ст. 485 ЦК України до прав інтелектуальної влас- ності на сорт рослин і породу тварин належать:

• особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;

• майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, по- роду тварин, засвідчені патентом;

• майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин, по- роду тварин згідно зі ст. 486 цього Кодексу є автор сорту рослин, по- роди тварин, інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин за договором чи законом.

Майнові права суб'єктів інтелектуальної власності на сорт рос- лин, породу тварин, засвідчених патентом, становлять:

• право на використання сорту рослин, породи тварин, придат- них для поширення в Україні;

• виключне право дозволяти використання сорту рослин, по- роди тварин;

• виключне право перешкоджати неправомірному викори- станню сорту рослин, породи тварин, у тому числі забороняти таке використання;

• інші майнові права інтелектуальної власності.

В Україні державна реєстрація племінних тварин здійснюється за внесенням відповідних даних до Державної книги племінних тварин, а племінних стад - до Державного племінного реєстру. Суб'єктам племінної справи видається племінне свідоцтво (сертифікат), а також надається можливість використовувати належні їм племінні (гене- тичні) ресурси на виконання загальнодержавних програм селекції.

Виключні майнові права, засвідчені патентом, є чинними з дати, що йде за датою їх реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону. Ці права чинні: на сорт рослин та породу тварин - ЗО рокш, окремо для дерев та винограду- 35 рокш, що підра- ховуються з 1 січня року, що йде за роком державної реєстрації прав.

99

98

Авторські права та інтелектуальна власність

3.4. Поняття комерційної таємниці та її захист 3.4.1. Комерційна таємниця і «ноу-хау»

Забезпечення економічної безпеки відповідно до ст. 17 Консти- туції України є однією з найважливіших функцій держави. У широ- кому розумінні економічна безпека країни складається з економіч- ної безпеки держави (безпеки макрорівня) та безпеки економічних суб'єктів (безпеки мікрорівня). Економічна безпека держави та окремих суб'єктів господарської діяльності багато в чому залежить від належного збереження комерційної та державної таємниці.

У сучасних умовах основи цивільно-правового регулювання ко- мерційної таємниці закладено в Цивільному кодексі України та ін- ших законодавчих актах.

Відповідно до чинного законодавства повне визначення поняття «комерційна таємниця» розкрито у Цивільному кодексі України (ст. 505), який набув сили з 1 січня 2004 р. Згідно з Кодексом комерцій- на таємниця - це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідо- мою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має ко- мерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обста- винам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію».

Відомості, що складають державну таємницю, встановлені від- повідним переліком і підлягають захисту з боку держави. Державна таємниця охороняється силами держави в особі відповідних орга- нів, а комерційна таємниця - власними силами підприємств, фірм, як правило, службою (відділом) безпеки підприємства. При цьому слід відмітити, що комерційна таємниця може бути державною та- ємницею, але державна таємниця ніколи не буде комерційною.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про державну таємницю» дер- жавна таємниця - це вид таємної інформації, що охоплює відомо- сті у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відно- син, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які ви-