Тема 3. Об'єкти та суб'єкти права промислової власності

ментів, схем, що відносяться до комерційної таємниці підприємства (фірми) та підлягають захисту з боку служби безпеки підприємства (фірми) від можливих посягань.

З поняттям «комерційної таємниці» тісно пов'язане і поняття «ноу-хау». Термін «ноу-хау» походить від англійського виразу «зна- ти як зробити». Під «ноу-хау» розуміють не захищені охоронними документами та не оприлюднені (повністю або частково) знання чи досвід технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового або іншого характеру, що можуть бути практично ви- користані в наукових дослідженнях і розробках, при виготовленні, реалізації та експлуатації конкурентоспроможної продукції, забез- печуючи певні переваги їхньому власникові.

До «ноу-хау» належать також не запатентовані з різних причин винаходи. Об'єктами «ноу-хау» можуть бути різноманітні посібни- ки (порадники), специфікації, формули, рецепти, знання й досвід у сфері маркетингу, оформлені упаковки продукції тощо. Важли- вою ознакою «ноу-хау» є конфіденційний характер тих знань і до- свіду, на здобування яких підприємство, як правило, витрачає значні кошти і час.

«Ноу-хау» не є об'єктом виключного права. Оскільки реєстра- ційної системи закріплення «ноу-хау» не існує, право на той самий об'єкт може одночасно належати декільком особам, і кожному з та- ких сумлінних власників забезпечується правовий захист виробни- чих та комерційних секретів. У деяких випадках у «ноу-хау» може і не бути конкретного автора (наприклад, коли предмет «ноу-хау» становлять знання, досвід і навички, роками накопичені персона- лом підприємств). Тому будь-яка особа визнається правомочним власником «ноу-хау», якщо вона самостійно розробила чи добро- совісно придбала його в іншого власника. Але іноді придбання та- ких об'єктів інтелектуальної власності, як «ноу-хау» здійснюється і недобросовісним шляхом.

На даному етапі, розвитку суспільства масовим явищем стало нелегальне користування. інтелектуальною власністю: співробіт- ники підприємств, котрі одночасно є членами кооперативів, малих підприємств або спільних підприємств, використовують методики,

103

102

Авторські права та інтелектуальна власність

програми і технології, що розроблені на вітчизняних підприємствах і є їх інтелектуальним капіталом. Західні партнери бажають неза- конним шляхом отримати закриту інформацію, яка становить для них комерційний інтерес. Тому забезпечення економічної безпеки підприємства, фірми в умовах ринкової економіки потребує захисту комерційної таємниці, і перш за все юридичними методами.

По-перше, керівнику підприємства необхідно визначити коло відомостей, монополія на які належить підприємству і яким необ- хідно надати статусу комерційної таємниці. По-друге, розробити на підприємстві локальні нормативні акти, пов'язані з охороною інте- лектуальної власності:

^н положення про охорону комерційної таємниці;

• інструкції з документообороту й охорони документів;

• посадові інструкції про нерозголошення комерційної таємниці;

• типові угоди про нерозголошення комерційної таємниці з особами, які мають доступ до неї, тощо.

Розголошення комерційної таємниці може значно погіршити економічне становище підприємства чи фірми. Тому перш за все ко- мерційна інформація має відповідати таким вимогам:

• інформація, що становить комерційну таємницю, має бути невідома третім особам;

• відсутній вільний доступ до інформації на законній підставі;

• вжито заходів для охорони секретності інформації.

. Тобто комерційна таємниця являє собою фактичну монополію конкретної особи на визначену сукупність знань.

Відповідно до ст. 506 ЦК України суб'єктами права інтелектуаль- ної власності на комерційну таємницю можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, що правомірно визначили інформацію як комер- ційну таємницю.

Об'єктом інтелектуальної власності на комерційну таємницю визнається нематеріальне благо, що є результатом інтелектуальної діяльності, на яке за особою, яка його досягла, або іншими власни- ками визнається виняткове право на використання.

Тема і. Об'єкти та суб'єкти права промислової власності

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:

1. право на використання комерційної таємниці;

2. виключне право дозволяти використання комерційної таєм- ниці;

3. виключне право перешкоджати неправомірному розголошен- ню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

4. інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені за- коном.

Комерційна таємниця виникає під час діяльності комерційної організації, але власником комерційної таємниці може бути і юри- дична особа - некомерційна організація. У процесі своєї діяльності вони можуть набувати знань, які становлять інтерес для інших осіб. Вони зможуть надавати відповідну інформацію цим особам, тим більш, що комерційна діяльність не заборонена для некомерційних організацій.

Власник права інтелектуальної власності має право самостійно використовувати цю інформацію будь-якими способами, але в рам- ках, встановлених законом.

Також власник права інтелектуальної власності на комерційну таємницю має право дозволити використання цієї інформації тре- тім особам на основі договору. Перш за все він має право в будь- який момент розкрити перед невизначеним колом осіб ті дані, які становлять комерційну таємницю, якщо це не порушує прав контр- агенту по зобов'язаннях.

Власник права інтелектуальної власності може продати або ін- шим способом розпорядитися цією інформацією.

Суб'єкт права інтелектуальної власності може надавати іншим особам дозвіл на використання конфіденційної інформації шляхом видачі виняткових і невиняткових ліцензій.

Сутність права на інтелектуальну власність на комерційну таєм- ницю полягає в забезпеченні власнику інформації можливості засе- кречувати цю інформацію та вимагати, щоб треті особи утрималися від використання незаконних методів її отримання.

105

104