Авторські права та інтелектуальна власність

відрізняти від тих матеріальних об'єктів, у які втілюються резуль- тати творчої діяльності. Так, об'єктами втілення літературних і ху- дожніх творів є книги, сценарії, картини тощо; об'єктами винаходів служать машини, вироби та речовини, а промислових зразків і тор- гових марок - товари і послуги. Тобто інтелектуальна власність має подвійний характер. З одного боку, право, що виникає у творця на результат інтелектуальної діяльності, подібне до майнових прав, і це забезпечує його власнику право розпоряджатися результатом твор- чої діяльності на свій розсуд. З іншого боку, особа, творчою працею якої створено результат інтелектуальної діяльності, володіє також сукупністю особистих немайнових (моральних) прав.

Основними майновими правами творців інтелектуальної влас- ності є:

• право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

• виключне право дозволяти використання об'єкта права інте- лектуальної власності;

• виключне право перешкоджати неправомірному використан- ню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі за- бороняти таке використання.

До основних немайнових прав інтелектуальної власності від- носяться:

• право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

• право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелек- туальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності. Причому особи- сті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від май- нових прав інтелектуальної власності, тобто право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не озна-

Тема 1. Система інтелектуальної власності

чає переходу права власності на річ. І навпаки, перехід права на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власно- сті. Слід підкреслити, що особисті немайнові права інтелектуальної власності, як правило, є чинними безстроково.

Суб'єктами первинного присвоєння об'єктів інтелектуальної власності є 'їхні автори і творці. Наступні процеси розробки об'єктів інтелектуальної власності та їхня матеріалізація породжують від- носини володіння. Однак володіння об'єктом інтелектуальної влас- ності не може реально проявитися, тому що цей об'єкт ідеальний. Як тільки нематеріальний об'єкт стає відомим іншому індивіду, останній одразу стає його власником.

Тому деякі вчені стверджують, що об'єкт інтелектуальної влас- ності не може бути приватною власністю, оскільки він за своєю природою носить суспільний характер, а коли його роблять влас- ністю, то він працює неефективно. Наприклад, виробничі секрети, «ноу-хау» й інше дозволяють їхньому власнику виграти на ринку, але не роблять ефективнішим суспільне виробництво, оскільки мо- нополія, як правило, призводить до стагнації.

Такі об'єкти інтелектуальної власності, як винаходи, промис- лові зразки та інше найбільш ефективно реалізуються, якщо вони віднесені до приватної власності. Таким чином, ринкові відносини переносяться у духовну сферу, де набувають ознак реальних еконо- мічних відносин. Ці перенесені в інтелектуальну сферу економічні відносини і є відносинами інтелектуальної власності. Таким чином, володіння, розпорядження і використання нематеріальних об'єктів приносить матеріальний дохід, який іноді є більшим, ніж викори- стання речових об'єктів власності, а система відносин із приводу присвоєння засобів і результатів інтелектуальної діяльності, вира- жених і втілених у конкретних об'єктах, становить сутність інте- лектуальної власності як економічної категорії.

Право інтелектуальної власності на той чи інший об'єкт твор- чої діяльності виникає перш за все завдяки його створенню за умо- ви відповідності чинному законодавству: написання літературного твору, створення корисної моделі тощо. З метою правової охорони об'єктів інтелектуальної власності їх створювачам надаються ви-

28